Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

10.07.2008 22:32

Німе кіно («Відкрита ніч. Дубль 12»)

Дмитро Бондарчук

У ніч з 28 на 29 червня на оглядовому майданчику гори Уздихальниці, що на Андріївському узвозі, відбувся кіновідеофестиваль «Відкрита ніч. Дубль 12».

У цьогорічну програму фестивалю увійшло 27 короткометражних фільмів, більшість з яких зроблено студентами Київського національного університету театру, кіна і телебачення імени І. Карпенка-Карого (КНУТКіТ), та 8 декількахвилинних мультфільмів у рамцях Кампусу талантів «мІнІанІма», що його провела Студія дитячої анімації «Червоний собака».

Насправді, як на мене, у фестивалю досить дивні критерії відбору. Десять фільмів змагалися за перемогу в номінації «Студентський ігровий фільм», по троє в програмі неігрового та професійного ігрового кіна.

Ще декілька номінацій мали недостатню кількість номінантів, аби представити їх на розгляд журі. Так, наприклад, по два фільми було в програмах дитячої, студентської та професійної анімації. Проте дві останні не мали між собою суттєвої різниці і могли б спокійно змагатися в одній конкурсній програмі.

Дитяча ж анімація, зроблена за допомогою комп’ютерних графічних програм дітьми 10-ти та 12-ти років та показана годині о третій ночі, викликала особливий, часом психоделічний ефект серед авдиторії.

Не скажеш, що молоді автори мультиків – генії, а їхні творіння – фантастичні, хоча мальовки на комп’ютерах виглядають… власне, як і мають виглядати – по-дитячому, але історії досить забавні.

Сюжет одного з мультфільмів такий: дракон викрав принцесу, з часом принц пішов її рятувати, знайшовши монстрика, сказав йому: «Ти відпусти принцесу, а я тобі за це дам великий смачний торт з полуницею», – і дракон відпустив, бо надзвичайно любив солодке.

І хай дорослі сценаристи думають, що таке по-справжньому неочікувана кінцівка.

Ще однією анімаційною приємністю був Кампус талантів «мІнІанІма». У його рамцях було проведено конкурс проектів майбутніх мультиків. Із 42-х робіт обрали 8 переможців, і їхні автори зняли свої анімаційні роботи на професійній технічній платформі «Червоного собаки». Власне, відзняті мультфільми і були представлені в конкурсі цієї «Відкритої ночі».

Особливо цікавими видалися «Смугастий крокодил» Олени Семакової та «Маланка» Сергія Мельниченка. Перший – історія крокодила, який з’являється на світ з кавуна і не може зрозуміти, хижак він, а чи має їсти рослини. У пошуках істини йде до зоопарку, де над ним кепкують справжні крокодили. Та потім він все ж знаходить друзів, таких як і він сам – смугастих крокодилів. Цей фільм – про пошуки «правди, Бога, себе». Виконано в гуцульському етнічному стилі, з чарівною музикою – надзвичайно приємний мультик.

Інші роботи теж були по-своєму цікаві. Так, наприклад, «Двері» – історія людиноподібних істот, які шукають серед розкиданих скрізь ключів – потрібний, яким вони можуть «відкрити себе».

От що не сподобалося в «мініаніма»-конкурсі – кількість переможців, нагородили більшість робіт: «у мене і ще в чотирьох режисерів найкращі анімаційні фільми цього року!». Власне, тим само грішила й конкурсна програма студентського ігрового фільму (відзначивши «найкращими фільмами» та «спеціальними призами» мало не половину стрічок). Такою кількістю лавреатів «Відкрита ніч» занижує цінність своїх нагород-«хлопавок».

Власне, так само під сумнів можна поставити деяких відзначених авторів. Так, наприклад, нагородження спеціальним призом журі стрічки Олександра Бикова «Одне бажання, або Різдвяна казка» – досить неоднозначне рішення. Звісно, переможців не судять, та й з журі сперечатися небезпечно. Але нагородження стрічки, автор якої явно доводить необхідність проведення інтенсивного курсу «Про авторське право», ще до того як молодих режисерів навчать вмикати камеру – дещо сумнівне.

У «Різдвяній історії» та ще одній стрічці конкурсної програми, «Новий рік» Віталія Сапуна, використані кадри з деяких достатньо відомих стрічок, наприклад, «Іронії долі», «Роккі» та «Командо». Проте це краще, ніж аби автори намагалися ці кадри заґримувати під свої власні. Про використання музики у роботах говорити й годі…

Має місце й «випадковий» продакт-плейсмент (реклама реальних комерційних продуктів у кіні). Так, наприклад, безпритульний з «Бомжа Бланжша» збирає пляшки з-під чернігівського пива. А от у стрічці Марини Вроди «Клятва» – етикетка на пляшці пива спеціально обірвані авторами. Що, до речі, виправдано не тільки бажанням не рекламувати конкретну марку алкоголю в своєму кіні: хто зірвав етикетку? Режисер? Ні, підлітки через свою сексуальну невдоволеність, адже психологи стверджують, що обривання етикеток є проявом саме неповноцінного сексуального життя. Що для персонажів фільму досить характерно.

До речі, «Клятву», один з найкращих студентських фільмів, жодною нагородою не відзначили. Можливо тому, що стрічка вже мала певний розголос та поширення: демонструвалася на кіноринку цьогорічного Берлінського кінофестивалю та брала участь у студентській конкурсній програмі 37-го кінофестивалю «Молодість».

Так само обійшли увагою ще одну хорошу стрічку, «Прибульця» Дмитра Мойсеєва, де розповідається про іншопланетянина, який шукав «домінуючі розумні біологічні організми на планеті Земля», а наткнувся на дітлахів, які його побили палицями. Потім один з хлопчаків все ж вирішив потоваришувати з прибульцем, чиї костюм та хода надзвичайно забавні, але було вже запізно – той полетів геть.

І останньою стрічкою, яка сподобалася особисто мені й залишилася без відзнак журистів – «Троє в кімнаті» Анастасії Тітової. Стрічка про те, як вночі у квартиру пробираються троє невідомих у чорних костюмах, власник огріває одного праскою, думаючи, що то грабіжники, і вмикає світло – виявляється, що то друзі готували йому сюрприз на день народження. Все дуже просто, забавно і на гідному рівні.

Стрічка отримала приз глядацьких симпатій. І хоча в тому, що фільм сподобався авдиторії немає нічого дивного, та «глядацькі симпатії» на «Відкритій ночі» по своїй природі явище неоднозначне. Адже перемагають завжди фільми, показані, принаймні, години до другої ночі. Всі роботи, які демонструються ближче до ранку, коли більшість телеавдиторії давно поснула – відповідно, залишається без «голосів».

Якщо ж говорити про переможців, то перевагу віддавали стрічкам із соціальною тематикою: історіям про дітей, які не мають батьків («Вирвані листки» Мар’яна Бушана – найкращий фільм та спеціальний приз акторові) та про вирубку старих дерев у центрі міста Києва («Страта» Андрія Марченка – найкраща режисура неігрового фільму).

Спочатку це, як і на недавньому фестивалі студентських кін «Барбарис Звичайний», дратувало: це ж не фестиваль соціальної реклами! Та, з іншого боку, саме в роботі над такими фільмами можуть виховатися добротні режисери драматичного жанру, за який так люблять давати «Оскари».

Також не можна змовчати про стрічку «Закон», конкурсна програма професійних ігрових фільмів. У картини, представленої кіностудією імени Олександра Довженка, не було жодної конкуренції. Фільм знятий професійно, з відповідним технічним оснащенням та досвідченими акторами.

Головним же фільмом фестивалю та, одночасно, фільмом з найкращою режисурою була названа стрічка Дмитра Сухолиткого-Собчука «Отроцтво», сценарій та режисура якого майстерні Михайла Іллєнка.

У цій стрічці, як в жодній іншій, видна актуальна проблема українського кіна – воно німе! В «Отроцтві» взагалі не звучить жодного слова. Майже всі фільми – не мають голосу, лиш музика тлом і неякісно записані поодинокі репліки. А майстерність режисерів далека від рівня Мікеланджело Антоніоні, аби показувати емоції в мовчанні.

Зрештою, рн фестивалі щось розчарувало, щось надзвичайно потішило. Єдине – хотілося б бачити більше фільмів «власного виробництва». Адже серед аматорів, які не мають професійної освіти, які на власному ентузіазмі знімають свої фільми, а не «в майстерні», – є надзвичайно цікаві роботи, ба навіть зафільмовані якісніше!





Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com