Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

22.01.2007 13:24

Чому бути, того не минути які фільми від вітчизняного кіновиробника з’являться у прокаті 2007

Катерина КОНСТАНТИНОВА, Дзеркало тижня

Торік предметом гордості кіноспільноти стало п’ять українських картин, які комфортно облаштувалися в місцевому прокаті й заробили навіть якісь гроші: «Аврора», «Прорвемося!», «Помаранчеве небо», «Штольня», «Хепіпіпл». У році нинішньому таких прем’єр може виявитися більше. У кожному разі, це обіцяють і продюсери, і кіночиновники. Помітна також тенденція до збільшення кількості кінозалів у країні (сам О.Роднянський виходить на ринок із цією метою).

Звичайно, багатьом картинам, про які йтиметься в нашому пасьянсі, далеко до багатомільйонних зборів (частіше це авторське кіно). Безумовно, вітчизняні кіновиробники все ще б’ються над якоюсь своєю формулою «жанрового кіно», хоча її вже давно вивели інші (бери й використовуй, тільки бюджет піджени). Але вже справді краще щось, ніж зовсім нічого. Про деякі майбутні свята на нашій прокатній вулиці — в огляді «ДТ».

Секс, брехня і відео

«БессПорно». Режисер — Олександр Шапіро. Прокат — березень-квітень 2007 р.

Торік у «ДТ» повідомлялося про початок зйомок фільму від найбільш неоднозначного режисера укркіно Олександра Шапіро. Зараз роботу над картиною завершено. На широких екранах стрічка з’явиться навесні. А що стосується фестивальних маршрутів, то творці планують представити цей проект на Канському кінофестивалі, бо на Берлінале вже не встигнути.

Сценарій Єгора Голованника, якщо судити з назви, обіцяє досить неоднозначну тему. Тому закономірне запитання: чи будуть якісь вікові обмеження у прокаті?

— Я не великий знавець диференціації заборонно-дозвільних картин, але в «БессПорно» немає нічого такого, що могло б погано вплинути на свідомість підлітка, — заявив «ДТ» режисер Олександр Шапіро. — Хоча, швидше за все, хтось щось і може «встановити» для нашої картини: був би привід, чиновник знайдеться.

Свій фільм Шапіро знімав у Києві. Задіяно було приблизно 70 об’єктів. Коротенько сюжет такий: Макс із допомогою мобільного телефону втягується у зйомки порнофільмів, причому починає він свої експерименти на зна-йомих, а потім потрапляє в цілу порноіндустрію — школа, швейна фабрика. Закінчується ж весь цей «кінопроцес» кривавою бійкою в палаці «Україна». Але фіналу творці попросили не розкривати.

Серед акторів, що грають у фільмі, є й дуже відомі — Віталій Линецький, Олексій Горбунов, Ольга Сумська. А в головній ролі — Антон Комяхов. Оператор «БессПорно» — Борис Литовченко, який досі працював переважно в рекламі. Бюджет на час постпродакшену картини становить близько 700 тис. доларів, але загалом стрічка (після озвучування, що нині проходить на «Мосфильме») потягне приблизно на мільйон доларів.

— Порівняно з «Хепіпіплом», щоб зрозуміти сюжет «БессПорно», нашому глядачеві знадобиться значно менше інтелектуальних зусиль, — впевнений Шапіро. — Загалом, це доволі різні фільми. З іншого боку — складно сказати, де в них схожість, а де — розходження...

Вересень у намальованих джунглях

«Las meninas». Режисер — Ігор Подольчак. Обмежений прокат.

Це кінодебют художника Подольчака. Він — один із режисерів цього артпроекту (другий — відомий американський кліпмейкер і фотограф Дін Карр), а також продюсер та автор сценарію стрічки. Головну роль, що об’єднує в собі відразу всі чоловічі образи, зіграв відомий телеведучий Микола Вересень (це другий кінодебют у рамках цього проекту). А знімав фільм один із найбільш титулованих сучасних операторів — Сергій Михальчук, чиї роботи вже неодноразово удостоювалися нагород на різноманітних кінофестивалях.

Сам задум навіяний образами знаменитого полотна іспанського художника Дієго Веласкеса «Меніни». Шедевр з’явився на світ 1656 року, але й досі залишається загадкою для мистецтвознавців та філософів. Сюжет фільму досить вигадливий, бо тут багато символіки. І розгадати її у зв’язку із сюжетною тканиною картини глядач має самостійно. Ідея проекту цілком і повністю належить панові Подольчаку. Причому сюжет певною мірою побудовано й на реальній історії, яку режисерові розповів знайомий пси-хіатр: ішлося про досить незвичну сім’ю, все життя в якій підпорядковане 30-річному синові. У фільмі його саме й грає Вересень. Цей персонаж використовує свої хвороби як нескінченний інструмент терору і підпорядкування близьких, перетворюючи життя всієї сім’ї на нескінчений і дивний ритуал обслуговування його потреб.

Крім Вересня, у фільмі ще знімалися Любов Тимошевська, Ганна Яровенко, Дмитро Чернявський. Музику до картини написали українські композитори Олександр Щетинський і Юрій Яремчук.

Бюджет — 250 тисяч доларів. Але творці й не позиціюють стрічку як комерційний проект. Це всього лише спроба створити твір мистецтва. Тому на широких екранах зазначений артхаузний проект чекати не слід. Прокат якщо й буде, то обмежений. Творці планують показати стрічку на кінофестивалях, сподіваючись зібрати якомога більше призів.

Допливемо до Індії

«Інді». Режисер — Олександр Кириєнко. Прокат — квітень 2007 р.

Олександр Кириєнко вже випробував свої режисерські сили в мюзиклі («Королева бензоколонки-2»), у лірико-драматичній політактуалці («Помаранчеве небо»). Про художні переваги цих картин думки були не завжди приємні. Але режисер не стоїть на місці. І вже практично завершує нову роботу під назвою «Інді» (робочий варіант — «Моя мама Інді»). Цього тижня пан Кириєнко був у приватних справах у Голландії. І тому з «ДТ» спілкувався телефоном, прояснивши деякі нюанси практично готової до прокату «Інді».

— Це фільм про любов, — каже Олександр Кириєнко. — Історія дуже проста, звичайна, але буде все — і зрада, і самогубство, і навіть міфологія... Загалом повний набір пристрастей та емоцій. А якщо двома словами — історія така: заміжня жінка закохується в одруженого чоловіка; невдовзі вона готується стати матір’ю; її чоловік не витримує такого повороту — і застрелюється; після цього вона вже не може залишатися з батьком майбутньої дитини; героїня помирає під час пологів; а бідну дитину всиновлює сім’я коханця.

У картині знімалися переважно російські актори. В головній ролі — Альона Бабенко («Водій для Віри», «Карнавальна ніч-2», «Андерсен»). Кириєн-ко запросив зніматися також Олександра Домогарова, Олександра Балуєва і сестер Поліну та Ксенію Кутєпових (із Московського театру Петра Фоменка). У зв’язку з таким зірковим складом «Інді» вже зацікавилися російські дистриб’ютори (компанія «Аврора»). Прокат фільму заплановано одночасно в Україні і в Росії.

Берег лівий, берег правий

«Біля річки». Режисер — Єва Нейман. Прокат — травня 2007 р.

Цю картину створювали на Одеській кіностудії. Жанр — психологічна драма. «Біля річки» — перша повнометражна робота молодого режисера Єви Нейман. Вона ж була ідейним натхненником, що спонукав сценариста Сергія Четверткова адаптувати літературну основу. Співпродюсерами фільму виступили Міністерство культури і туризму України та «Нова студія» Олександра Ткаченка. Бюджет — 3 млн. гривень. Оператор-постановник — Олексій Убийвовк.

Історія зйомок цього фільму, без перебільшення, драматична. Робота почалася ще наприкінці серпня 2005 року. А доти були трирічні спроби режисера запуститися з проектом. І безрезультатно. Більшість натури знімалася в Одесі. А по «річку» (невід’ємний атрибут картини) група виїжджала в Бердичів на Гнилу П’ядь і на мальовничий Південний Буг під Вінницю.

Режисер-постановник Єва Нейман раніше заявила про себе на кінофестивалі «Молодість», де вдало представила свою короткометражну стрічку «Замри, відімри». Ще одна її документалка-короткометражка — «Все по-старому» — демонструвалася на I Міжнародному українському фестивалі документальних фільмів «Контакт» й удостоїлася диплома журі. Єва Нейман — громадянка України, але в її житті був і німецький період: сім років вона жила в Німеччині, вивчаючи кінорежисуру в Німецькій академії кіно і телебачення в Берліні. Потім — зна-йомство з Кірою Муратовою. А по тому Нейман працювала як стажер над муратовським фільмом «Другорядні люди».

У стрічці «Біля річки» грають Ніна Русланова і Марина Поліцеймако. Ці, на перший погляд, дуже різні акторки, за словами режисера, на знімальному майданчику утворили ідеальну пару й зіграли історію життя двох стареньких — матері (Полі-цеймако) і дочки (Русланова). В основі сюжету — розповідь Фрідріха Горенштейна «Старенькі»: життєпис одного довгого дня двох дуже немолодих жінок. Вони так і фігурують у сценарії — старенька-мати і старенька-дочка. Їхнє життя стаціонарне, нічого нового в ньому вже давно не відбувається. Живуть зле — в маленькому дворику, схожому на одеський. Навколо — тіснота і бруд, повна необлаштованість: старі меблі, пожовклі газети. Вони постійно сваряться й вибухають із будь-якого приводу. Але одного разу героїні вирішили здійснити подорож: вийшли з будинку і пішли до річки...

Ще на етапі підготовки до зйомок виникло чимало скандальних ситуацій. Режисер чомусь повинен розпочинати роботу тільки з дозволу худради кіностудії. А тамтешні кінематографісти вважають, що, оскільки фільм знімається на бюджетні гроші, з ними мусили порадитися і взяти до уваги всі їхні зауваження. Переважно ці зауваження були під грифом «проти». Своє невдоволення деякі одеські кіноветерани аргументували тим, що сценарій нібито образливий для нашого народу. Оскільки викриває той зріз суспільства, «де немає нічого світлого й шанобливого стосовно людей похилого віку». Аргумент, звичайно, вбивчий.

Весна на «помаранчевій» вулиці

«Оранжлав». Режисер — Алан Бадоєв. Прокат — березень 2007 р.

Про цю картину майже всі чули. Але її мало хто бачив. Крім журі й вибраних глядачів фестивалю «Кіношок» в Анапі (там «Оранжлав» заохотили важливим призом за режисуру). На недавній «Молодості» стрічка була в основному конкурсі. Але, на жаль, помітних нагород не отримала. Творці й продюсери стрічки всіляко підкреслюють дистанціювання від «помаранчевих» політмотивів, заявляючи, що їхня стрічка насамперед — про любов, а революція — це тільки тло за вікном. Нагадаємо, що між двома закоханими (їх грають Олексій Чадов і Ольга Макеєва) — не соціальна чи політична прірва, а страшна недуга — СНІД. Перші рецензенти вже відзначили віртуозну кліпову естетику проекту. Що не дивно: режисер Алан Бадоєв відомий як один із найбільш затребуваних кліпмейкерів країни (нещодавно знімав кліп А.Пугачової на пісню «Приглашаю на закат»).

— Алане, чому все-таки прокат фільму перенесли з жовтня на березень? Адже ви хотіли позиціювати стрічку саме як осінню історію кохання?

— Це стратегічне рішення прокатників.

— Чи немає в мотивах такої «передислокації» прагнення відмежуватися від так званої «помаранчевої хвилі» в новому українському кіно (фільми «Помаранчеве небо», «Прорвемося!»)?

— І це теж враховувалося. В Україні було дуже важливо зробити це бодай шляхом перенесення термінів прокату.

— Чи вносилися якісь корективи (саме за цей час) у прокатну версію фільму?

— Ні, нічого не монтували. Все як було зроблено мною, так і залишається.

— Яка компанія займатиметься прокатом фільму в СНД, зокрема в Росії? Скільки копій планується в Росії й Україні?

— У СНД — GRS. Думаю, що копій буде багато, тобто велике охоплення як в Україні, так і в Росії. Але, природно, для Росії це не «Нічний дозор», це не той жанр. Хоча в Росії, як мені казали, багато хто чекає виходу «Оранжлав» у широкий прокат.

— Кажуть, ви тепер на підготовчому етапі свого нового проекту. Який це проект, який сценарій?

— Це трагікомедія. Чесно зізнаюся: поки що не хочу багато говорити на цю тему, щоб не випереджати інформаційного приводу. Це дуже великий бюджетний проект, у якому продюсерами виступаємо ми з Дмитром Клімашенком.

Відпусти мене, мій конвойний

«Обранець». Режисер — Роман Балаян. Прокат (гадано) — грудень 2007 р.

Роман Гургенович Балаян не один рік ішов до цього проекту. Перед тим були його ліричні і сповідальні картини «Два місяці й два сонця», «Ніч світла». Режисер також активно продюсирував. Але літературний матеріал Дмитра Савицького — роман «Станція Кноль» — давно хвилював маститого постановника. Що означає — «обранець»? Це означає — обраний долею. Обраний часом. Окремі з таких «обраних» опинилися під пресом епохи: на них полювали, як на звірів, їхні твори вижили в самвидаві, вони таємно передавалися з рук у руки, органи всіляко хитрували, щоб упіймати у свої пастки рядки правди цих «обранців»...

Сценарій створили у співавторстві Роман Балаян і Дмитро Савицький. Продюсер проекту — Олег Кохан. Початок знімального періоду — весна 2007-го. Але вже на листопад творці планують устигнути до другого міжнародного фестивалю в Римі (нагадаємо, що на першому фестивалі Гран-прі здобув фільм російського режисера Кирила Серебреннікова «Вдаючи жертву»). Балаян залишився собі вірним і запросив на головну роль — «обранця» — Олега Янковського, з яким Роман Гургенович створив чимало помітних робіт («Польоти уві сні й наяву», «Бережи мене, мій талісман», «Філер», «Поцілунок»). У фільмі також зніматимуться Богдан Ступка, Кирило Пирогов, Чулпан Хаматова. Бюджет картини, за повідомленням компанії Sota Cinema Group, становитиме близько 12 млн. 500 тис. гривень.

"Дзеркало тижня", № 2 (631) Субота, 20 - 26 Ciчня 2007 року




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com