Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

23.11.2007 16:59

Світова преса про британські фільми: „Щоденник скандалу”, „Венера” і „Братерство Голови”

ЩОДЕННИК СКАНДАЛУ

ЩОДЕННИК СКАНДАЛУ / NOTES ON A SCANDAL (2006, Велика Британія –
США, 91’). Сценарист: Патрік Марбер, за романом Зої Геллер „Що вона собі думала, або Нотатки про скандал”. Режисер: Річард Ейр. Оператор: Кріс Менджис. Музика: Філіп Ґласс. Актори: Джуді Денч, Кейт Бланшетт, Білл Найґі, Ендрю Сімпсон, Філ Девіс, Майкл Мелоні, Джуно Темпл, Макс Льюїс, Джоанна Сканлан, Джулія МакКензі, Шон Перкіс.

Синопсис:
Епістолярний роман Зої Геллер „Що вона собі думала, або Щоденник скандалу” (опублікований 2003 року) – це соковитий переспів класичного „Колекціонера” Джона Фаулза. Барбара Коветт, героїня роману, і справді – наче родичка Фредеріка Клеґґа, ентомолога-аматора і болісно-сором’язливого залицяльника. Колекціонер Фаулза викрадає обожнювану дівчину і зачиняє її у своїму підвалі, у такий збочений спосіб домагаючись її кохання. А героїня фільму, підстаркувата вчителька-лесбіянка Барбара (Джуді Денч), прагнучи завоювати об’єкт свого бажання, молоду й вишукану колеґу Шебу (Кейт Бланшетт) не йде на такі крайнощі, але в певному сенсі її методологія - ще огидніша. Героїня Джуді Денч у фільмі – оповідач: авторка сухих щоденникових нотаток. Спершу вона домагається статусу найближчої подружки й довіреної особи Шеби. Юна вчителька необачно вихлюпує перед колеґою секрети своєї душі: а саме – про свої почуття до одного з учнів, 15-річного Стівена Конноллі (Ендрю Сімпсон). Як будь-яка близька подруга, Барбара одразу радить Шебі розірвати зв’язок із хлопцем, але виявляється, що їхні стосунки зайшли надто далеко. Заволодівши таким важливим секретом, Барбара смакує свою владу над жертвою і розкручує довкола неї скандал.

*
«Кращого акторського складу неможливо собі уявити. Хоча за останнє десятиріччя Денч переграла безліч гостроязиких підстаркуватих дам, але тут вперше за багато років (можливо, від часів її славетної ролі Леді Макбет у телепостановці за Шекспіром 1979 року) вона зіграла справжню злодійку. Так само, Бланшетт - одна з найяскравіших красунь сучасного кіна, але вона рідко мала змогу грати відверто сексуальну героїню. Разом ці двоє демонструють майстер-клас того, як можна видобути сильну акторську гру зі слабшого матеріалу».
Етан Альтер, Film Journal International

*
„Непідробний ветеранський досвід Ейра проявляється у декількох сценах, де він ледь-ледь уникає театральности. Але режисер відпускає себе під час неминучої сутички між Денч і Бланшетт: акторки затято подовжують усі павзи в кульмінаційній сцени, що, втім, могла б бути ще довшою. Розв’язка ударяє різкою, але доречною нотою приглушеної огиди.”
Джастін Чанґ, Variety

*
«Після „Нотаток про скандал” вам захочеться омитися під душем, але ви будете щасливі тим, що забруднилися.”
Ті Барр, Boston Globe

ВЕНЕРА

ВЕНЕРА / VENUS (2006, Велика Британія, 95’). Сценарист: Ганіф Курейші Режисер: Роджер Мічелл. Оператор: Гаріс Замбарлукос. Актори: Пітер О’Тул, Джоді Вітекер, Леслі Філіпс, Ванесса Редґрейв, Річард Ґріффітс, Беатріс Саворетті, Філіп Фокс.

Синопсис:
Моріс (Пітер О’Тул) у минулому – актор середнього ґатунку. З роками його зірка потьмянішала, і тепер йому доводиться грати старезних напівживих героїв. Він готується до операції простати і цілими днями слухає медичні скарги своєї буркітливої товаришки Айєн (Леслі Філіпс); вони удвох живляться спогадами про театральну минувшину. Одного дня у лондонській квартирі Моріса зупиняється 19-річна внучата небога Аєн на ім’я Джессі (Джоді Вітекер), - провінційне недовиховане дівчисько шукає в Лондоні роботу і завдяки Морісу влаштовується позувати оголеною в художній школі. Між двома вибудовується напружений зв’язок: він дає їй культуру, вона йому – юність. Старого змагає хіть, а дівчину його жага водночас інтриґує й відштовхує.

*
„Відеоряд наполягає на тілесності. Численні близькі плани увиразнюють кволі підборіддя й пожовклі зуби старіючих зірок, а коли на екрані їдять, ми завжди чуємо звук, – як там жують і ковтають. Ми у світі тілесного занепаду і від початку знаємо: це – дорога в один кінець; перед нами - старий і недовершений чоловік, і він рухається до своєї смерти так, як може. З великою щирістю і блиском в очах.”
Файона Джером, musicOMH.com

*
„На папері таке викликало б осуд: поведінка брудного старигана лиш на крок стоїть від педофілії. Завдяки талантам сценариста Ганіфа Курейші та режисера Роджера Мічелла, на екрані потяг Моріса до забороненого плоду видається смішним, від чого, у свою чергу, стає ще відвертішим. „Венера” доводить, що О’Тул досі є одним із найкращих акторів у світі. Своїм тремтливим ротом і мацальним поглядом він грає сильніше, ніж на те здатні більшість акторів, декламуючи найдраматичніший текст Шекспіра.”
Джон Томасон, Orlando Weekly

*
„Венера” належить до того типу комічної драми, що британцям вдається найкраще. Вона пікантна, але без акценту на пікантності. Будь-який фільм, що будується на персонажах, залежить на акторах, а кожна акторська робота у фільмі „Венера” – надзвичайна. Втім, „Венеру” можна було б легко забути, якби не вірогідність того, що це, мабуть, кульмінація славетної кар’єри О’Тула.”
Джефрі Вестгоф, Northwest Herald


БРАТЕРСТВО ГОЛОВИ

БРАТЕРСТВО ГОЛОВИ / BROTHERS OF THE HEAD (2006, Велика Британія, 93’). Сценаристи: Тоні Ґрізоні за романом Брайяна Алдіса. Режисери: Кейт Фултон, Луїс Пепе. Оператор: Ентоні Дод Ментл. Композитор: Клайв Ленджер. Актори: Гаррі Тредевей, Люк Тредевей, Том Боуер, Шон Гарріс, Брайян Дік, Таня Емері, Брайян Алдіс, Кен Рассел.

*

„Автори фільму „Братерство голови” опановують сферу псевдо-документального кіна; результат, у кращому разі, – сумнівний. Сценарист Тоні Ґрізоні (найвідоміша робота – „Страх та огида в Лас-Веґасі) написав ігрову сценарну адаптацію, а режисери Фултон і Пепе застосували своє документальне ноу-гау: коментар – під „балакучі голови”, псевдо-реконструкції подій, закадровий текст і начебто „відвертий” матеріал, що фіксує історію Тома й Баррі Гоу (Гаррі й Люк Тредевей). Цих двох сіамських близнюків виховав батько; росли вони у далекому будиночку на східному березі Британії; на них чекала доля рок-музикантів. Відчуття документальности підсилюється завдяки низці персонажів (що їх грають різні актори), які постають як у минулому, так і в сучасному вимірі. А руйнує відчуття документального дивний заплив у фантазію, коли в близнюків раптом з’являється третя голова... Акторська гра й операторська робота – пристойні, але фільмові бракує дечого такого, що можна було б протиставити його „близнюковим” недолікам: сумнівним хитрощам й гидкій музиці”.
Доріс Тумаркін, The Film Journal

*
„Так, це черговий псевдо-рок-документальний фільм, але його драматичні й візуальні фактури такі насичені, що він дає нове життя цьому, здавалося б, вичерпаному жанрові. Хоча сценарист Тоні Ґрізоні адаптує роман 1977 року майстра наукової фантастики Брайана Алдіса (який грає коротку епізодичну роль), „Братерство голови” спочатку видається кіножартом, а леґендарний режисер Кен Рассел грає сам себе і розповідає про незавершений повнометражний фільм, що він його знімав про братів Гоу, - і шматки з якого вставлено у „Братерство голови”. Але помалу, коли Том Гоу закохується в журналістку, - тон змінюється, психо-сексуальна динаміка між братами ущільнюється, ускладнюється і стає на диво звучною. Зрештою, дилема Тома й Баррі вже стосується не стільки їхньої фізичної вади, скільки є жахною невідворотністю кровного зв’язку.”
Чак Уілсон. Los Angeles Weekly

*
„Режисери Кейт Фултон і Луїс Пепе, які зняли „Загублених у Ла-Манчі”, перетворюють і сам фільм на своєрідного сіамського близнюка: дурне й похмуре в ньому тулиться одне до одного під незграбними кутами.”
Кайл Сміт, New York Post

*
«Фултону й Пепе вистачає вміння, аби дотримати нас до кінця, – ми ж бо чекаємо, коли ж трапиться дещо значне. Зрештою, „Брати” – кричуще стиляжне шоу порожнечі, що начебто покликана протистояти порожнечі”.
Дессон Томсон, Washington Post

Підготувала Ірина Зайцева




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com