Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

28.10.2006 10:47

МОЛОДІСТЬ_2006: "Лабіринт фавна" (фільм-закриття фестивалю)

Ярослав Підгора-Ґвяздовський

29 жовтня завершує свою роботу ХХХVI Київський міжнародний кінофестиваль "Молодість". Пропонуємо матеріал про фільм, що ним закриється цьогорічний фестиваль, – "Лабіринт фавна" режисера Ґільєрмо дель Торо. Цю статтю видрукувано також у п’ятому числі традиційної фестивальної KINO-КОЛОгазети, що вже третій рік видається спільно KINO-КОЛОМ і оргкомітетом "Молодости" і розповсюджується безкоштовно у всіх місцях, де проходять фестивальні заходи.

"Лабіринт фавна"/El laberinto del fauno (Мексика–Іспанія–США, 2006); режисер: Ґільєрмо дель Торо, актори: Івана Бакеро, Марібель Верду, Даґ Джоунс, Серхі Лопес.

"Молодість" почалася жвавим освідченням у любові "Парижу…", а закінчується мороком "Лабіринту…". Символічно?

Режисер та сценарист цього мороку, Ґільєрмо дель Торо, пропонуючи ремінісценцію з "Аліси в країні чудес", пропонує нам нову, сучасну візію дитинства, де немає місця безпосередності й – страшно навіть уявити – самій дитячості. Чудернацького сюрреалізму та казковости "Аліси…", яку однаково можуть сприймати дорослі та малеча, тут годі й шукати. Дитинство, як запевняє нас режисер, безнадійно, безповоротно минуло. Все мусить бути серйозним, конче переплітатись із сучасністю й мати присмак та вигляд гнилизни.

Головна героїня, 10-річна Офелія, хоч і мрійниця, – обтяжена хворобою своєї вагітної матері, відсутністю батька й наявністю вітчима (звісно ж таки, злого). Самé дитинство дівчинки опиняється посеред виру громадянської війни 1944 року в Іспанії. І навіть дуб (під яким у чудовому радянському мультику сиділа Аліса), що виявляється входом до царства Фавна (а до чого тут праримський пантеон?), має вигляд розірваного зенітним пострілом черепа доісторичної рогатої потвори. За всіма зовнішніми ознаками, "Лабіринт..." бачиться братом Ґільєрмового "Геллбоя". Його всуціль пофарбовано в жалобні барви Аїду, хіба що за винятком брунатного із зеленим та примарно-синього – кольорів болотяних і ромеровських, себто трупних.

У сюжеті так само аж кишить таємницями, інтриґами та чоловіками в одностроях, зі зброєю в руках: допоки нагорі точиться протистояння злого вітчима Офелії, представника франкістського режиму, з повстанцями, нібито позитивними, – у тьмавих підземеллях лабіринту Фавн, ведучи свою гру, оповідає – чи правду, чи брехню – про обраність Офелії, яка є, за його улесливими словами, загубленою принцесою, дочкою Царя підземного світу.

Критики, одним потужним мас-медійним хоралом, співають оду дель Торо, використовуючи в означеннях фантазійного, містичного трилера-драми слова "винятковий", "найкращий фільм режисера", "стрічка року" й такі інші перебільшення. Визнаємо: декорації, рік мальовані й будовані, як і нікчемний за стандартами сьогодення бюджет – п’ять-сім мільйонів долярів – викликають захват і повагу. А решта? Цього року в Канні, де „Лабіринт...” мав престижне місце серед поодиноких конкурсних робіт, 112-хвилинне творіння мексиканського любителя містики, жахів та релігійної тематики, спричинило 22-хвилинний концерт "плескання в долоні"… та й потому. А от за 14 років до цього невеликі овації, тим не менше, компенсувалися визнанням вагомішим – призом за дебютну повнометражну стрічку "Кронос" у програмі "Тиждень критики".

Що ж змінилося? Режисер утратив гнучкість руки й силу уяви? Ні, змінився час. Дель Торо залишився тим самим закомплексованим хлопчиком, чий батько в ранньому віці був викрадений задля викупу злодіями; виховання якого в католицизмі проявилося насамперед у його захопленні формальними конфесійними ознаками; гобі якого – диявол і всяке потойбічне – переросло у професію і втратило магнетизм екзотичного, непізнанного, загубило таїну. Релігійно-містична каша в голові цього товстуна, що він її сприймає за казковість, доволі прісна, однакова: "Блейд-2", "Геллбой", а тепер "Лабіринт Фавна" – однакові щаблі тієї самої драбини, яка не йде в гру чи вниз, а лежить долі.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com