20.10.2006 16:01
МОЛОДІСТЬ_2006: Русскоє (програма "Нове російське кіно")
ХХХVI Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість" проходитиме від 21 до 29 жовтня 2006 року. Пропонуємо матеріал про одну з фестивальних позаконкурсних програм – "Нове російське кіно". Цей матеріал видрукувано також у першому числі традиційної фестивальної KINO-КОЛОгазети, що вже третій рік видається спільно KINO-КОЛОМ і оргкомітетом "Молодости" і розповсюджується безкоштовно у всіх місцях, де проходять фестивальні заходи. Ретроспектива "Нове російське кіно" навряд чи претендує на енциклопедичну повноту й системність у репрезентації кінопроцесу РФ за останній рік. Це радше своєрідний факультатив: фільми, що не потрапили до українського кінопрокату й, відповідно, залишилися поза увагою вітчизняної кіноспільноти.
Щоправда, є і виняток – "Зображаючи жертву" Кірілла Сєрєбрєннікова. Стрічка-переможниця останнього "Кінотавра" в нашому прокаті "засвітилася". Втім, цю декадентську й до непристойного смішну "чорну" комедію небезпідставно вважають "найгарячішою" подією російського арт-гаузу. Тож її присутність у ретроспективі питань не викликає.
Натомість інша цьогорічна сенсація – "Острів" Павла Лунґіна – за кордоном відома значно краще, ніж у Росії: Лунґін, як завжди, працює "на експорт". Фільм є своєрідною апотеозою моди на кіноінтерпретацію православних цінностей – така собі повнометражна молитовна медитація. Християнський патос пронизує і "Мандрівника" Сєрґєя Карандашова. Тут теж ідеться про гріх та спокуту – й хоча, порівняно з "Островом", "Мандрівник" має вигляд шкільного реферату поряд із науковою дисертацією – щирість дебюту часом "чіпляє" більше, ніж моралізаторство майстра.
Узагалі, корифеї цього року нічим особливим не здивували. Андрєй Ешпай знову порадував нуднуватою літературною адаптацією – "Трьома крапками" за Віктором Нєкрасовим. Колишній еміґрант Боріс Фрумін повертається до свого улюбленого періоду – "застійних" сімдесятих – у детективі "Нелеґал". Валєрій Рубінчик замислював "Нанкінській пейзаж" як "ланцюжок сновидінь"; та результат більше нагадує маячню, де під вишуканою формою ховається очевидна "криза жанру". Розчарував навіть Боріс Хлєбніков: його "Вільне плавання" – сюрреалістичне переосмислення мотивів радянського виробничого кіна, – по суті, не додало нічого принципово нового до знахідок "Коктебеля".
Константін Лопушанський із "Гидкими лебедями" явно вдерся на територію "Сталкера" – та ще й запізнився років на двадцять. Притча про місто, де весь час іде дощ і правлять мутанти, бачиться надто закоріненою в нехай найкращих, але неактуальних традиціях радянської кінофантастики. "Парк радянського періоду" Юлія Ґусмана – ще один фільм, що переплутав час. Мабуть, усе було б не так сумно, якби тільки хтось пояснив режисерові, що те, над чим сміялися в перебудовчі роки, сьогодні викликає хіба здивовану посмішку.
У царині дебютів – усе мистецьки строкатіше і з більшим тяжінням до мейнстриму. Хоч як дивно, власне неофітом тут є лише студентка ВДІКу Єкатєріна Гроховська зі своєю "Людиною безповоротною" – перенасичена персонажами та подіями, вона все ж підкуповує наївністю, ультрамелодрамою в дусі телевізійного "мила". Решта дебютантів – люди досвідчені. Ілья Шиловський, один з авторів серіалу "Нові менти", обіцяє здивувати романтичним "пост-тарантіновським" трилером "Нас не доженеш". А от знаний продюсер Алєксандр Міхайлов явно дарма подався до режисури: його так званий "іронійний трилер" "Блюз падаючого листя" – вочевидь найгірша кінострічка програми. Але й вона бачиться тут цілком доречною – адже як церква пізнається за своїми святими, так і національні кінематографії найцікавіше репрезентують саме "юродивий треш".
