Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

24.09.2007 18:16

Актуальна «Наусіка з Долини Вітрів»

Віктор Глонь

В українському кінопрокаті непересічна подія – на великому екрані шедевр жанру аніме «Наусіка з Долини Вітрів»/ Kaze no tani no Naushika. Передовсім увагу привертає те, що фільм, ориґінально випущений 1984 року ризикнули відреставрувати і наново презентувати глядачам. Такі дії цілком виправдані, з одного боку, через неослабну актуальність сюжетних подій, а з іншого – ім’ям режисера, оскарівського лавреата, Гаяо Міядзакі, який здобув славу завдяки своїм подальшим стрічкам, серед яких «Віднесені привидами», «Порко Россо», «Небесний зáмок» та інші. До слова сказати, єдиний анімаційний фільм, який було демонстровано в телепрограмі АРҐУМЕНТ-КІНО (канал „1+1”)  – «Принцеса Мононоке» – так само належить авторству Гаяо Міядзакі. Також звернімо увагу на те, що «Наусіка…» є повнометражним фільмом, власне, намальованим руками, а не на комп’ютері – тож це чи не остання можливість побачити подібне на великому екрані.

Щодо актуальности сюжету, то вона не викликає сумнівів, адже події розгортаються у далекому майбутньому, коли земні цивілізації було зруйновано екологічною катастрофою. Світом запанував химерний і отруйний для людей Ліс, у якому без захисної маски не прожити і хвилини. Порятунку від Лісу та його мешканців – гігантських жуків – люди шукають у таких місцях, як Долина Вітрів, де й живе незвичайна принцеса Наусіка. Незвичайність Наусіки проявляється з перших же кадрів фільму, в яких принцеса прогулюється отруйним Лісом і неприховано ним захоплюється. Далі ми бачимо, що Наусіка навіть уміє своєрідно спілкуватися з гігантськими жуками та й з іншими тваринами, вже не кажучи про її вміння читати вітер і вільно по ньому літати… Люди в Долині Вітрів навчилися не дратувати нових володарів планети, тому вони їх не зачіпають. Проте, такій гармонії настає кінець, коли місто захоплюють представники інших земних поселень, з метою закріпити свої позиції перед майбутньою війною з Лісом. Тільки Наусіка може відвернути катастрофу, що може стати для людства останньою.

Якщо для палких прихильників жанру фільм становить інтерес передовсім, як, сказати б, взірцева класика, то як «Наусіку…» сприймуть глядачі, що не належать що палких шанувальників японської анімації? Особисто я маю прирахувати себе до других, і тому, мушу визнати, що відмовитися від порівняння із західною популярною (саме популярною, адже йдеться про жанрове кіно) анімацію досить складно. На закиди кшталту, – «порівняння недоречні, адже аніме значно серйозніше й глибше явище, ніж американські мультики», – можу відповісти, що аніме може й серйозніше, але докопування до глибини зайвих зусиль не потребує. На прикладі «Наусіки…» – із самого початку стає зрозуміло, який світ нам показують, і що, власне, відбувається, перш за все, шляхом досить незвичного коментування персонажами своїх дій і навколишніх явищ. Тож коли говорити про чесноти анімації, цілком очевидно, що вона сама по собі не здатна прикувати увагу до екрана. Також рясність тексту пояснюється тим, що фільм Міядзакі є екранізацією однойменної серії манґи (японських коміксів) його ж авторства – проблеми адаптування (сам автор неодноразово наголошував, що екранізація далася йому не легко, тому про сиквел не може бути й мови). Відмінності ж полягають у моделях мислення, в менталітеті – голлівудська мультиплікація пропонує нам персонажів, що є особистостями, за яких можна вболівати, чи з якими можна себе ототожнювати; а зважаючи на колективізм, що притаманний східним культурам, акцент на того чи іншого героя аніме робиться значно менший – нам пропонують боротьбу світоглядів. Схоже, що персонажі «Наусіки…» не мають внутрішніх конфліктів, вони не мають розвитку – вони є незмінним уособленням тієї вищої сили, яку представляють, їхній шлях виписано від початку до кінця, бо все дійство вже давно було передбачене стародавніми пророками, – про це нам повідомляють також ближче до початку. Проте інтриґи таке відкривання карт не руйнує, адже глядачам ще потрібно буде з’ясувати, що насправді собою являє той химерний Ліс, і що спільного між ним, екологічним забрудненням і людським злом.

Судячи з того, що жанр фентезі став надзвичайно популярний особливо останніми роками, можна припустити, що й аніме має подібні шанси на поширення свого впливу, в тому разі, якщо голлівудські продюсери зважаться поставити на пропаґанду анімації японської, або зробленої за її мотивами. Адже світ зображений у фільмах подібних до «Наусіки…» є, за своєю суттю, невичерпним і подібним більше до фентезійних, ніж до просто фантастичних. Єдине, що аніме не так рвучко тікає від реальности, воно має на меті все ж на неї вплинути і змінити. Як і годиться хорошим історіям-леґендам.

Наостанку, про «Наусіку з Долини Вітрів» у контексті українських реалій. Ні, це не має відношення до трагедії на ЧАЕС. Фільм неодмінно викличе усмішку – або й сміх, як і в глядачів, що зібралися на прем’єрі – у тих, хто цікавиться нашою політикою. Якби піарники деяких українських можновладців більше цікавилися класикою японського аніме, вони б обов’язково взялися за дистриб’юцію шедевру Гаяо Міядзакі. Втім, може воно й на краще, що так не стається…




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com