Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

09.10.2007 15:04

Кіра Муратова про потребу в кіноновелістиці та про людей і тварин

Кіра Муратова про потребу в кіноновелістиці:
„Така потреба у мене виникла з різних причин. По-перше, всі повнометражні фільми з певного часу видаються мені дуже довгими – стрічка для мене закінчуєтьчся значно раніше, ніж вона закінчується на екрані. Тобто існує певний стандарт довжини, до якого дотягують – іще щось напихують, іще, а картина насправді вже закінчилась за всілякою своєю інформацією – естетичною, етичною, будь-якою. Екранна інформація вичерпалась, а фільм триває, аби набрати свої годину двадцять чи годину сорок...

Тому я вирішила робити фільми тієї довжини, які я хочу. Короткометражки всередині фільму. Насправді, можна сказати, це й було головне. І ще одна причина. Річ у тім, що я довго й принципово знімала, сказати б, безсюжетне кіно. І відчувала до цього не тільки любов, а навіть науковий інтерес – ось як зробити, щоб було абсолютно безсюжетно? Потім я це вичерпала, й мені захотілося іншої крайности – чогось такого гостросюжетного.

Власне, йдеться про тему. Ось, скажімо, вбивство. Убиство цікавило мене за цілою низкою причин – більш загадкових, внутрішніх причин. І я вирішила шукати такий сюжет. Я сама пишу, але гострий сюжет придумувати не вмію. Можу писати діалоги, виписувати характери – все, що завгодно, але ось такий сюжет придумати не вмію. Й тому почала шукати відповідний сценарій чи літературу, з якої можна сценарій змайструвати. Але не знаходила. І так це збіглося з бажанням знімати коротко. Я й попрохала своїх друзів, хто пише – сценаристів і не тільки, – щоб кожен запропонував новелку, сюжетик. Як не дивно, але виявилося, що це для всіх легше – придумати коротке... Тому в мене одразу багато зібралося коротких сценаріїв чи літературних творів-майже сценаріїв, умовою для яких була одна – наявність убивства. Не розслідування, а просто факту, випадку”.

Кіра Муратова про людей і тварин:
„Сцену, як кішка тягне курячу тушку для „Трьох історій” придумала не сценаристка (москвичка Вєра Сторожева), а Євген Голубенко – художник, сценарист, мій чоловік. У нас із з ним взагалі є така ідея-фікс – розмисли про людей і тварин; це така ніби вічна тема... І він придумав зняти ось такий шматок не те щоб для цього фільму, а взагалі. Потрясаюче придумав. Мені дуже подобається!

А в тому, як це знято, є елемент великої чудової випадковости, що буває частенько в моєму кіножитті. Оскільки я взагалі люблю випадковості і йду їм назустріч. Аж навіть до того, що коли когось затвердили на роль, а приходить людина з вулиці з бажанням зіграти, то я ніколи не скажу їй „ні”. Я завжди все-таки подивлюся цю людину, а раптом... Тобто люблю випадкові переміни, які дарує життя, ковтаю їх...

А цю сцену з кішкою й куркою, як гарно видно, знято таким бобслеєм, шматочками. Насправді, можна було вважати зйомку невдалою й викинути матеріал у кошик. Це ніби самомонтаж, який я не викинула...

А розгорталося все таким чином... Ми задумали зняти одним безперервним шматком, як кіт несе і гризе курку. Кіт був цирковий, дресирований. Так, свої номери у цирку звірі виконують чудово, але швидко чомусь новому навчити дуже складно – найпростіший номер дресирувальник готує цілий рік. І на знімальному майданчику кіт не рухався, як нам хотілося, – він із диким таким урчанням хапав курку в зуби й зупинявся її гризти. Його слухняність полягала лишень у тому, що він не тікав із цією куркою. Але далі не йшов, хоч ти трісни! Дресирувальник ховався за бар’єром. А коли кіт зупинявся, він вискакував, з’являючись у кадрі, – тягнув курку вперед і штовхав кота ззаду. Кіт знову робить кілька кроків і знову зупиняється. Дресирувальник тим часом ховається, сподіваючись, що кіт рухатиметься далі самостійно. А той не йде, а щоразу робить абсолютно однакові такі переміщення.

Ну, на зйомці ми, звісно, всі репетуємо, кричимо – на кота, на дресирувальника... Тобто здавалося, що повний провал, бо в кадрі чи не увесь час перебував дресирувальник. А потім я просто вирізала кожну з’яву дресирувальника – разів п’ятнадцять. І все вийшло дуже добре, так ритмічно – навіть краще, ніж би це тривало безперервно. Бо так художніше якось. З’явилося дириґентство – якісь такі стрибки. Таким чином і вибудувався ритм, цілий епізод. Так буває часто, адже кіно – воно дуже живе, найживіше з мистецтв. Бо ж увесь час долаєш спротив матеріалу. Адже працюєш із живими людьми, з природою. І все тобі пручається. Часто, пручаючись, допомагає”.

Володимир Войтенко,
з матеріалів інтерв’ю 1998 року,
Київ, МКФ „Молодість”, після фільму „Три історії”

На світлині Костянтина Доніна:

Кіра Муратова під час фільмування "Двох в одному"




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com