Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

06.10.2006 17:32

Прищепити психотрилер ("Лемінґ" Домініка Молля)

Сергій Локотко

Цього тижня в український прокат вийшла нова стрічка французького режисера Домініка Молля "Лемінґ". Пропонуємо рецензію на цю картину...

"Лемінґ"/Lemming (Франція, 2005, 129’); режисер: Домінік Молль; сценарист: Жілль Маршан, Домінік Молль" оператор: Жан-Марк Фабр; актори: Шарлотта Ґензбур, Лоран Люка, Андре Дюссольє, Шарлотта Ремплінґ, Жак Боннаффе.

Жанр психотрилера продовжує лишатися настільки екзотичним відтінком напрочуд різнобарвної французької кінопалітри, що кожну режисерську спробу хоч якось замалювати цю безформну пляму заздалегідь сприймаєш з деяким побоюванням – ну, не вміють цього французи! Можна згадати також, що більшість зухвалих спроб заглибитись на традиційно англо-саксонську територію здійснювалась режисерами-"іноземцями" – тобто французами, що вже попрацювали в Голлівуді, де й заразилися заокеанським вірусом.

І в цьому сенсі Домінік Молль не є винятком. Цей напівнімець-напівфранцуз зростав у Баден-Бадені, кіноосвіту отримав у нью-йоркському City University і лише після цього взявся до прищеплення заморського жанру на французьку землю. Його старання тепер варто визнати напрочуд вдалими.

Коли критичний і глядацький тріумф попереднього опусу Молля – "Гаррі, друг, що бажає вам найкращого" (2000) – можна було вважати певним приємним сюрпризом, то "Лемінґа" чекали вже настільки сильно, що він став фільмом-відкриттям цьогорічної офіційної каннської програми. І недаремно.

Молля можна сміливо назвати "математиком від кіна" – настільки прорахованим і чітко вивіреним є кожний режисерський рух. Вже вдруге використавши аналогічну сюжетну колізію – брутальний розвал (навіть вибух) ідеального сімейного простору неочікуваним стороннім вторгненням – за допомогою напрочуд аскетичних засобів макіавелічний режисер вміло затягує і нечисленних персонажів, і легковажного глядача у дивовижний простір саспенсу й маніпуляції, що перебуває десь поміж Лінчем і Гічкоком. Межа між "побутовим реалізмом" і фантасмагорією стає все тоншою і непевнішою аж до повного нівелювання, але – повторимося – з елеґантністю математичних формул.

У психотрилера як жанру чи не набільша вада – від нього завжди "тхне" якимось напівдитячим "Фройдом", котрий в баналізованому вигляді давно і стійко зайняв місце десь на сторінках "журналів для жінок". І ця примітивна архаїка й заяложена банальність не може не викликати певного роздратування. Але Молль-математик уникнув і пасток баналізованого фройдизму, і спокус "прямої дії", розклавши жах на зрозумілі складові, а потім уже сконструювавши з них сновидне дійство з чарівним присмаком кошмару.

Кошмар завжди зникає разом із пробудженням, і режисер з повагою до глядача через дві години мари знову ж таки напрочуд елеґантно (і математично вивірено!) повертає його разом з головними героями до реальности. Щоб очікувати наступного фільму "від Молля"…



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com