Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

16.10.2009 19:25

Кіно до хліба

Наталя Петринська, "Український тиждень"

У період кризи українці прагнуть не лише хліба, а й видовищ, забезпечуючи кінотеатри стабільною відвідуваністю… Криза не вплинула на бажання українців ходити в кіно, констатують вітчизняні прокатники. Навіть навпаки. За даними Motion Pictures Association, порівняно з минулим роком кількість відвідувачів кінотеатрів зросла на 25%, а касові збори – на 52%. Цьогорічний врожай від прокату стрічок здебільшого достиг завдяки підготовленому ґрунту, тобто гучним прем’єрам блокбастерів «із цифрами» («Термінатор-4», «Трансформери-2», «Гаррі Поттер і Напівкровний принц» «Льодовиковий період-3»), від початку розрахованих на глядацький, а отже, й фінансовий успіх. Усі ці стрічки є продовженням кіноепопей, що викликають стабільну цікавість з боку відвідувачів кінозалів.
 
Новий, осінній, сезон вніс певне пожвавлення у вітчизняний кінопрокат – невдовзі, окрім традиційно популярних кінофраншиз, на екрани вийдуть масштабні, передусім голлівудські, проекти. Найгучнішими прем’єрами наступних місяців, які мають всі шанси на високий глядацьких інтерес, є фантастичні стрічки, анімація для всієї сім’ї, фільми, пов’язані зі святами та романтичні комедії. Шанувальники інтелектуального кіно теж не залишаться без уваги, про це свідчать кілька цікавих програм у межах фестивалів «Нове британське кіно», «Вечори французького кіно» та проекту «Вікенд у Каннах». Крім того, компанія «Артхаус Траффік» за допомогою культурних центрів і посольств підготувала некомерційні спецпроекти з освітнім потенціалом: ретроспективи, анімацію, експериментальні короткометражки.
 
Безпрограшний обсяг
Панорама кінопрем’єр, запланованих дистриб’юторами на кінець 2009–початок 2010 року, досить типова для вітчизняного кінопрокату. З тисяч стрічок, що створюються у світовій кіноіндустрії, на українські екрани потрапляє лише частина фільмів – здебільшого стовідсотково надійні продовження вже розкручених кінобрендів, видовищні блокбастери, зняті на найбільших американських студіях, фільми зі ставкою на акторів та авторське кіно, відзначене на міжнародних фестивалях. Взагалі такий контент кінотеатрів характерний для більшості країн світу, відмінністю українського ринку прокату є хіба що менша кількість стрічок, що формують репертуар кінозалів. «Якщо нас порівняти з Польщею, то там обсяг прокату вдвічі більший, а, наприклад, у Чехії – менший. Порівняно з 2008 роком обсяг фільмів, що виходять на широкий екран в Україні, зменшився приблизно на 20%. Натомість зросли кількість глядачів і касові збори. Але тепер гроші йдуть селективніше, на ті фільми, що мають великий ажіотаж. У другій половині 2009-го кількість стрічок стала зростати, не в останню чергу завдяки цифровій системі digital sinema, яку до кінця цього року буде встановлено в десяти кінотеатрах. Цей формат дає дистриб’юторам змогу заощаджувати на одному фільмі $40–50 тис., відтак і розширювати репертуар», – коментує тенденцію гендиректор B&H Film Distribution Богдан Батрух. Українська аудиторія стає вимогливішою – під час вибору кінотеатру все більше враховуються його технічні можливості (формати Digital, 3D) та якість проекції. Кінокритик Алік Шпилюк іншої думки щодо наповнення вітчизняних кінотеатрів: «Мене як кіномана пригнічує обсяг нашого кінопрокату. Це мізер навіть порівняно з Росією. Якщо на тиждень показують щонайбільше чотири прем’єри – хіба цього достатньо?».
 
Принципи селекції
Основними критеріями відбору фільмів, що потрапляють на наші екрани, дистриб’ютори називають комерційний потенціал стрічки та витратну частину її прокату. «Ми безпосередньо співпрацюємо з американськими мейджорами (великими компаніями, що, окрім виробництва, мають своїх дистриб’юторів. – Авт.), які пропонують свою продукцію. Обираючи фільм для прокату, орієнтуємося передусім на смаки української аудиторії і зважаємо на бокс-офіс (результати касових зборів. – Авт.) інших країн. А бокс-офіс – це не тільки гроші, а й кількість глядачів, які відвідали певну прем’єру», – розповідає гендиректор B&H. У прокатників незалежного кіно дещо інший підхід до вибору стрічок. Компанія «Артхаус Трафік», що, по суті, є монополістом у прокаті авторського кіно, завжди намагається ознайомити українців із фільмами – переможцями престижних міжнародних фестивалів, домовляючись із власниками прав одразу після закінчення імпрези. Крім того, прокатники артхаусу працюють із незалежними студіями, а вони іноді пропонують так званий пакет, який, окрім якісних фільмів, може містити й другорядну продукцію. «Це не означає, що ми одразу погоджуємося брати неякісний матеріал. Ми не такі багаті дистриб’ютори, щоб купувати дешеві фільми з низьким прокатним потенціалом. Тому намагаємося сформувати оптимальний пакет зі стрічок, кожна з яких чимось цікава», – уточнює Катерина Клім, керівник фестивальних проектів «Артхаус Трафік».
 
На колір та смак…
Уподобання українців, на які постійно посилаються вітчизняні дистриб’ютори, формує стабільна аудиторія кінотеатрів, а це молодь віком від 17 до 30 років. «Найактивніші глядачі – молоді жінки, а вони хочуть дивитися романтичні комедії. Підліткова аудиторія менш активна, оскільки фінансово залежить від батьків, які вирішують, давати чи не давати їм гроші на квитки до кінотеатру. Вони мають вибір: випити пива чи сходити в кіно. І шальки в бік кіно може схили жанр пригодницького екшену. Також добре в Україні сприймають дитячі фільми та комедії», – констатує Богдан Батрух. Схожої думки й кінокритик Алік Шпилюк. Він вважає, що кіно зараз цікавить українців переважно як індустрія розваг, тому глядачі обирають несерйозні жанри: любовні мелодрами, комедії, бойовики та фентезі. Звісно, в Україні сформована й аудиторія, що сприймає кіно як мистецтво, для якої мегабюжети та мегазірки у мегафільмах не викликають рефлекторного бажання негайно бігти до кінотеатру. «Просунуті» глядачі регулярно відвідують наші фестивальні проекти («Артхаус Трафік». – Авт.), де за тиждень можна побачити основні хіти міжнародних кінофорумів, – розповідає Катерина Клім. – Середня відвідуваність таких заходів – 5–20 тис. глядачів, приблизно половина всіх показів аншлагові. Зазвичай за кілька місяців найуспішніші стрічки фестивалю «прокатують» окремо. Деякі фільми, такі як «Мільйонер з нетрів» чи «Рестлер» (тобто ті, що займають нішу між масовим та інтелектуальним кіно. – Авт.), теж демонструються в кінотеатрах як самостійні релізи. Безумовно, слід ураховувати, що бокс-офіс «неголлівудських» стрічок порівняно невеликий – середня кількість копій блокбастера – 80, а авторське кіно може бути в прокаті у двох копіях. Однак публіка, що любить артхаус, завжди стабільна».
 
Монополія фабрики мрій
Співвідношення «американське-європейське-російське-українське» кіно у вітчизняному прокаті свідчить про те, що український глядач переважно споживає продукцію найбільшого постачальника кіноіндустрії – Голлівуду. За словами Богдана Батруха, американське кіно становить близько 80% українського кінопрокату, решта припадає на фільми з Європи, Росії та України. На його думку, тенденція до зростання популярності російських фільмів пов’язана з тим, що, на відміну від нас, росіяни навчилися знімати комерційне і більш-менш якісне кіно. «Історія про Богдана Хмельницького була б набагато цікавішою і глибшою за фільм «Адмірал», але стрічка Мащенка погано зроблена, і це підтверджують касові збори, – розповідає Батрух. – У нас були спроби прокату фільмів українського виробництва. Неприємна історія сталася зі стрічкою «Владика Андрей» Олеся Янчука. Під час попереднього перегляду я йому сказав, що примітивним фільмом можна знищити сильну історичну постать. Він образився і пізніше заявив, що ми не хочемо брати його стрічку в прокат». Нечисленний відсоток європейського кіно, що останнім часом перманентно зменшується, пояснюється цілком прозаїчними причинами – фінансовими. Придбання кінокопій та купівля прав на єврофільми здійснюється у валюті, що дорожчає, а ціни на фестивальне кіно в кінотеатрах залишаються незмінними (25–35 грн). «У цих умовах обстоювати ідеали авторського кіно можуть лише ті прокатники, які в хорошому сенсі схильні до ризику і можуть заощаджувати, наприклад, на дорогій рекламі», – конкретизують у компанії «Артхаус Трафік».
 
Кіно до Києва доведе
Ще одна характерна риса українського ринку кінопрокату – обмежений репертуар кінотеатрів у регіонах. Кіноіндустрія прив’язана до середнього класу, а за межами столиці та міст-мільйонників цей прошарок в умовах кризи скорочується, тому й пропозиція менша. «Наразі за кінотеатральним контентом із Києвом можуть конкурувати лише Одеса, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк і Львів. Решта міст та областей отримують менше фільмів через обмежені фінансові можливості відвідувачів кінозалів», – пояснює Алік Шпилюк. З кінокритиком погоджується і Катерина Клім. За її словами, адміністрація регіональних кінотеатрів до інтелектуального кіно ставиться з підозрою, оскільки боїться порожніх залів. Однак є й такі, що радо погоджуються працювати з фестивальними проектами, оскільки у їхніх містах зростає кількість прихильників артхаусу.

«Український тиждень», №41, 9 жовтня 2009




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com