Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

18.10.2006 19:13

МОЛОДІСТЬ_2006: Декадент (ретроспективний показ фільмів режисера Лукіно Вісконті)

Ярослав Підгора-Ґвяздовський

ХХХVI Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість" проходитиме від 21 до 29 жовтня 2006 року. Пропонуємо матеріал про одну з фестивальних позаконкурсних програм – власне, про ретроспективний показ фільмів італійського режисера Лукіно Вісконті. Цей матеріал видрукувано також у першому числі традиційної фестивальної KINO-КОЛОгазети, що вже третій рік видається спільно KINO-КОЛОМ і оргкомітетом "Молодости" і розповсюджується безкоштовно у всіх місцях, де проходять фестивальні заходи.

Зі смертю Лукіно Вісконті 1976 року ми втратили останнього Велетня кіна, велетня розуму, культури й духу. Ретроспектива стрічок режисера, влаштована кінофестивалем "Молодість" із нагоди сторіччя від дня народження мистця, на коротку болючу мить повертає нас до часів, коли cinema було мистецтвом, полотном для велетнів, котрі писали з Божої милости.

Наприкінці життя Вісконті курив чотири пачки цигарок щодня, проте вигляд мав напрочуд гарний, і три інфаркти поспіль цьому аніскільки не завадили. Задумливий, сказати б, зажурливий, його напівпрофіль на світлинах – один із найвідоміших, що його можна часто бачити в оформленні матеріалів ретроспекції XX століття. Вісконті уособлював дух минулого, на жаль, мертвого минулого, бо воно, як пісок, пройшло крізь пальці людства, і без вороття – без сліду? – зникло в глибинах часу. Вісконті не мав нащадків, і в ньому з останньої сили спалаху наднової зірки, засяяв, зґенерований тисячоліттям, не розпорошений, конденсований дух роду. Усе почалося з Дезідерія, короля Ланґобардів, іще з X століття. Вісконті були єпископами та землевласниками, герцоґами і градоначальниками, археологами, архітекторами та журналістами, міністрами та меценатами. Одного з них згадував у своїй "Божественній комедії" Данте, другого толерував Ґарібальді, третій увічнив себе гробницею Наполеона в Домі інвалідів. Лукіно, син герцоґа Джузеппе Вісконті де Модроне, успадкував багато, але передати спадок, у дітях, не міг. Тому його фільми, барокові, завжди вишукані, винятково, ба навіть надміру гарні, мають на собі тавро декадансу. Вісконті відкрив світові кількох прегарних молодиків – зокрема Алена Делона в "Рокко та його братах" та Гельмута Берґера в "Загибелі богів" (режисер зняв його у трьох своїх картинах). Але всі вони, далебі, майже всі герої фільмів Вісконті, у фіналі помирають. Усе те багатство, розкіш, Клаудіа Кардінале, яка вона п’янить своєю красою у "Туманних зірках Великої Ведмедиці" та "Леопарді", не рятують їх. Краса і смерть для Вісконті занадто мало різнилися між собою.

Вісім фільмів – вісім шедеврів...

ЛеопардЛЕОПАРД / IL GATTOPARDO (Італія – Франція, 1963), актори: Берт Ланкастер, Клаудіа Кардінале, Ален Делон, Паоло Стоппа, Теренс Гілл. Цей фільм – мов репортаж із монаршого палацу, з королем, королевою і принцами в головних ролях. Це демонстрація повільности й розкоші, картинка аристократизму. Аби так бачилося насправді, Вісконті скористався зі спогадів – коли його мамця, Карла Ерба, велика шанувальниця світського життя, із захопленням брала участь у балах; на продюсерські гроші було відреставровано один із палаців; на свій страх і ризик, Вісконті приносив із власного родинного гнізда раритетне начиння, прикраси та вбрання; а у фільмі звучав вальс Верді, ніколи (!) доти не виконуваний.

ТУМАННІ ЗІРКИ ВЕЛИКОЇ ВЕДМЕДИЦІ / VAGHE STELLE DELL'ORSA... (Франція – Італія, 1965), актори: Клаудіа Кардінале, Жан Сорель, Майкл Крейґ, Ренцо Річі. Повз браму Святого Франциска, повз море й залишки етруських фортець, до своєї рідної Вольтерри повертається Сандра (Кардінале), аби побачити брата і хвору матір, зазирнути водночас у дитинство, повне прихованих страхів і ...гріхів. Здається, Вісконті вніс у кінострічку трохи автобіографізму – щодо своєї сім’ї – і, як у "Леопарді", заполонив фільмовий простір шиком. Минуло 40 років, а "...Зірки..." досі бачаться сучасним, майстерно зробленим кіном. Динамічним і глибоким, музичним і просто цікавим...

Смерть у ВенеціїСМЕРТЬ У ВЕНЕЦІЇ / MORTE A VENEZIA (Італія – Франція, 1971), актори: Дірк Боґарт, Ромоло Валлі, Марк Барнс, Нора Річі, Маріса Беренсон. У 1964-му 58-річний Вісконті зустрів останню любов, яка на той час відсвяткувала своє 20-річчя. Ім’я любови було Гельмут Берґер. "Смерть у Венеції" – майже про це. Alter ego кіномистця – дивакуватий і трохи манірний професор Ашенбах (Боґарт), який приїздить до благословенного "міста на воді" підлікуватися. Нудьга і становище "ні в сих, ні в тих" поступаються місцем ейфорії, що її він несподівано відчуває, споглядаючи польського хлопчика – справді неземної, ангельської вроди. Лікуватися більше не треба. Професор помирає у щасті. Вісконті, який до самісінької смерти мав Берґера за компаньйона, кортить вірити, теж помер зі щасливою, вдячною усмішкою на вустах.

ЛЮДВІҐ / LUDWIG (Франція – Італія – ФРН, 1972), актори: Гельмут Берґер, Тревор Говард, Сільвана Манґано, Жан-Мольдер Браун, Герт Фрьобе. Ту свою помилку, що він не запросив Берґера на роль "останньої любови професора Ашенбаха" у "Смерті у Венеції" (а він, хто поєднував у собі ангельське і демонічне, сексуальне і святе, був би ідеальний у цьому образі), Вісконті швидко й талановито виправив у фільмі-колосі "Людвіґ", що його присвячено іншому чоловікові-красеню, героєві усіх декадентів і мрії кожного композитора – Людвіґу Баварському, творцеві замків і покровителю Ваґнера. За пишнотою ця кінострічка перевершила "Леопарда", а за драматизмом – усі попередні фільми Вісконті, бо ж ішлося про фіаско, що його зазнала спроба створити державний устрій, базований на мистецтві. Берґер у ролі Людвіґа бачиться богом. Щоправда, "бог", по роботі над тим образом, виснажений, потрапив до шпиталю.

Інші фільми ретроспективи – "Рокко та його брати" (1960), "Загибель богів" (1969), "Сімейний портрет в інтер’єрі" (1974), "Невинний" (1976).



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com