Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

14.02.2003 20:02

Хто боїться Мамая? (частина І: Українські “підміни”)

Олесь Санін (KINO-КОЛО, літо, 2001)

Кожен фільм як акт творчий має бути на часі. Бо його мають дивитися люди, й він має бути їм цікавий. Коли ж вести про позицію художника, то кожен фільм – це вчинок. В розумінні – як ти осмислюєш цю дійсність, як ти осмислюєш теперішній час і що ти хочеш сказати своєю історією, трактуванням її героїв, власне фільмом. “Мамай”, картина, що я її зараз знімаю, – це результат моїх пошуків та осягнень за останні років 10, за час свідомої, активної творчости…

Українські “підміни”

Цим фільмом я намагаюся, як можу, відповісти на ті болючі питання, що вони стоять перед нашим суспільством. Ці питання пов’язані з соціумом, з культурою. Це й мої власні проблеми. До сьогодні не існує концепції розвитку нашого національного мистецтва. Загальна розгубленість у суспільстві триває вже роками; вона призводить до апатії; держава не може визначити стратегічного напряму свого поступу – ні економічного, ні політичного; й найпроблемніше з гуманітарною політикою... З іншого боку, ось уже 10 років як “національне мистецтво” ліплять на прапори, з ним, сказати б, ідуть уперед. Та насправді відбувається підміна цінностей. З Незалежністю постало питання “що це таке – національне мистецтво?”; а при владі лишилися колишні компартійці-ідеологи, що зметикували просто: “колір прапора ми змінили, значить далі потрібно – вишиванки, вареники, сало, горілку з національними символами”; оце відтак і є “національна культура” й “національне мистецтво” наше. Зовнішнє, оболонка – вони ніби ну дуже вже вкраїнські; та, як на мене, усе це нічого спільного ні з національним, ні з культурним, ні з мистецьким не має. Воно підноситься офіційно й обгортається попсово-лискучими папірцями; це пріоритети сильних українського світу цього. А тим часом люди, що схильні й можуть плекати справді автентичну, справді народну національну культуру, вони в стані пригнічення й занепаду.

І коли ближчого часу певні митці не зможуть провести в життя правдиве національне мистецтво, теперішнє, сучасне, мистецтво сьогоднішнього дня, то провалля збільшуватиметься з геометричною проґресією – провалля між цінностями народу, що таки має свою власну культуру, й тими цінностями, що держава їх подає як “національну культуру” офіційно. Відбувається велика підміна. Скажімо, національним чомусь вважається все, що артикулюється українською мовою. Виходить “дуже просто”, де, насправді, дуже складно… А з якого дива монумент, що ось за вікном редакції KINO-KOЛА постає на майдані Незалежности, – це “символ України”? Він не є символом ні сьогоднішньої національної української ідеї, ні національної ідеї взагалі. Ця “Залізна Ненька Україна” (ми її так називатимемо?), і вона стане пам’ятником епохи, це буде нова ВДНГ, лишень у вишиванці. Це підміна форми, а не розвиток ідеї…

Саме через новий свій фільм я НАМАГАЮСЯ знайти правдиві коди, знаки, мову, що має сьогодні бути зрозумілою людям. Мистецьку мову, художню. Ця мова має бути такою, щоб стало ясно – фільм цей можна було зняти тільки в Україні, його сюжет побудований на українській системі символів, образів та культури.

Ми споглядаємо твори сучасної світової культури й можемо одразу сказати: це іспанський художник, це американський серіал, це англійський фільм… А нам дуже складно вирізнити українського художника з-поміж інших; хіба за пашпортом. Багато тому причин, та, мабуть, у всьому винувата голова. Голова не знає, що є власне своїм: “Ми печемо своє сало на російському газі й за американські гроші”…

далі буде...

Також дивіться: Фотогалерею фільму



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com