Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

25.01.2007 16:53

Муратовська шинель

Українська режисер Кіра Муратова протягом останніх півроку завершила роботу над двома новими стрічками – повнометражною "Два в одному", яка має вийти в український кінопрокат у березні цього року, і короткометражною "Куклою", яка вже була показана на фестивалі "Молодість", почавши, таким чином, свою, сподіватимемося, довгу і успішну фестивальну мандрівку. Пропонуємо рецензію на фільм "Кукла"... (Крім того, в рубриці "Інтерв’ю" читайте розмову з продюсером фільму "Два в одному" Олегом Коханом).

Сергій Тримбач, KINO-KOЛО (32)

КУКЛА (32’, Україна, 2006); сценарист: Сергій Четвертков за участи Євгена Голубенка; режисер: Кіра Муратова; оператор: Володимир Панков; художник: Євген Голубенко; актори: Наталя Бузько, Яків Кучеревський, Леонід Кушнір, Юрій Невгамонний, Олександра Свенська, Анатолій Трухін. Продюсер: Олег Кохан. Виробництво: Sota Cinema Group.

куклаСлово "кукла" в російській мові має подвійне значення – і як лялькова подоба людини, і як обманка: розгортаєш звабливу обкладинку, а там щось по-дівочому чисте, папірці, наприклад. В українській традиції теж багато цієї міражної чистоти – пригадаймо хоча б п’єсу "Сто тисяч" Івана Карпенка-Карого, де заможний селянин погнався у світлу будущину й був "кинутий" звичайним тобі пройдисвітом. До речі, на диво сучасний сюжет – нас так само повели новітні мойсеї в капіталістичний рай, де ми тепер замріяно жуємо жуйку, котра теж "куклою" називається (ніби справжній харч, а насправді ганчірка, якою і запихали рот крикливим малюкам та малючкам).

Новий фільм Кіри Муратової, 32-хвилинна "Кукла", оповідає про молоду вуличну художницю Таню (Наталя Бузько), на голову якої падає несподіване щастя. У проміжку, в павзі між двома великими роботами, режисер зробила малометражну стрічку, де оркеструвала деякі мотиви деяких своїх фільмів. Скажімо, мотив ефемерности людського існування, який зустрічається мало не в кожній муратовській картині. Ще сильнішим, можливо, є мотив непов’язаности людського щастя і предмета, який його викликає. Ви закохані в нікчемну особу, одначе саме вона викликає у вас шалені почуття й надпотужну еротичну енерґетику. Минущу, так – одначе ж щастя було, і було по-справжньому.

А починається "Кукла" з того, що Таня малює спільний портрет двох громадян. Усе це звичні й постійні в Муратової персонажі та актори. Леонід Кушнір уже вкотре показує людину з малоконтрольованим потоком свідомости, яку він радісно скидає на мізки – наші глядацькі та інших муратовських героїв. Він тут і про батька оповість, що вік звікував на пошті, і про особливості роботи художника, і про те, чому вони замовили парний портрет. Людину ніби мучать якісь демони, котрі прагнуть щось зробити з її тілом та душею. Як звільнитися від тих демонів? Може, отак – через подвійний портрет? От тільки щось не так: "Вона мені твоє вухо намалювала…" І – все, не годиться робота, звільнитися від демона не вдалося, вже вкотре. Портрет повертається.

А далі з’являється Саша (Яків Кучеревський), друг Таниного колишнього чоловіка Бориса, й люб’язно повідомляє про незвичайну подію. Померла Борисова матінка, квартиру продали й частину грошей, 10 тисяч долярів, вирішено подарувати Тані. Мотив простий: Борису побажалося зробити колишню дружину щасливою. Ну, просто так – була собі давня забаганка, і от тепер з’явилася можливість її зреалізувати.

Саша підозріло нагадує Остапа Бендера. Потік його свідомости складено з готових блоків у вигляді віршів (на кшталт "Идёт бычок, шатается…") та всіляких відшліфованих сентенцій. Головне в них – у людини мусить бути мрія, більше того – готовність ту мрію запустити на конвеєр життєвих задоволень. Хильнувши дещицю коньячку, Таня заходжується ридати – не стільки від повноти почуттів, скільки від того, що в минулому було забагато недохопів. Ну, та пусте – відтепер виробництво щастя запустило свій мотор. Що органічно – бо ж навкруги одеський базарчик, де торгують маревом: картинами й картинками, портретами й портретиками, що заманливо кличуть у світлу далину.

Усе, Таня рушає  насолоджуватися щастям, а до Саші підсідає той самий Борис (Юрій Невгамонний). Виявляється, Тані передано не справжні американські доляри, а звичайнісіньку куклу з нарізаним папером. А що – дві години щастя жінці ґарантовано, потому – хоч трава не рости. Та й потім – вона ж може й під авто потрапити – отоді щастя буде повним, бо ж із ним і піде в кращі світи. Ні, це справжнісінька благодійна акція, яких тепер напхом напхано: тільки й чутно – акція, акція…

Тільки це ще не вся внутрішня "налічка" кукли. Саша повідомляє, що він усе це просік і, вирахувавши, де Борис переховує гроші, забрав їх, аби вручити Тетяні. А потім з’ясується, що гроші він справді забрав, тільки залишив собі. Аби "махнуть" на Ямайку чи до бендерівського Ріо-де-Жанейро. Втім, можуть трапитися й місця, звабливі для персонажів гоголівського світу, – в Херсонській губернії. А що – хатину купити в тамтешніх палестинах: чим не ляля? А може – чергова кукла?

І взагалі: чи ж були гроші? Чи помирала Борисова матінка? Чи продавалася її квартира? Велике питання – услід великим: "...а был ли мальчик-то?" Зате немає ніякісіньких сумнівів у іншому: Кіра Муратова, попри унікальність свого мистецького світу, прагне ставити світоглядні питання, які були центральними за часів, коли гуманізм дедалі частіше перемагав, а не програвав. Від Гоголя, Достоєвського, Толстого… А нам випадає щастя кутатися в шинель Муратової – її покрою, її фактури. Відчуйте тепло!




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com