Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

20.10.2006 16:19

МОЛОДІСТЬ_2006: Студент?! (студентська конкурсна програма)

Олег Сидор-Гібелинда

ХХХVI Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість" проходить від 21 до 29 жовтня 2006 року. Пропонуємо матеріал про програму студенстьких фільмів, з якої тридиційно починаються конкурсні покази. Нагадаємо, що в студентському конкурсі цього року беруть участь троє українців: Олександр Усік з фільмом "Диявольська теорема", Ольга Орєхова з фільмом "День затемнення" і Богдана Смирнова з фільмом "Стрижка"/The Haircut (Україна – США). Цей матеріал видрукувано також у другому числі традиційної фестивальної KINO-КОЛОгазети, що вже третій рік видається спільно KINO-КОЛОМ і оргкомітетом "Молодости" і розповсюджується безкоштовно у всіх місцях, де проходять фестивальні заходи.

Авжеж, студент(и) – звідусіль: англійський, французький, австралійський, ізраїльський, індійський… навіть український (жіночої статі: Богдана Смирнова). Із програми з 18 їхніх стрічок, представлених на "Молодості", важко, майже неможливо здогадатися, що знімали їх початківці, а для більшости з кінематографістів вони є дебютами…

Звідки пішов міт, ніби молодь повинна бути бурхливою, непокірною, нахабною? Якщо це й має місце в побуті (рівень конформізму якого нині теж стабільно високий), то в екранному мистецтві панує сумлінне учнівство й схиляння перед класичним зразком. Так, "Твоє темне волосся, Іхсан" присвячене пам’яті Лаури Бетті (прекрасної акторки, яку знімали Фелліні, Пазоліні, Бертолуччі, Скола), а найсильніший епізод у підлітковій мікроіліаді Dentro Roma, – звісно, спогляданню нічного Колізею, краса якого заторкує навіть зашкарублі серця тінейджерів.

Переважну більшість робіт із конкурсної програми студентських фільмів виконано в реалістичному річищі – ледве не russo-передвижницького штибу. Ніякого сюру (крім того, що в анімації "Після кота", можливо, навіяної Хармсом; а зняла її Маріна Россе – хто заслуговує і головного приза у категорії!). Спокійний наратив, лінійний розвиток теми, дбайливе змалювання характерів у їх класовому розвитку – ось що вітають сьогодні. Висвітлюються основні соціальні прошарки, в яких задіяно представників теперішнього молодняку – від продавців Біблій ("Рятівник" ) до готельної обслуги ("Усе буде"), від солдаток ("Заміна") до працівників "телефону довіри" ("Впираючись"). Є також бомжі, робітники, юристи – серед старших вікових категорій. Бракує хіба що представників творчої інтеліґенції (крім рок-музикантів із "Нашої людини в нірвані") – та, певно, не їхня "перша скрипка"?

До речі, саме проти правничого істеблішменту спалахує, мов холодний самовар, юний герой "Щасливого Великодня". Стара пісня – але й історія стара як світ: залетіла подруга, батько компостує мізки, а самому та-ак кортить хвицьнути копитом! Це, здається, чи не єдиний серйозний ідейний конфлікт на всю студентську програму. Рука не зводиться до такої категорії зарахувати сварку мамці з доцею у фільмі "Єті", тим паче – банальний амурний трикутник, який споглядаємо в "Голінні". Щодо інших суперечок (див. попередній абзац), то їх вичерпно залагоджують відповідні параграфи котрогось із кодексів – від кримінального до профспілкового. "Прокляті питання" тут відсутні за визначенням – і за апріорною незапитаністю.

Найнестерпніше в цих стрічках – їх невигойна балакучість. Дивлячись, а ще більше слухаючи, а ще більше читаючи нескінченні субтитри, тихо ностальгуєш за Великим Німим… на самому початку кіноперегонів, коли ще кожен порух не екрані не супроводжувався банальним поясненнями. Ґодарівщина принесла нарешті свої плоди – схрестившись із "телефонною лихоманкою", вона відсунула зображення на другий, третій, п’ятий план. Герої перекрикують одне одного, як персонажі реаліті-шоу. Це пригнічує, бо глядачеві не вільно когось із них перекричати у відповідь, заперечити чи навіть погодитися. Він мусить слухати всі ці дискурси. Слухати та їсти. Або вийти із зали й тим самим капітулювати.

Але для мистців є справді вихід – і практично безвідмовний: поринути у стан блаженної інфантильности, згадати "дитинство своє золоте". На цій ниві за час історії кіна створено чимало шедеврів (починаючи з "Нуля за поведінку", закінчуючи "Леоло"), а відчутних провалів не видно. А щиріше, ніж кіндери, грають лише тварини, яких тут чомусь обмаль. Зате діти вирішують долю стрічок: "Флея!", "Лакі", а особливо – "Млинок". Луддизм у 10 років – наслідок відчаю, але маленькому героєві співчуваєш від усього серця. Отак, – думаєш, – узяти б і шпурнути за вікно власний телевізор (у фільмі Самір саме це чинить з остогидлим предметом, винесеним у назву), аби не варнякав із ранку до вечора, від будня до полудня… Фільму хорошого по ящику не дочекаєшся. А на "Молодості" такий шанс є. Це тішить.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com