Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

18.09.2007 18:17

Сухий залишок

Єлєна Стішова, KINO-KOЛО (35)

Новий фільм Кіри Муратової „Два в одному” знову спантеличив, шокував, завів у глухий кут, навіть роздратував любителів ставити авторці сакраментальне запитання „що ви хотіли цим сказати?”.

Як не дивно, деяким критикам ніяк не втямки, що вони мають справу з видатною мисткинею, яка випереджає культурні процеси сучасности. Скажімо, в „Астенічному синдромі” (1989) Муратова випередила нову драму, відчувши, що класичний наратив із послідовно виписаним причиново-наслідковим зв’язком подій уже не підпадає під нерв реальности, що з’їхала з глузду. У „Трьох історіях”, що сильно спантеличили нашу критику нібито розривом із гуманістичною традицією, авторка досліджує природу зла. Муратовський метод є настільки індивідуальним, що хтось приймає його за виклик. Вона розігрує свої двобої на своєму одноосібному полі. Це поле досі не збігається з параметрами вітчизняного кінопроцесу. Кінематограф Муратової – явище окреме, що не вписується в контекст якихось загальних побудов і векторів, проте в загальнокультурному європейському контексті муратовське кіно має свою нішу. До нього ставляться з пієтетом. Муратова – у топ-спискові режисерів ХХІ століття.

Особисто я сприймаю кожен новий кінотекст Кіри Георгіївни як одкровення. Він не зненацька відкриває свої потаємні смисли, як євангельська притча. Його потрібно перечитувати-передивлятися й занурюватися в нього, без намагання вичитати прикладні сенси.

Художниця безстрашно досліджує психопатологію буденного життя в різних жанрах, експериментуючи з реальністю, то максимально віддаляючись від естетики правдоподібности, то з головою занурюючись у неї, не претендуючи при цьому на взагальнення й не спекулюючи на зоровому „впізнаванні”, на якому, власне, ґрунтується масовий успіх.

Кіра Муратова – не моралістка. Вона розповідає свої історії не для того, щоб дати людству якийсь урок. Вона розповідає їх, тому що їй хочеться „подивитись у різні сторони світобудови” (цитую її слова, що прозвучали минулого літа на прес-конференції фестивалю „Кінотавр”). Так – фільм за фільмом – складається людська комедія в бальзаківському вимірі цього поняття. Про це обмовилася сама Кіра Муратова на тій самій прес-конференції. Вона розповідає суто особисті історії, дивні, фарсові, ґротескні, напівсмішні й напівсумні. А в сухому залишкові, якщо такий можна виділити в результаті пильного вивчення плазми життя, в яку щоразу перетворюється матеріал під рукою майстра, – в сухому залишку, в післясмакові зостається відчуття прориву в людські глибини, ірраціональні й неосягненні. В традиційному конвенціональному кінематографі не можна досягти подібного ефекту. Світ Муратової – це Всесвіт, що розширюється. А муратовська місія полягає в тому, щоб цей світ безстрашно й невпинно пізнавати, не відрізняючи поразку від перемоги.

Москва

З російської переклав Віктор Глонь




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com