Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

29.04.2009 23:26

ТРАЙБЕКА: У Нью-Йорку проходить восьмий міжнародний кінофест

Юрій Шевчук

Восьма «Трайбека» стартувала 22 квітня. Цей міжнародний кінофестиваль триватиме до 3 травня. Це один із наймолодших і водночас найважливіших міжнародних кінофестивалів, які відбуваються у США. В атмосфері економічної кризи, якій поки що не видно кінця, фестиваль має більш робочу, ніж парадну тональність.

Водночас криза лише подекуди відбилася на його статистиці. Ось кілька промовистих цифр (у дужках відповідні дані за 2008 рік). Загалом на конкурс було подано 4720 фільмів усіх жанрів (4835), в тім повнометражних – 85 стрічок (120). У конкурсі повнометражних ігрових фільмів бере участь 12 (12), і повнометражних документальних 12 (12). Для українського кінематографа, який останніх сезонів переважно тримається на короткометражному кіні, невтішною новиною є різке зменшення числа короткометражних фільмів, що відібрані цього року до конкурсної програми – 46 (79). Це значить подальше обмеження шансів потрапити до офіційного конкурсу «Трайбеки» для тих, хто працює із коротким метром. На даний момент не зрозуміло, з яких причин це сталося. Дещо звузилася і географія фестивалю: тепер у його програмі представлено 36 країн замість сорока, як минулого року.

Про те, наскільки своєрідним є цей фестиваль, а також про його репутацію серед кінематографістів світу свідчить статистика прем'єр. Очікується, що у його рамках відбудеться: 45 світових (53), 15 північноамериканських (30), 3 американських (7) і 12 нью-йоркських (19) прем'єр. Минулого року було продано 155 тисяч квитків, а різні імпрези фестивалю, покази, круглі столи, зустрічі із фільмарями і т. ін. віддвідало 400 тисяч осіб.

Найбільші тематичні блоки фестивалю, за винятком одного, повторюють тенеденції попередніх років. У фокусі уваги зокрема:  Близкий Схід та арабський світ, життя ґеїв, лесбійок та бісексуалів, спорт, сучасна політика, Латинська Америка. Чи не вперше в окремий блок сформовано фільми єврейської проблематики.

Серед стрічок політичного спрямування «Американське казино» (США) – режисерський дебют у повнометражній документалістиці Лезлі Кокберна. Картина робить спробу викрити причини сьогоднішньої світової фінансової кризи й те, яку роль у ній відіграли біржовики Вол-стріту. Документальний фільм ізраїльтянина Йоава Шаміра «Дефамація» підіймає проблему, сама публічна постановка якої неєвреєм, напевно, заслужила б йому тавро антисеміта: чи є антисемітизм реальною загрозою, яка от-от переросте у другий Голокост, а чи це тактика залякування, що її використовують правоекстремістські сіоністи для дискредитації опонентів? Цілком у дусі американської журналістики режисер дає можливість висловитися представникам обох полюсів цього протиставлення.

У своєму документальному фільмі «Ґарапа» бразилець Жозе Падія, володар «Золотого ведмедя» Берлінале за свій попередній фільм «Елітний підрозділ» аналізує проблему хронічного голоду. Голод – це похмура щоденна дійсність для трьох бразильських родин, що про них ідеться у фільмі. На цьому окремому прикладі Падія звертає увагу на всесвітню продовольчу кризу, яка лишається поза увагою країн ситого індустріалізованого світу. В документальному фільмі «Неподобство» режисер Кербі Дик викриває лицемірство американських політиків особливо пікантного ґатунку. Це гомосексуалісти, які ретельно приховують свої статеві уподобання, а на публіці активно борються проти тих, хто домагається громадянської рівности для статевих меншин.

Серед фільмів мусульмано-арабської тематики роботи з Ірану, Туреччини, США, Алжиру та Ізраїлю. Іран постійно представлений на «Трайбеці» і незмінно викликає прихильні відгуки професійно зробленими фільмами, які, незважаючи на цензуру, часто мають критичне спрямування, піднімають гострі проблеми іранського ж суспільства. Режисер Асґар Фаргаді в ігровій картині «Елі» розповідає буденну історію про те, як група колишніх однокласників з'їжджається, щоби разом на морі провести вихідні. Всі потихеньку надіються, що їхня подруга Елі приглянеться Ахмадові, який щойно розірвав шлюб з німкенею і приїхав шукати собі іранську наречену. Але наступного дня Елі зникає, залишаючи друзів губитися у здогaдах про причину її зникнення. Буденна на перший погляд історія при ближчому розгляді накреслює питання про те, на чому засновуються людські стосунки, прив'язаність, дружба, любов – речі, що актуальні для кожного. Фаргаді на тому ж Берлінале здобув приз як найкращий режисер.

Така ж буденна на перший погляд і нестерпно сіра історія оповідається у турецькій картині «Скринька Пандори», режисер Єсим Устаоґлу. Двоє дочок і син, що виросли на селі, знайшли в Стамбулі зовсім різні долі. Одна – коханого чоловіка і заможність середнього класу із гарною квартирою і сином у престижному університеті. Друга – незалежність і шановану професію. Третій не знайшов нічого крім соціальної деґрадації і повільного невідворотного розкладу особистости. При всій відмінності життєвих траєкторій їхні життя поєднує одна спільна риса, розчарування, відчуття того, що вони пропускають щось дуже суттєве, що їхнє існування: чи комфортне, чи на межі злиднів – однаково позбавлене сенсу. Переглянути життя всіх їх змушує вістка про те, що їхня стара, але донедавна ще цілком самодостатня мати зникла, «розчинилася» у лісі. Кинувши все у місті, вони вирушають у далеке село на пошуки матері. Потреба забезпечити догляд за матір'ю, яка стала швидко втрачати пам'ять, спочатку зіштовхує дітей у гострому особистому конфлікті, а згодом змушує усвідомити, що ж дійсно має значення у їхніх життях, а що – нічого не варта омана. Дев'яностолітня французька акторка Циля Шелтон, яка грає стару матір, завойовує глядацькі серця реалізмом і тонким психологізмом, з якими виконує роль. Зрештою – не лише глядацькі. Минулого року «Скринька Пандори» дістала головний приз фестивалю у Сан-Себастьяні за найкращий фільм, a Циля Шелтон за найкращу жіночу роль.

Цікавий у цілому ряді аспектів є і тематичний блок «Трайбеки» на єврейську тематику. Це фільми з Ізраїлю, США, Канади, Франції (копродукція з Бельгією) та Данії (копродукція з Австрією, США та Ізраїлем). Теми від трагічних і серйозних до комічних. Ізраїльська ігрова стрічка «Сім хвилин у раю» про молоду жінку, жертву вибуху бомби у єрусалимському автобусі, що убила її нареченого і серйозно поранила її саму. Жінка намагається віднайти частково втрачену в результаті трагедії пам'ять і повернутися до життя. За цей деб'ют режисерa  Омрі Ґівона у Нью-Йорку вже назвали «талановитим оповідачем і захопливим новим голосом у міжнародному кінематографі». Інший фільм еврейської проблематики «Частково приватно» ставить перед глядачем екзистенційну дилему, ніяк не дрібнішу за Гамлетову: обрізувати чи не обрізувати? Вагітна хлопчиком  режисерка Дана Елон із чоловіком постають, за її ж виразом, «перед великим вибором щодо його маленького пеніса». Із Нью-Йорка до Лондона, із Стамбула до Ізраїлю подорожує Елон світом, намагаючись зрозуміти контроверсійний ритуал чоловічого обрізання. У фокусі цієї подорожі, сповненої емоцій, шоку і гумору – сучасна родина, маленький невинний хлопчик і материнська любов.

Відкрив «Трайбеку» новий фільм культового нью-йоркського режисера Вуді Аллена «Екстремальний засіб»/«Whatever Works». Серед облич цьогорічного фестивалю можна буде побачити таких зірок, як Роберт ДеНіро (його співзасновник), Джина Дейвіс, Тай Вест, Ума Турман, Джім Джармуш, Спайк Лі, Енді Ґарсія. Серед неамериканських зірок тут будуть мексиканці зі світовим ім'ям Ґаєль Ґарсія Берналь та Дієґо Луна. Цього року, як і минулого, ні в конкурсній, ні в позаконкурсній програмі «Трайбеки» Україна не представлена. 

Нью-Йорк




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com