Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

25.09.2006 18:59

На "Кіношоці" обговорили "ORANGELOVE"

Аксінья Куріна

25 вересня в російському причорноморському місті Анапа завершується ХV Відкритий фестиваль країн СНД і Балтії "Кіношок". У його конкурсній програмі брав участь український фільм "ORANGELOVE" режисера Алана Бадоєва. Щовечора на фестивалі відбувалися обговорення конкурсних картин. На обговоренні "ORANGELOVE" була присутня і власний кореспондент KINO-КОЛА Аксінья Куріна. Власне, пропонуємо її розповідь про те, як це було... Матеріал про обговорення іншого українського конкурсного фільму "HAPPYPEOPLE" Олександра Шапіро читайте тут.

Український прокат фільму "ORANGELOVE" в майбутньому все розставить на свої місця. На "Кіношоці" відбувалася гаряча полеміка. Критики були скептичні. Критиків перебивали глядачі і журналісти, які казали, що стрічка справила враження.

Кінокритик Ніколай Хрустальов. У вас була чудова можливість розповісти не банальну СНІДову історію малоліток-відморозків, а серйозну, може, навіть чеховську історію про те, як двоє людей говорять різними мовами і намагаються подолати цю різність – мов, менталітетів, розуміння життя. Проблема СНІДу мине, а стосунки двох людей – це вічно.

Кінокритик Алла Боссард. Сама я, безумовно, – прихильник історій як таких. Я літературоцентрична дівчина. А в цій стрічці героєм є картинка. Це відправна точка фільму, тому й зображення таке ботічеллівське. "ORANGELOVE" – картина про те, як, пробачте на слові, краса врятує світ. І, звичайно, це фільм не для відморозків. Це фільм для естетів.

Кінокритик Алєксандр Шпаґін. Мені подобається, як режисер виступає, як він говорить. Саме цього раціо фільмові й не вистачає. З емоціями все гаразд. "ORANGELOVE" чимось нагадав мені фільм Міхаіла Брашинського "Ожеледиця", де все було виразно з точки зору естетики, але абсолютно неясно, про що йшла мова. Можливо, я справді не все зрозумів, хоча скажу так: чудова операторська робота. З режисурою – знак питання. З одного боку, безумовно, є виразне монтажно-пластичне рішення картини. З іншого – я вже немало бачив кліпових стрічок. І завжди виникає питання: а хто тут режисер? і чи є він взагалі? чи тут є лише оператор? Часто буває, що ліризм зникає і залишається набір красивих картинок. У вас з цим все гаразд. Що мені справді сподобалося – це те, що ліризм не зник, хоча він є і не в усіх сценах, сподобалося, що відчутна режисура, відчутно, що ви попрацювали з акторами. Насправді вперше за багато років з’явився фільм чуттєвий. У нас давно не було чуттєвого кіна. Років з десять не було еротичних сцен – на початку 1990-х такі картини зникли. До цього вони були, але дубові, невдалі і в дуже великій кількості, однак красиво так і не навчилися знімати. Тут красиво зафільмована еротика. Але що мені категорично не сподобалося – це абсолютно безглуздий сюжет. Якийсь договір, якісь приходять листи в квартиру, де живуть герої, хоча ніхто не знає, де ці хлопець і дівчина знаходяться, не зрозуміло, скільки вони там живуть... Чому взагалі поставлені такі умови? Чому такі, а не інші? Якби з'явився чарівник у блакитному вертольоті або спустився на парашуті, я б анітрохи не здивувався – сюжет будується за принципом "що хочу, те й ворочу". А сама ця історія зі СНІДом виявилася недоробленою, тому що абсолютно не зрозуміло, навіщо герой пішов кудись заражатися СНІДом, якщо в нього була можливість зробити це, не виходячи з квартири. І у фіналі героїня йде – і дія незрозуміло обривається. Можливо, дівчина і не йде? Вся СНІДова частина не дуже узгоджується з першою половиною фільму. Надмірна естетизація кадру, довгі плани, з одного боку, створюють езотеричний простір, але більшою мірою стає нудно дивитися. Не те, щоб зовсім нудно, але нуднувато. Я думаю, що потрібен баланс: перша частина – дико кліпова, дико бадьора, а друга – довгі-довгі плани, мовчання. Якщо створюється казка – гра за умовними правилами, – то для нас, глядачів, ці правила мають бути безумовними. Тому що тут казка не перетворюється на притчу. "Що хочу, те й ворочу" – і все руйнується. У великих казкарів, як-то Андерсен, з притчевістю все в порядку, тому що ідейно історія чітко вибудувана. Зрозуміло, чому так, а не інакше. А в "ORANGELOVE" все зроблено дуже волюнтаристськи, що, на мій погляд, сильно збіднює стрічку. Втім, завдяки естетиці глядач її, швидше за все, подивиться. Бо це сучасна молодіжна естетика. Я буду тільки радий такому своєрідному успіху українського кінематографа, якщо він відбудеться.

Кінокритик Єлєна Солнцева. Напевно, світ сьогодні так влаштований, що молодь потребує, аби саме так говорили про зрозумілі для неї речі. Адже тут виступали від імени молоді і гаряче вітали цей спосіб сприйняття і демонстрації. Мені це незрозуміло, нецікаво. Але я – не авдиторія цього фільму. Я сиджу в залі поряд з колегою і ми переговорюємося: зрозуміло, чому ми дивимося – з необхідности, але народ-то що тут робить? Чому всі не пішли відразу? Для мене це було дивовижно. Відчуття, що дивитися це кіно можна лише за вироком суду, у мене виникло в першу хвилину і не залишало до останньої. Мені картина була нецікава жодним чином. Так само, як нецікаво дивитися фотосесії в глянсових журналах. Я не споживач таких журналів, мені нецікаво розглядати складки одягу, поворот голови, локони, освітлення... Я впізнаю у фільмі ті самі прийоми освітлення, побудови кадру, коли люди завмирають в певних позах... Це вже було багато разів – на фотосесіях, на виставках ґламурних фотографів. Мені здавалося, що кіно – це щось інше, повинна оживати фактура, повинна бути енергія кадру. Тут я цього не бачу. Бачу статику, певну постановочність – і при цьому абсолютно відсутній зміст. Алан чудово говорить, це цілком самодостатня людина, що вміє проартикулювати і пояснити всі обставини, розповісти тямуще, виразно і переконливо про свої мотиви. Він пояснює свій фільм набагато краще, ніж це робить екран. Алан каже про те, що побачив руку Чадова у фільмі "Війна". Він не пам'ятає, про що той фільм, що там робить Чадов, але руку запам'ятав, тому що вона виразна. Ось таке сприйняття світу, без жодного змісту, – для мене цікаве, тому що я так не можу і не вмію, мені весь час хочеться побачити якийсь реальний характер. В "ORANGELOVE" я роздивляюся багато різних планів, які й сприймаю як багато різних планів. Босі ноги близьким планом, дівчина з віолончеллю красиво сидить, довге волосся – для мене це набір загальних місць. Я не можу побачити жодної іншої не те, що історії, – жодної іншої інформації, окрім тієї, що я вже неодноразово пережованою одержувала. І мені абсолютно не зрозуміла поведінка героїв, які опиняються в квартирі. Припустімо, ми не все розчули, не все зрозуміли. Є гра – але чому гра повинна супроводжуватися танцем чорно-білих чашок, ключем, який повинен лежати між ними? Далі йде вже цілком декоративний візерунок... Я за ним стежу, але він мені абсолютно нічого не пояснює. Вуха чують одне, очі бачать інше. Герої починають дивно поводитися від самого початку, коли ніякого СНІДу ще немає. Хлопець б’ється в істериці – я не розумію, чим він не задоволений. Чому він хоче вийти? На що він погоджувався? Жодної мотивації немає. Він просто біситься. Потім починається дивна історія з дівчиною. Весь час відбувається невмотивований для мене натюрморт. У натюрморті я не бачу жодного руху. Мені не розповідають зв’язну історію, не дають чуттєвого емоційного сприйняття. Мені показують дуже відомі, впізнавані візуальні ряди і я не можу віднайти нічого такого, що змусило б мене затриматися в залі.

Аксінья Куріна, Анапа




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com