Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.10.2006 18:26

МОЛОДІСТЬ_2006: Серйозна гра (короткометражна конкурсна програма)

Ярослав Підгора-Ґвяздовський

ХХХVI Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість" проходить від 21 до 29 жовтня 2006 року. Пропонуємо матеріал про конкурсну програму короткометражних фільмів. Нагадаємо, що в короткометражному конкурсі цього року беруть участь двоє українців: Мирослав Слабошпицький з фільмом "Жах" і Олександра Хребтова з фільмом "Оксамитовий сезон". Цей матеріал видрукувано також у третьому числі традиційної фестивальної KINO-КОЛОгазети, що вже третій рік видається спільно KINO-КОЛОМ і оргкомітетом "Молодости" і розповсюджується безкоштовно у всіх місцях, де проходять фестивальні заходи.

Конкурсна програма короткометражних фільмів "Молодости", – на нашу думку, друга за важливістю на фестивалі. Бо якщо студентське кіно виказує наявність потенціалу, то короткий метр цей потенціал мусить проявити. І цього року потенціал проявиться. Вдамося до метафори: перед київським глядачем відбудеться кінематографічна овуляція.

Перебільшення, часом, можуть не просто ввести в оману читача/глядача, а й у випадку безпідставности відвернути того самого читача/глядача, як хамство офіціанта від пристойного ресторану з вишуканою кухнею. Чи була перебільшенням, ще й претензійним, метафора у преамбулі матеріалу? Можливо. Для когось. Проте це не про нас. Короткий метр 36-ї "Молодости", що зібрав під свої молодецькі корогви 27 картин із 16 країн світу, демонструє відмінний від студентської програми вищий рівень режисури, сценаристики й акторських робіт, це інший рівень свідомости й уявлення про світ, це серйозно. Наприклад, бельгійська короткометражка Ніколя Букаґра "Осінь – це сумно влітку…" – технічне і духове чудо, котре показує нам не дебютанта в режисурі та сценаристиці, яким він насправді є, а дозрілого професіонала, ба навіть майстра. "Осінь…" сповнена меланхолійного настрою, який створює сама пора року, напівзруйнований будинок, що самотньо бовваніє перед прірвою каньйона, і мешканець будинку, старезний передсмертний дідуган в запаморочливому виконанні Сержа Мерлена (пам'ятаєте старого друга Амелі з однойменного фільму?). Але старий має свій шарм. І долю. Вдягнувши чорний костюм і білу сорочку, він їде до міста, де п'є філіжанку кави (руки тремтять), зворушливо дивиться на дівчинку (губи тремтять), грає на фортепіані (нерв бринить!), аби за годину повернутися до хати й померти. Цей фільм міг би бути про такого само самітника – геніального піаніста Ґлена Ґульда. Якби він дожив до старости. Мовчання – ось іще одна характерна деталь картини. Мовчання, що супроводжується музикою. В старості слова вже не важливі, важлива адекватність, а сприйняття музики є її підтвердженням.

Відсутність галасливости – антитеза до студентських стрічок та ознака фільмів з програми короткого метру. Натомість присутня вдумливість, ґрунтовність. Як у французькій стрічці "Скільки я вам винен" Олів'є Буфаґра (історія старенького батька сімейства після інсульту) й у російському "Сватанні" Анни Фенченко. Це не німі фільми. Герої активно спілкуються. Особливо в останній роботі, жанр якої – така собі драма-пародія на російське життя й на життя загалом: жінка хвора на рак і, турбуючись за безпорадного чоловіка-алкоголіка, намагається його пристроїти шляхом сватання до односельчанок. Лавреат "Кінотавра", "Сватання", як і "Осінь…", презентує, власне, означений вище проявлений потенціал молодого, свіжого, вправного у професії і багатого духово Режисера з великої літери… Проте драматичність – поспішаючи випередити думки читача – не є єдиним жанровим проявом потенціалу. Як казав Кундера, іронія, народжена Рабле та його "Ґарґантюа і Пантаґрюелем", врятувала літературу і, додамо, рятує кіно. Іронізуючи, македонець Крістіян Рістескі у своєму на диво багатослівному фільмі "Стій прямо" здирає лицемірний одяг з цивілізаційної системи – робота, банки, сім'я, – вдаючись до гіперболи та метафори. Іронізує (цілком серйозно) із суспільства та його хибних інституцій і німкеня Ґудрун Фальке ("Без паніки!"), наводячи щодо стану людей статистичні факти, що є такими ж правдивими, як і кодуючими. Іронізує, також дуже метафорично, і французька режисерка Анн-Софі Салль ("Овуляція"). Щоправда, не смішно. Щоправда, яка різниця, коли її робота – це гра в театр, цирк, гра в життя. І гра класна.

Загалом, молодим притаманна гра. І це чудово. Але ще краще те, що граються молоді не по-дитячому.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com