Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

22.09.2006 14:19

Щастя ("Живий" Алєксандра Велединського)

Ігор Грабович, АРҐУМЕНТ-КІНО



Цього тижня в український кінопрокат вийшла російська картина "Живий" режисера Алєксандра Велединського. Пропонуємо рецензію на неї...

"Живий"/Живой" (Росія, 2006); режисер: Алєксандр Велединський; сценарист: Іґорь Порублєв; оператор: Павєл Іґнатов; актори: Андрєй Чадов, Максім Лаґашкін, Владімір Єпіфанцев, Алєксандр Робак, Вікторія Смірнова, Алєксєй Чадов, Ольґа Арнтґольц, Єкатєріна Волкова.

Стрічка Алєксандра Велединського "Живий" є досить несподіваною на тлі поточної кінопродукції. До фільму важко одразу добрати ключі, бо це той приклад, коли роз’яснення подій тримається до фіналу картини, як у детективі, проте усе інше у фільмі на детектив не схоже. Інакше, ніж свавіллям сценариста, не поясниш присутність двох померлих солдат поряд з живим головним героєм. І те, що мертвих бачить тільки він, можна витлумачити лише прив’язавши цей факт до якогось іншого, здебільш кінематографічного, досвіду. "Я бачу мертвих" – було написано на футболці одного з героїв "Дуже страшного кіна", а це відсилало до "Шостого чуття" М. Найта Ш’ямалана. Здатність бачити мертвих була своєрідним даром хлопчика, головного героя "Шостого чуття". Власне, такий дар є чимось екстраординарним і вказує на межу між світом живих та мертвих, за яку заглянути можуть одиниці.

Проте нас завше цікавить інше запитання: "Чому мертві повертаються?". Філософ Славой Жижек сюжет про повернення мертвих називає найпоширенішим сюжетом сучасної масової культури. І це стосується не тільки кінематографа – скажімо, стрічок Джорджа Ромеро, а всього корпусу культури, що оперує процесом повернення мертвих, як чимось дуже й дуже принциповим. Згадаймо жертв Голокосту, Голодомору чи тіло Георгія Ґонґадзе, що залишається не похованим з 2000 року. Мертві, каже Жижек, повертаються тому, що ритуал їхнього поховання був порушений. Мертвим не було віддано символічної шани. А досягти цього не так просто. Скажімо, в Україні досі офіційно не визнано Голодомор 1932-1933 років актом геноциду проти українського народу. А саме це має заспокоїти мертвих, змусить їх залишатись у своїх могилах.

"Живого" Алєксандра Велединського у такому контексті можна читати як стрічку про необхідність відспівування померлих. Про дотримання церковного (православного) ритуалу прощання, який, мабуть, було порушено, тому мертві й повернулись. І коли у фіналі картини священик здійснює цей ритуал, небіжчики покидають світ живих. Проте фільм зачіпає ширшу тему. Він розповідає про нечутливість живих до смерти як такої, про невміння її розпізнати й до неї приготуватися. "Живий" – це ніби величезний двогодинний вертеп, на якому живі та мертві помінялися місцями. Й небіжчики парадоксальним чином виглядають живішими, вони більше насолоджуються життям, ніж живі. Можливо, через те, що мертві – безтілесні духи, які мають доступ до тонших матерій. Скажімо, горілку вони тільки нюхають. Зрештою, можна навіть сказати, що для живих утіха взагалі недосяжна, бо вони занурені в суєту повсякденности, відтягуючи насолоду на потім (до смерти?).

Більше того, саме життя у картині Велединського виглядає відразливим та абсурдним. Власне, малоймовірною є зав’язка сюжету "Живого": четверо розвідників несуть пораненого товариша і, врешті-решт, троє з них гинуть, щоб його врятувати. Свідомо чи ні, але зав’язка відсилає до картини Стівена Спілберґа "Рятуючи рядового Райяна", де семеро американських солдатів клали свої життя в ім’я одного. Кінець-кінцем, ідеться про життя не людини, а символу, того, хто більший за звичайне людське життя, того, в кому це символічне життя відтвориться. "Рятуючи рядового Райяна" втілює у собі Ідеологію з великої літери, стає втіленням державної мудрости, яка залишає за собою право розпоряджатися людським життям і смертю. У фільмі Спілберґа рядовому Райяну не дають померти, фактично змушують жити. Наприкінці картини від питає свою дружину, чи жив "гідно" і отримує ствердну відповідь. Взагалі, смерть у сучасному (здебільшого голлівудському) кіні є об’єктом витіснення; вона пов’язана зі страхом, з тим, чого слід уникати. Останній приклад – картина "Пульс" Джіма Сорзеро, де мертві радикально протистоять живим і мають за мету завоювати світ. А герої "Пункту призначення" намагаються обдурити смерть, що та буцімто складає певний графік своєї роботи.

У такому контексті смерть у фільмі "Живий" виглядає як щось надзвичайно привабливе. Тут панує насолода. Мертві солдати завжди у прекрасному настрої. Крім того, вони нічим уже не переймаються. І вони знають, що мертві. Це досить незвично для картин такої тематики, бо герої "Шостого чуття" та "Інших" Алехандро Аменабара не знали про власну смерть. І, не знаючи про це, вони ведуть метушливе життя живих. Саме суєта і є втіленням живих. У картині Велединського приземлені всі – майор з військкомату, що вимагав хабара (він помирає у власному гаражі серед розсипаних консервованих огірків і помідорів), мати героя (яка варить синові пельмені), його дівчина (працює у продуктовому кіоску), колишній співслужбовець, який порятував героя (це досить неприємний суб’єкт, що постійно жує і врешті випроваджує свого друга, коли приходить дружина). Живі зануренні в побут, ведуть фактично тваринне існування і, звичайно, не можуть бачити мертвих. Суєтним є і головний герой – аж поки не усвідомить, що він мертвий. І це стане довгоочікуваним звільненням.

Врешті-решт, що ж усе це може означати? Можливо, апологію смерти в дусі самурайських повчань. Слід жити так, ніби ти вже помер, слід бути спокійним і несуєтним, повністю віддаючись своєму призначенню. Чи, може, просто треба померти? У фіналі картини герої "Живого" йдуть серед вкритих снігом вершин. Вони сміються. Вони щасливі.

З іншого боку, напевне, жахливим є той світ, у якому щастя пов’язується тільки зі смертю, а життя – з борсанням у побуті. Ледь не написав: "наш світ".



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com