Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.03.2007 15:23

Як Пітер Ґріневей спантеличив київських журналістів фільмом про "Валізи Тульса Люпера"

Дмитро Бондарчук

На прес-показі стрічки "Валізи Тульса Люпера: Частина 3", який відбувся 23-го березня у столичному кінотеатрі "Жовтень", людей було не надто багато.

Ті ж, хто з’явився – розділилися на декілька категорій. Одні – віддали шану фільму, але покинули залу з першими титрами, щоб не попадати на очі журналістам. Інші – почекали поки телевізійники вийдуть у коридор налаштують свої камери й увімкнуть диктофони. І вийшли з зали, очікуючи на запрошення продекларувати заготовлений вдома коментар про геніальність фільму.

Автор цих нотаток не погнався ні за Аліком Шпілюком, ні за Ігорем Стрембіцьким, котрі були присутні на показі. А коментарі на кшталт: "...і взагалі я б запросила цього режисера відзняти мій новий кліп. Йому б сподобалось. Там буде про..." – залишив журналісткам а-ля Катя Осадча. Хоча варто поговорити про сам фільм.

Трилогія "Валізи..." – біографічне кіно, що охоплює все життя Тульса Люпера (1928 – 1989), "людини, яка була більша за увесь світ" – письменника, колекціонера, мандрівника та професійного в’язня (16 разів).

Під час Другої світової війни Тульс перебуває на острові, а скоріше на шматочку узбережжя, де його оточує тільки море, гори, пісок та небо. Він пише на скелі філософські написи на кшталт: "Навіть найкрасивіша дівчина, стрибнувши у воду, розлякає рибу". Та грає у "гірський монотеніс".

На підтвердження його теорії, що жінки завжди з’являються трійцями, на острів припливають три сестри. Тульс вимушений поїхати до Барселони. Там на нього чекає найманий тюремник та дві лесбійки, що прагнуть зробити Люпера спермодонором.

Далі Тульс працює ліфтером у Турині. Потім – Венеція, Рим та, нарешті, кордон СРСР з Німеччиною, де розум і тіло Люпера використовують для різного роду насолод генерали та їхні дружини.

Наприкінці фільму події переносяться на виставку всіх 92-х валіз Люпера, котру проводить Тульсів друг дитинства – Мартіно Нокавеллі. Деякі з них відкривають уперше. Там друкарська машинка, книга з описами різних рис обличчя та кіноплівка, яка проливає "нове світло" на все життя Люпера.

Проте все сказане вище – сюжет, який однаково міг би бути сюжетом і фільму, і книжки. І тут час згадати про режисера – Пітера Ґріневея, котрий так несамовито відхрещується від літератури і нерідко шокує глядача експериментами над "картинкою".

Намагатися розповісти про накладені зображення, чи вбудовані екрани – справа невдячна. Режисер створює новий образний світ, а не візуалізує текст. Тут на допомогу Ґріневею приходить досвід його перших мистецьких пошуків. Він був художником, тому світ сприймає образами, що особливо важливо у його роботах.

Стрічка "Валізи Тульса Люпера" відкидає поняття часу і простору. В одному кадрі може бути декілька екранів, котрі розповідають абсолютно різні історії, відчуття та спогади. Такі прийоми дають глядачеві можливість вибору, альтернативу, одночасно спантеличує і заганяє у глухий кут. Оскільки глядач звик, щоб його "вів" режисер, хоч і підсвідомо. А тут: "На що саме я маю дивитися?".

У кулуарах кінотеатру можна було почути: "Цей фільм потрібно подивитися разів зо три, щоб зрозуміти", – і це схоже на правду, якщо звісно виникне бажання фільм додивитися до кінця, хоча б один раз.




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com