Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

21.03.2007 12:15

92 валізи Пітера Ґріневея (Фраґменти)

Анна Косенко, CINEMA, №3 (березень 2007)

Дія фільму "Валізи Тулса Лупера" ("Валізи Тульса Люпера") точиться протягом 60 років, від 1928-го (рік відкриття урану) до 1989-го (падіння Берлінського муру).

1. Пітер Ґріневей неодноразово ставив діагноз традиційному кінематографу. На його думку, той давно вже лежить трупом в архівах і погано пахне. Та все ж англійський режисер, який зараз мешкає в Голландії, робить спроби оживити мерця. Холодний естет і співець неприхованої тілесності знову повертається на екрани з новим мультимедійним проектом "Валізи Тулса Лупера".

2. Ґріневея лають за гіперестетизм та надмірну раціональність. За це ж і хвалять. Про що не доводиться говорити, дивлячись стрічки Ґріневея, так це про надмірну емоційність його робіт. Режисер залишає це для літератури. Власне, його проект із порятунку кінематографа й тримається на тому, що кіно потрібно відокремити Китайською стіною від літератури. На думку Ґріневея, режисер не повинен займатися ілюстраціями романів, оповідань, повістей, його завдання – створювати новий образний світ. Для цього йому просто конче необхідно мислити образами.

Валізи Тулса Лупера3. Він починав як художник, до того ж, вельми талановитий. Уже в 22 роки відкрив власну експозицію. Одразу після такого нетривіального успіху, йому стає якось тоскно і нецікаво працювати винятково на полотні, тому він береться за фільмування. Перш за все, тому що хоче поєднувати зображення з музикою. З 1977 року він це робить разом із композитором Майклом Найманом, який лишатиметься альтер-еґо режисера аж до початку 90-х. Разом вони зроблять 11 фільмів. Останній їх спільний проект – "Дитя Макона"/ The Baby of Mâcon (1993).

4. Хоч Ґріневей і полишив образотворче мистецтво, в його кіноестетиці помітний зв’язок із живописом. Кожен кадр режисер вибудовує як самоцінний твір, дбає про композицію, кольори і світлотіні. В цьому сенсі Ґріневей дуже деспотичний режисер. Він бачить, як повинна виглядати та чи інша сцена, й примушує знімальну групу втілювати його візії. Сюжет його фільмів рухається не за логікою оповіді, а за образами, які переходять один ув одного. Саме тому зміст фільмів Ґріневея важко переказувати. В різних стрічках режисер цитує ті чи інші класичні твори мистецтва. В "Животі архітектора"/ The Belly of an Architect (1987) – звертається до римської класики і до картин Відродження, зокрема, Рафаеля, в наступній своїй стрічці – планує розгадати загадку картини Рембрандта "Нічна варта".

5. Режисер відкидає будь-яку часову чи просторову послідовність у своїх стрічках. Він кришить фільм на шматки. Його фірмовий прийом – це кілька екранів в одному. В кожному з них може відбуватися своя історія. Таким чином режисер намагається дати глядачу хоч якусь можливість вибирати, що дивитися в даний момент і як розуміти побачене. Ґріневей не гребує новітніми технологіями, оскільки вважає, що мистцеві необхідно шукати сучасні методи впливу на глядача. Тому в його стрічках комп’ютерна графіка – неодмінний елемент.

6. Розуміти фільми англійського режисера нелегко, але він завжди залишає ключі до своїх фільмів. Наприклад, у стрічці "Відлік потопельників"/ Drowning by Numbers (1988) – цифри, у фільмі "Кухар, крадій, його дружина та її коханець"/ The Cook the Thief His Wife & Her Lover (1989) – кольори, в "Інтимному щоденнику"/ The Pillow Book (1996) – ієроґліфи, у "Валізах Тулса Лупера" (2003-2004) – хімічний елемент уран, який має 92-й номер у таблиці Мєндєлєєва.

7. Щоб не заплутатися, не варто шукати у фільмах Ґріневея глибоких підтекстів, оскільки він усе намагається залишити на поверхні. Його фільми – нескінченні переліки образів, ситуації, тілесних відчуттів, спогадів, вражень. Їх варто передивлятися як гербарій, як старі альбоми з фотографіями, або як картотеку. Батько Ґріневея працював орнітологом і досліджував різні види птахів. Можливо, саме від нього режисер унаслідував жагу до переліків і каталогів.

8. Наприклад, за основу "Інтимного щоденника" Ґріневей узяв класичний твір японської письменниці Х століття Сей Шьонаґон. Останній містить перелік речей, які викликають сильні емоційні, або тактильні відчуття. Вони або приємні, або огидні, але однаково вражаючі. Герої "Зет і два нулі"/ A Zed & Two Noughts (1985) колекціонують випадки смертей, щоб зрозуміти логіку еволюції. "Валізи Тулса Лупера" – це суцільний реєстр загублених речей, які щось говорять про світ. Вони добираються, здавалося б, без жодного порядку і логіки. Це можуть бути і французькі парфуми, і забризкані кров’ю шпалери, і ванна, і жіноча білизна, і листи закоханих. Ці речі немов мимовільні спогади, які людина не може контролювати, але які втаврувалися в її пам’ять назавжди.

9. Як би радикально Ґріневей не заперечував літературу, йому все ж доводиться з нею працювати. По-перше, до всіх своїх фільмів він сам пише сценарії. "На жаль, пишу, – бідкається режисер, – Через те, що більшість людей, зокрема, продюсери, візуально абсолютно неосвічені, і вони нізащо не дадуть мені гроші, якщо замість сценарію я принесу їм 4 картини, 5 малюнків і блокнот ескізів". Режисер не відмовляється і від екранізацій готових творів. Наприклад, "Книги Просперо"/ Prospero's Books (1991) – це майже дослівна постановка останньої п’єси Шекспіра "Буря". Саме в цьому фільмі добре видно, як у Ґріневея знецінюється текст і набирають значення візуальний ряд і музика. Режисер цілком іде за текстом класика, але передає його через пластичні рухи героїв, через образну символіку і музику. Текст стає тлом, важливим, але все ж таки другорядним.

10. Врешті-решт для свого останнього проекту "Валізи Тулса Лупера" Ґріневей написав книгу оповідань "Золото". Це 101 історія про 92 золотих злитки, які знаходилися в одному із 92-ох чемоданів Тулса Лупера. Ці злитки розповідають історії людей, у яких солдати Третього Рейху відібрали прикраси, дорогоцінні речі або навіть видирали золоті зуби. Пізніше ці речі переплавили на суцільні шматки золота, які опинилися в одній валізі на задньому шкіряному сидінні Мерседеса з номером 9246. Так в одній точці перетнулися історії незнайомих між собою людей. Але похмурий настрій книги послаблюють абсурдистські жарти автора. Майже кожна оповідь закінчуються іронічним пасажем про те, що і в цій місцині не вміють до пуття готувати спаґеті.

11. Подібними іграми зі структурою твору, з цифрами й історичними датами дуже любив у свій час займатися латиноамериканський письменник Хорхе Луїс Борхес. В інтерв’ю Ґріневей неодноразово зізнавався, що цей автор сильно на нього вплинув. Саме у Борхеса режисер запозичив псевдоісторичну манеру оповіді – навіть у документальних картинах він поєднує реальних і вигаданих персонажів. Тим паче, ілюзорною є історична правдивість "Валіз Тулса Лупера". Це історія не фактів, а спогадів, вражень, вона дуже суб’єктивна і тому може видатись навіть фантастичною.

12. Ілюзію документальності створюють експерти у ділових костюмах, які серйозно і стримано висловлюються з приводу подій, які відбуваються в кадрі. Ці "голови, що говорять" вмонтовуються в кадр знов таки за допомогою техніки поліекранів. Ці експерти сперечаються між собою, уточнюють один одного, все як у телевізійних ток-шоу. Цим прийомом Ґріневей користався в своїх псевдодокументальних стрічках, знятих для ТВ. Наприклад, у картині "Пекло Данте"/ "A TV Dante" (1989).

13. Окрім книги "Золото", в рамцях проекту "Валізи Тулса Лупера" Ґріневей створив три частини однойменної кінострічки по дві години кожна, невеличкий телесеріал, кілька п’єс, влаштував художню виставку і, так зване, "віджейське шоу", яке у різних містах Західної Європи вже провели 14 разів. Під час першого такого шоу в амстердамському клубі "11" сцени з "Валіз..." проектували на 12 екранів і мікшували в реальному часі. Все це відбувалося під музику DJ Radar. Ґріневей так пояснив свої експерименти: "Я використовую цей проект, щоб демонструвати і розвивати можливості ненаративного кіно, кіно спонтанного. Адже все робиться наживо, і кожне таке моє шоу – неповторне".




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com