Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.10.2007 19:41

Дві години про три слова („Що я знаю про Лолу” Хав’єра Ребольйо)

Віктор Глонь

Іспанський режисер Хав’єр Ребольйо презентував свій фільм „Що я знаю про Лолу”/Lo que se de Lola (Іспанія-Франція) в рамцях конкурсної програми повнометражних фільмів фестивалю „Молодість”. Перед показом він попередив, що глядачі, які чекають побачити просте й легке видовище, можуть іти дивитися американські фільми, і разом з тим висловив сподівання, що фільм зможе розважити фестивальну публіку. Одразу скажемо, що до заключних титрів ущерть заповнену Червону залу кінотеатру „Київ” майже ніхто не покинув, навіть ті, для кого вільних місць не залишилося, майже дві години терпляче стежили за подіями на екрані, сидячи на підлозі. Думається, боялися, щоб їх не запідозрили в любові до американського кінематографа. Адже, не зважаючи на солідну тривалість „...Лоли”, основну ідею фільму надскладною чи новою не назвеш.

Лола Хав’єра Ребольйо хоч і нікуди не біжить, на відміну від своєї тезки з фільму Тома Тиквера, але в житті приткнутися все ніяк не може. І одного дня їй, безталанній, поталанило оселитися по сусідству з Леоном – головним героєм фільму. Леон – самотня, замкнена в собі людина, що ні з ким не товаришує, нічого не вміє робити, крім як доглядати за своєю немічною матір’ю, що не може пересуватися. Він готує їй їсти, вмикає й вимикає телевізор, підставляє калорифер поближче до ніг, коли потрібно... Та невдовзі цей усталений ритм життя переривається, і Леонові більше немає за ким доглядати. Він лишається єдиним мешканцем своєї квартири, часом відчуває, як йому бракує матері, та про сум чи любов не йдеться – саме про брак. І з цієї миті звертає неабияку увагу на сусідку, галасливу іспанську іміґрантку Лолу (події фільму розгортаються у Франції). Леон стежить за її нескінченними пошуками роботи, дрібними успіхами й великими розчаруваннями. Стежить за її спробами стати злодюжкою – щó їй також не вдається. Дослухається до звуків, що лунають з її помешкання, коли вона займається сексом із якимось новим чоловіком, як закохується у них, і як, згодом, вони її кидають. Схоже, Лолі навіть повією бути не вдається. А Леон все ходить за дівчиною як прив’язаний, проте помічає вона його тільки коли стукає у двері Леонової квартири, щоб попросити льоду. Та нашого героя така неувага з боку іспанки більш ніж влаштовує – схоже, Леон зовсім не прагне руки і серця об’єкта свого безперервного спостереження, а на щось вичікує... Врешті-решті, його чекання закінчується, коли Лола опиняється в лікарні у стані коми з якої, пророкують лікарі, може ніколи не вийти. Леон повідомляє лікарям, що він Лолин чоловік, і береться за її доглядання. Заміну матері знайдено...

Тобто все, про що дві години намагався нам розповісти Хав’єр Ребольйо можна вкласти у три слова: „гіпертрофований едипів комплекс”, що його Леон намагається компенсувати, знайшовши нову особу на роль „матері”. При чому, ця ідея стає очевидною ще наприкінці першої години стрічки, якщо не одразу після материної смерти. Чому Леон концентрує увагу саме на Лолі? Певне, він бачить її безпомічне становище в цьому житті, й висновує, що довго вона так не протягне.

Та не варто сприймати усе вищенаписане за гостру критику іспано-французької стрічки. „Що я знаю про Лолу” дивитися й справді цікаво. Хіба що не так просто, як хотілося б, з огляду на простоту ідеї. Та цим режисерові не дорікнеш – він перед показом попередив…




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com