Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

02.04.2007 15:08

Фестиваль допрем’єрних показів: шість найновіших фільмів

KINO-KOЛОгазета (26)

НЕПРАВИЛЬНА ВІРА/MAUVAISE FOI (2006, Франція, 88’); сценарист і режисер: Рошді Зем; оператор: Жером Альмерас; актори: Рошді Зем, Сесіль де Франс, Паскаль Ельбе, Жан-П’єр Кассель, Мартіна Шевальє.

Ісмаель викладає музику, він араб. Клара – лікар, вона єврейка. “Національне питання” аж ніяк не заважає симпатичним героям роками жити разом, аж доки Клара не вагітніє. Молоді люди вирішують “оформити стосунки”, однак неминуче в такому випадку “знайомство з батьками” бачиться досить проблематичним…

Рошді Зем у середині дев’яностих став одним із представників ґенерації чудових акторів північноафриканського походження, які докорінно змінили ситуацію у французькому кіні. Коли ще 10 років тому актори-араби втілювали винятково дрібних крадіїв та волоцюг із доволі небезпечних передмість великих урбаністичних аґломерацій, то після “непомітної революції” кінця минулого століття вихідці з Маґрибу стали неодмінним складником неймовірно мультинаціональної культурної мозаїки Франції. У дев’яностих Зем здобув собі репутацію переважно “авторського” актора, а в його творчому доробку – більш як півсотні відомих стрічок вельми шанованих режисерів. Коли ж продюсер Філіп Ґодо запропонував Рошді випробувати себе в якості сценариста, той, здається, вклав у проект забагато “особистого”, через що мусив стати ще й режисером. До традиційно неприємної теми національної ідентифікації, яка дедалі частіше зводиться до релігійної нетерпимости, Зем підійшов напрочуд ефективно і просто – зафільмував розумну і смішну комедію, причому жодного разу не порушив доволі ідіотських принципів так званої “політкоректности”. Будь-яка релігія, на думку режисера, насамперед має наповнювати сенсом повсякденне життя, і тільки потім – закликати до нищення чергових “невірних”…

Сергій Локотко

САДИ ВОСЕНИСАДИ ВОСЕНИ/JARDINS EN AUTOMNE (2006, Італія – Франція – Росія, 115’); сценарист і режисер: Отар Йоселіані; оператор: Вільям Любчанські; композитор: Нікола Зурабішвілі; актори: Севрен Бланше, Отар Йоселіані, Мішель Пікколі, Паскаль Венсан, Жасінт Жаке, Лілі Лавіна, Дені Ламбер, Жан Душе, Владімір Войнович.

Французький міністр сільського господарства (Севрен Бланше) цілими днями те й робить, що нічого не робить. Когось нагороджує, відкриває якісь виставки (очевидно – досягнень тваринництва), а решту часу чухає спину спеціальним причандаллям у своєму кабінеті. Одного дня його звільняють.

Міністр, тепер уже із приставкою „екс”, мусить терміново забратися з кабінету, виїхати зі службового помешкання, віддати посадове авто й відмовитися від асистента. Одразу по тому його кидає марнотратна, але представницька подружка. Позбувшись формальних ознак влади, екс-міністр нарешті отримує ім’я. Його звуть Венсаном.

У Венсана нічого немає: поки він гарував міністром, його апартаменти захопили імміґранти, яких годі виселити, до всього – він забув коди своїх кредитних карток. На щастя, навколо нього повно добрих людей, які можуть його розрадити. Мати (її роль без жодної хворобливої іронії виконав геніальний Мішель Пікколі), сусідка-повія, колишні й нинішні коханки, старий садівник, хитрун-бармен, православний бабій-священик.

Разом вони співають пісень, курять і, звісно, активно випивають, насолоджуючись плином свого життя. Новий фільм Отара Йоселіані присвячено неспішному задоволенню від існування. Настрій „Садів восени” задано першою сценою. Літні люди заходять до майстерні й тепло відзначають: „У вас тут затишно, пахне сосною”, – після чого починають обирати собі труну. Відчуття неповторности кожної прожитої хвилини може прийти лише по усвідомленні конечности земного буття.

Довгі роки Венсан існував: отримував гроші за нічогонероблення, виконуючи тим самим посадові обов’язки, корився традиції. Тепер він, безробітний і бездомний, мусить навчитися насолоджуватись справжнім життям. Безкорисливим байдикуванням.

Сергій Васильєв-молодший

НЕ ТУРБУЙСЯ – ВСЕ ГАРАЗДНЕ ТУРБУЙСЯ – ВСЕ ГАРАЗД/JE VAIS BIEN, NE T’EN FAIS PAS (2006, Франція, 100’); режисер: Філіп Ліоре; сценаристи: Філіп Ліоре і Олів’є Адам; оператор: Саша Вєрнік; актори: Мелані Лоран, Кад Мерад, Ізабель Рено, Жюльєн Буассельє, Сімон Бюре.

19-річна Лілі повертається після канікул додому, але на автовокзалі її зустрічають тільки батьки – виявляється, її брат-близнюк Лоїк зник безвісти після чергової бурхливої сварки з батьком кілька днів тому. Спершу Лілі не особливо переймається відсутністю брата – таке траплялось і раніше, – але поступово дівчина схиляється до думки, що батьки від неї щось приховують. Лоїк залишає без відповіді численні SМS-повідомлення сестри, аж поки вкрай занепокоєна Лілі вирушає на його пошуки. Відкрите нею перевершить усі її припущення…

З короткого, але напрочуд “чорного” роману письменника Олів’є Адама режисер Філіп Ліоре спробував зробити куди “розгорнутішу” гуманістичну сімейну драму, яка поволі переходить у трилер з абсолютно – за задумом режисера – непередбачуваним фіналом. Постановник вдався тут до певного формалізму – й це значно ускладнило процес створення фільму, проте, здається, дало бажаний результат. Ліоре вирішив розтягнути знімальний процес на цілих дев’ять місяців – відповідно до хронології базового літературного твору; цікаво, що дальший хід подій було приховувано навіть від акторів; паралельно зі зйомками здійснювали й монтаж. Виконавцям довелося просто по-справжньому “прожити” з фільмом кілька місяців, що не могло не позначитися на якості гри – цього року Мелані Лоран отримала “Сезара” як найкраща молода акторка, а Кад Мерад – за найкращу роль другого плану – саме в цій картині.

Сергій Локотко

ЧОЛОВІК МОГО ЖИТТЯЧОЛОВІК МОГО ЖИТТЯ/L’HOMME DE SA VIE (2006, Франція, 114’); сценаристи: Забу Брейтман, Аньєс де Сасі; режисер: Забу Брейтман; оператор Мішель Аматьє; актори: Бернар Кампан, Шарль Берлен, Леа Дрюкер.

Спекотне літо. Подружжя 30-літніх на відпочинку. Фредерік і Фредеріка вже десять років разом, у них є син, симпатичний малюк, який постійно ходить у костюмі Зорро, і традиційні для заможної Європи проблеми спільного життя. Дні героїв заповнено безхитрісними курортними забавами, які маскують емоційну невизначеність стосунків: зранку – неспішна пробіжка околицею, потім – прогулянка з дітьми, далі – довгий пообідній сон і, нарешті, шашлик у колі купи родичів. На вечерю запрошено й самітника-сусіда, який із посмішкою повідомляє всім, що він гомосексуаліст. Переживши зніяковіння від отриманої інформації, Фредерік раптово для себе заводить із Юґо дружбу, відчуваючи дивний потяг до нового знайомого.

Дебютна стрічка Забу Брейтман „Згадуючи добрі речі” (2003) розповідала про рішучість, необхідну людині, щоб пам’ятати свої вчинки. У другому фільм режисер розмірковує про рішучість, яка потрібна кожному з нас, щоб усвідомити свої почуття, йти за покликом серця. Імпульсом до створення картини послужила інформація про те, що більшість людей у своєму житті шкодують передусім за нереалізованим коханням.

Затерта тема любовного трикутника, хай „нетрадиційного”, переосмислена Забу Брейтман із суто жіночим психологізмом, наповнена душевним стражданням. Оповідна структура складна, повниться флешбеками, варіює точки зору персонажів. Попри це, стрічку „Чоловік мого життя” позначено не болем, а невимовною поетичністю: природа відіграє в ній не менш важливу роль, аніж достовірно відтворені психологічні переживання. Вражаючі красою романтичні кадри організовують історію, спрямовують героїв, підказують, дають розраду. Цьому слугує і музика Лорана Корсія, з якою природа єднає свої зусилля: одну із композицій струнний квартет виконує просто серед полів.

Сергій Васильєв-молодший

АРҐУМЕНТ НАЙСЛАБШОГОАРҐУМЕНТ НАЙСЛАБШОГО/LA RAISON DU PLUS FAIBLE (2006, Франція – Бельгія, 116’); сценарист і режисер: Люка Бельво; оператор: П’єр Мілон; актори: Ерік Каравака, Люка Бельво, Наташа Реньє, Жільбер Мелькі, Патрік Дешан, Клод Семаль, Елі Бельво.

2002 року бельгійський актор і режисер Люка Бельво примудрився зафільмувати відразу три повнометражні різножанрові роботи: полар, романтичну комедію та соціальну драму. Ця незвична трилогія викликала такий захват європейських критиків, що через роки Бельво зухвало і провокаційно ризикнув поєднати ці жанри вже в одному фільмі – й жодних “швів” та кострубатих “стиків” у ньому не помітно. В “Арґументі найслабшого” троє приятелів “пролетарського походження” хочуть подарувати мопед дружині свого четвертого товариша, заради чого вирішують узяти гроші там, де їх завжди багато, – себто вчинити збройне пограбування. Дія точиться в бельгійському місті Льєжі, але вельми специфічну “бельгійськість” атмосфери відчутно й в іншому: такого роду доволі чудернацький фільм міг бути зроблений у наш час тільки на батьківщині Рауля Ванегема та братів Дарденнів. Бельво напрочуд легко й розумно грає знаками традиційного для Бельгії соціального памфлету (іделогія робітничого класу, міт легких грошей) і абсолютно “інтернаціональними” жанровими кліше. Однак у цій еклектичній суміші залишився помітним і красномовним кожний елемент. Бельво при цьому стверджує, що прототипами для історії послужили його власні родичі-металурги, і причин йому не вірити немає.

Уперше на Каннському фестивалі Люка Бельво з’явився 1985-го в якості актора шабролівського “Курчати в оцті”, а більш ніж через 20 років до офіційної конкурсної програми потрапив і фільм Бельво-режисера.

Сергій Локотко

ВИ ДУЖЕ ГАРНИЙВИ ДУЖЕ ГАРНИЙ/JE VOUS TROUVE TRES BEAU (2006, Франція, 97’); сценарист і режисер: Ізабель Мерґо; оператор: Лоран Фльото; актори: Мішель Блан, Медея Марінеску, Владімір Йорданоф, Бенуа Тюржман.

Фермер Еме стає вдівцем унаслідок неприємного нещасного випадку. Смерть дружини, яку вбив електричним струмом несправний доїльний апарат, заганяє його у глибоку депресію. Її чинники, передусім, прагматичні: тепер нема кому допомагати немолодому чоловікові по господарству, доглядати худобу і птицю, обробляти город. До того ж – виконувати всю цю роботу безкоштовно. Втім, вихід є: за посередництва аґенції зі знайомств виписати собі з-за кордону новеньку, роботящу й не надто вимогливу дружину. Саме це й робить Еме: їде до Румунії, обирає собі до пари Елену і привозить її на ферму. Як водиться, між героями починає виникати не лише виробничий, а й емоційний зв’язок: попри те, що стрічка ґрунтується на темах економічного занепаду французького села й руїни постсоціалістичного краю, вона повідає, насамперед, про динаміку людських почуттів.

Сценарист Ізабель Мерґо ніколи не мріяла про кар’єру режисера, самокритично відмовляючи собі в чутті кадру. Втім, коли їй запропонували екранізувати власний сценарій, запросивши на головну роль Мішеля Блана, в надії на якого він і був створений, вона не випустила нагоди. Вийшло кіно, привабливе відсутністю надмірної амбіції, де брак цікавих художніх вирішень і постановочної майстерности компенсовано якісним акторським виконанням та чудовим сценарієм, повним психологічної іронії. Особливо слід відзначити гру Мішеля Блана, який без зайвого втручання режисера створив вельми неочікуваний для себе образ простого, неосвіченого й замученого життям фермера. Попри певну відсутність ориґінальности, стрічка „Ви дуже гарний” заслужила для Ізабель Мерґо „Сезара” за найкращий дебют і нові пропозиції. Прем’єру її другої за ліком режисерської роботи заплановано на 2008 рік.

Сергій Васильєв-молодший




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com