Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

16.10.2007 14:16

Кіра Муратова про своє власне та глядацьке ставлення до її творчости

Кіра Муратова про сприйняття її фільмів:
„Я помітила, що на моїх фільмах публіка завжди ділиться на дві частини. Одна моє кіно приймає чудово. Зазвичай, це меншість. Ну а решта просто начисто відкидає і навіть ненавидить мої стрічки. Якщо за кордоном, то еміґранти, дуже багато, просто з відразою висловлюються... Розумієте, наші люди звикли виказувати режисерові свої враження, й неґативні. А там інакше – йому не сподобалося, він встав і пішов, і тобі зазвичай не казатиме чогось такого. А ось у Берліні було – й на „Астенічному синдромі”, й після інших фільмів, – коли встають і, виходячи із зали, обов’язково промовляють: „Ну як вам не соромно таке знімати!?! Взагалі, фу, яка гидота!”. І йдуть геть. Аґресивно демонструють своє ставлення, особисто і прямо.
Я ніколи не стрічала „середніх думок” про свої фільми – або категоричне відторгнення, або захоплення. І критики так само поділяються – або вони обурюються, або підносять моє кіно.
Інша справа, що я вже захищена від критиків. Маю звичний захист – я спокійно все сприймаю. І скажу, що оцінки не дуже мене хвилюють і цікавлять. Я однаково не люблю, коли довго хвалять і коли довго лають. Мені не приносить задоволення довготривала похвала – лестощі це чи ні. Цікаво прочитати у критиків, у мистецтвознавців щось своє, дізнатися їхню певну позицію щодо фільму, а не те, як вони мене підносять чи хвалять. А хвалять – ну добре, й досить, далі нудно...
І так само з лайками. Буває така лайка, котра забавна, смішна. Та це трапляється цікавіше не в критиків, а в простих глядачів. Раніше часто влаштовувалися спілкування з публікою через Бюро пропаґанди кіномистецтва. На ті зустрічі часом приходили такі диваки! Ну просто любо-дорого, коли встає така людина й починає тебе лаяти. І він такий забавний сам, тип такий, що прямо хочеться взяти і зняти його у фільмі. Ти слухаєш, як він тебе лає, а тобі так добре, весело. Такі люди висловлюються дуже по-своєму, особливо. У критиків не так: все ж є школа певна, стандарт, рух якоюсь колією, рідко трапляється щось ориґінальне. А ці люди, вони мають таку свіжість зазвичай – прямо неочікувані повороти мислення бувають – цікаво надзвичайно!
І ще мене дивує, що деякі люди після прем’єрних переглядів дуже експресивно-неґативно висловлюються, так мене соромлять! І не тільки після „Трьох історій”, після багатьох фільмів, особливо після „Астенічного синдрому”. Хтось плакав і говорив: навіщо ви мені це показуєте, мені так погано, а ви таке показуєте?! Або інший каже: фу, безсоромна ти, як так можна?! А мені цікаво, що ж це за люди такі, що вони зазвичай сидять до кінця фільму, мучаться, жахливо мучаться, судячи з їхніх висловлювань, для того лишень, аби після сеансу підійти до режисера й виказати свою лайку, свою ось таку критику. Адже можна було встати й піти – фу, паскудство яке, навіщо воно мені! – а людина чомусь сидить до кінця й потім виливає ось таке, ніби сповідь виходить. Чому вона терпить те, що її мучить?!.
Мене надзвичайно цікавлять такі живі люди, непрфесійні мої критики – як вони влаштовані, що так реаґують?..”.

Кіра Муратова про власне ставлення до своїх фільмів:
„Я маю одну таку здорову якість, яку можна назвати манією величі, або ж комплексом повноцінности... Я взагалі дуже люблю свої фільми. Річ у тім, що я роблю все можливе, доки не досягну задуманого: я дуже багато працюю, я монтую від самого початку зйомок, я вкладаю в процес усе, що можу, а все, що мені не сподобалося, що не вийшло, нещадно викидаю. Я не з тих режисерів, котрі знімуть фільм і кажуть: ось якби я знову починав, то я б інакше те і те зробив. Ні, я роблю те, що я можу, і досягаю того, чого хочу. Зробленим я задоволена. Тому мені здається, що мої фільми хороші. Й мене не дивує, коли хтось іще має таку саму думку”.

Володимир Войтенко,
з матеріалів інтерв’ю 1998 року,
Київ, МКФ „Молодість” після фільму „Три історії”

На світлині Костянтина Доніна:

Кіра Муратова під час фільмування "Двох в одному"




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com