Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

28.10.2007 12:15

МОЛОДІСТЬ: Довга ніч короткого метру: Фінляндія

Діма Бондарчук

Ніч живих мерців.

Ні, звісно, нічого у стилі Джорджа Ромеро не було. Було 19 недофілософських стрічок фінських режисерів про смерть. Тема – передусім для чорного гумору…теж, звісно, своєрідного – фінського. Не зовсім зрозумілого. Наприклад, у «Жнивах» (Самі Кор’юс) дружина просто вбиває чоловіка пострілом із гвинтівки, миє підлогу, годує дітей, викликає поліціянтів та поїть їх чаєм, а труп увесь час так і лежить на кухні. Філософія, мабуть, у непотрібності певних людей не те що чужим, ба навіть рідним дітям.

Чи, скажімо, «Опортуніст» (Теему Ніякі) – дві родини подорожують на автівках. У кожної на задньому сидіння – дитина. Один заздрить іншому (із-за іграшки), на зупинці «нейтралізує» його в туалеті, а сам сідає в автівку його батьків. Ті ж: «Хм…ми зватимемо тебе Мартіном, аби не вигадувати нове ім’я». Кінцівка – в кадрі руки хлопчака з мотузкою. Певно, режисер намагався підняти важливі соціальні питання про ставлення батьків до дітей.

Чи не єдиною смішної ігровою стрічкою став фільм «Озеро» (Мааріт Лаллі), де дві подруги намагаються оживити потрібного хлопця з дна озера. Та випливають четверо потопельців і скидають одну з подруг з човна, на іншу дивляться закоханими очима. Та у свій час її теж так само оживляють інші чоловіки.

З ігрових фільмів ще прикметний «Факір» (Ялмарі Геландер) – про чоловіка який стріляє з револьвера собі у голову – а з ним нічого не стається. Через певний час зі скроні починає текти кров. Цікава історія та добре знімання. До речі, інші ігрові стрічки не відрізняються якістю зображення.

Крім того у програмі було показано одну документальну карину – «Лижники» (Джон Вебстер). Біографічні нотатки представників лижного воєнізованого підрозділу часів Другої світової війни. Візуальний ряд – їхні очі та руки...

А що потішило, то це фінська анімація. Їм би оптимістичніших сценаристів і вийшли б чудові мультики. Хоча, наприклад, у «Конику» (Сара Валь) та «Невідпорній усмішці» (Амі Ліндгольм) тема смерти виглядає справді весело й доречно. У першому фільмі намальований коник, як їх зображують діти, стрічає великого коня, виконаного у графіці. Маленький коник дістає ґумку та береться стирати свого більшого суперника. Друга анімація – про стюардесу, яка виконує всі забаганки пасажирів. У літака вибухає двигун. А усмішки, обережно складені в шухляді стюардеси, розлітаються по салону й наклеюються на незадоволених пасажирів, і ті ущасливлюються. Й ось такі усміхнені наближаються до землі...




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com