Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Купить посуду в интернет магазине рб еще на сайте.

Статті

22.04.2010 16:03

Відкрився 9 МКФ «Трайбека»

21 квітня в Нью-Йорку відкрився дев'ятий Міжнародний кінофестиваль «Трайбека», один із наймолодших і вже найважливіших у Сполучених Штатах. Він зазвичай триває в останній тиждень квітня і перший  травня.

За час свого інсування «Трайбека» стала гаряче очікуваною культурною імпрезою в місті. Цього року в його програмі буде показано 85 повнометражних та 47 коротких фільмів. 34 кінокартини змагатимуться у номінаціях на найкращий ігровий та документальний фільм. До вибраних учасників увійшли представники 38 країн. Глядачі фестивалю мають можливість побачити 43 світових прем'єр, 7 міжнародних, 14 північноамериканських 6 американських, та ще 12 нью-йоркських – словом, не фестиваль, а прем'єра за прем'єрою.

«Трайбека» пишається тим, що активно підтримує нових і новаторських фільмарів, про що також найпереконливіше свідчить цьогорічна програма – серед 96 режисерів, які представлятимуть свої роботи, 38 – деб'ютанти і 18 – привезли свій другий повнометражний фільм. Двадцять режисерів беруть участь у фестивалі вдруге. Цьогорічні фільми-учасники конкурсних та позаконкурсних програм «Трайбеки» відібрано аж із 5055 запропонованих, а це рекордна кількість за весь час існування фестивалю.

«Мене енерґетизує те, що цього року у фестивалі візьме участь ціла шеренга сильних фільмів, – каже новий виконавчий директор «Трайбеки» Ненсі Шейфер. – Фестиваль переживає неймовірно захопливий час, завдяки двом новим ініціативам, покликаним створити нові форми доступу глядача до найновішого кінопродукту світу, представленого на фесті. Одна називається «Трайбека-Фільм», а друга – «Віртуальний кінофестиваль «Трайбека». Але сам фестиваль і його кіноперегляди наживо у кінозалі лишаються серцем і душею «Трайбеки».

Цього року вперше кінофани Нью-Йорка і всього світу матимуть можливість віртуально переживати фестивальне свято не виходячи з дому. Понад сорок мільйонів споживачів через послугу під назвою «відео на вимогу» могтимуть подивитися дванадцять повнометражних фільмів, право на показ яких придбала щойно започаткована ініціатива «Трайбека-Фільм». Сім із цих назв є конкурсантами і їх показуватимуть віддаленій аудиторії синхронно із їхніми показами в реальному часі фестивальної програми. У додаток глядачі по всіх Сполучених Штатах могтимуть дивитися вибірку із цьогорічного фестивалю через новостворену електронну мережу «Віртуальний кінофестиваль «Трайбека». У межах останнього буде показано обговорення фільмів-учасників разом із їхніми авторами, акторами і фахівцями, урочистості «червоних килимків» з нагоди прем'єр фільмів та інші заходи «Трайбеки». Все це буде каналізуватися у цифровому режимі через інтернет до абонентських комп'ютерів.

Головними із конкурсних програм «Трайбеки» є дві: змагання за найкращий повнометражний ігровий фільм та за найкращий повнометражний документальний фільм. У змаганні за назву найкращого повнометражного ігрового фільму бере участь низка режисерів-деб'ютантів із восьми країн з великим розмаїттям тем, стилів та наративних традицій, які в сумі створюють мазаїку сучасного життя світу від його магістральних перехресть до найвіддаленіших закутків. Від напівзакритого для західного ока i малозрозумілого Ірану до повоєнної Боснії, що шукає нові джерела надхнення у самовідбудові, від життєпису леґенди французької музики Сержа Ґензбура, що розгортається у самому центрі Парижа, до сімейної імперії з виробництва макаронів на півдні Італії, чия доля трагікомічно зависає на нитці старих забобонів і нововіднайденої людської свободи.  

У межах цього конкурсу своєю чергою розігруються нагороди для найкращого фільму, найкращого нового режисера ігрового фільму, найкращого актора та найкращої акторки. До числа картин-учасниць належать…

«Похована земля»/ Burried Land, режисери Джефрі Алана Ровдза та Стівена Іствуда, співвиробництво США, Великої Британії, Боснії й Герцеґовини. Містечко Вісоко оголошує світові  про дивовижне відкриття: у центральній Боснії знайдено долину стародавніх пірамід, старішіх за єгипетські. Видно декому у цій балканській країні не дає спокою слава українського Трипілля. Зруйновану війною частину Боснії заповнють потоки туристів, а місцеві жителі опиняются заручниками зіткнення уявного і реального світів, майстерно відображеного за допомогою поєднання у фільмі елементів документалого та ігрового жанрів.  

«Живодерня»/ Dog Pound, режисер Кім Шапірон, Франція. Понад сто тисяч дітей ув'язнені сьогодні в американській виправній системі. З них шістдесят відсотків приречені після виходу на волю стати рецидивістами. Цей французький фільм малює вражаючу своїм реалізмом історію трьох підлітків, які потрапляють у дарвіністичний світ виправної колонії і знаходять в собі мужність, гідність і силу щоб протистояти брутальному середовищу, в якому різниця між злочинцями й тими, хто покликаний їх перевиховувати на порядних громадян, зникає у потоці насильства, ґвалту і безглуздого знужчання.

«Дрейфуючі міни»/ Mine Vaganti, режисер Ферзан Оспетек, Італія. Ця сімейна комедія відбувається у старовинному містечкі Лечче, що на півдні Італії. Двадцятирічний Томазо, неохочий наступник і партнер із власним батьком у прибутковому підприємстві із виробництва макаронів, готовий трохи не на все, аби лишень виїхати із задушливої провінції до Рима. Знаючи консервативність і традиціоналізм свого багатого батька, він вирішує оголосити на одній із сімейних урочистостей про те, що він ґей. Скандалізований батько, за правильним розрахунком Томаза, відречеться від сина і вижене його з дому. Це те, що йому і треба. Але несподівано його план зводить нанівець його старший брат, і бідолашний Томазо від почуття обов'язку і жалю до батька виявляється змушеним і далі видавати себе за іншу людину, щоразу потрапляючи сам і штовхаючи інших навколо себе в абсурдні ситуації.

«Щасливе життя»/ Lucky Life, режисер Лі Айзек Чанґ, США. Фільм досліджує природу дружби і вірности людей, які разом виростали, і які у смерті дoрогої людини шукають прихований смисл, намагаючися зрозуміти власний життєвий досвід.

«Мої брати»/ My Brothers, режисер Пол Фрейзер, Ірландія. Сімнадцятирічний Ноєль випадково розбиває найбезцінніше, що має його невиліковно хворий батько – дешевий наручний годинник. Намагаючися врятувати ситуацію, він, разом із двома бешкетниками-братами, «позичає» у боса на фірмі фургон для розвезення хлібопродуктів. Хлопці вирушають на пошуки заміни для безцінного годинника. Те, що починається як звичайна короткотривала авантюра, несподівано стає для героїв карколомною одісеєю.

«День відкритих дверей»/ Open House, режисер Ендрю Паквін, США. Дейвид, xолодний і замкнений у собі чоловік, змушений довгі роки опікуватися Лайлою, своєї  подругою, що має статевий апетит хижака. Хоча брутальність і жорстокість – це все, що він пізнав житті, Дейвид не перестає шукати людину, здатну дати йому тепло і розуміння.

«Пажу»/ Paju, режисер Чан-ок Парк, Південна Корея. Історія двох антигероїв, які існують у похмурому містечку, де життя його мешканців такі ж гнітючі, як і їхнє сіре урбаністичне оточення.

«Ґензбур, я кохаю тебе...»/ Gainsbourg, Je t'Aime ... Moi Non Plus, режисер Жоан Сфар, Франція. Фільм занурює глядача у життя Сержа Ґензбура, одного із найбільш емблематичних представників французької культури минулого століття, прослідковуючи його біографічну траекторію від малого хлопця в Парижі, окупованому німцями, до пристрасного шансоньє, спокусника Бріжіт Бардо, тоді  чоловіка англійської акторки Джейн Біркін, і аж до вразливо-субтельного поета, що криється за маскою провокації.

«Kлац»/ Snap, режисер Кармель Винтерз, Ірландія. Це психологічне дослідження представників трьох поколінь однієї родини, які при всіх своїх зовнішніх відмінностях, приречені повторювати помилки минулого.

«Коли ми підемо»/ Die Fremde, режисер Фео Аладаґ, Німеччина. Умай, молода жінка-туркеня, що виросла у Німеччині, не може далі терпіти брутальности  власного чоловіка і разом із п'ятирічним сином втікає зі Стамбула до своїх батьків, що живуть у Берліні.

«Білі луки»/ White Meadows, режисер Мохамед Расулоф, Іран. У цьому фільмі майстерно сплетено поезію, міт, метафору й абсурд, як елементи подібної до казки історії юнака Рахмата, що плаває від острова до острова біля узбережжя Ірану, збираючи … сльози.
«Вільям Вінсент»/ William Vincent, режисер Джей Ананія, США. Вільям Вiнсент – це тихий за натурою нетиповий злочинець, якого зовсім не цікавлять плоди його ж злочинів. Він закохується в улюблену наложницю одного нью-йоркського ґанґстера і змушений рятуватися втечею. Через чотири роки він повертається із вимушеного вигнання, сповнений рішучости визволити дівчину, яку кохає.

Зa сформованою традицією, яка є предметом гордости засновників «Трайбеки» в програмі широко представлені кінороби з Латинської Америки, Азії, Близького, Середньго і Далекого Сходу. Виразним фаворитом, як і раніше, є молодий, незалежний кінематограф гострого суспільного заанґажування. 

Як і в попередні два роки, цього разу в жодному з конкурсів «Трайбеки»-2010 не бере участи фільм із маркою «Зроблено в Україні». Це не значить, що проблематика, яку без особливого перебільшення можна вважати також українською, геть не представлена на фестивалі. Принаймні два фільми, зроблені в інших країнах, зачіпають проблеми, які прямо дотирчні до України, хоч і не конечно за наміром самих режисерів. Одни із них – документальна стрічка з Ізраїлю «Злочинці у законі», режисера Алєксандра Ґєнтєлєва, про російських мафіозі, спосіб суспільної поведінки і «самореалізації» яких до щему нагадує рідну українську «аристокартію» з Донецька, Дніпропетровська та інших олігархічних нетрів. Другий – це комедія канадця Джейкоба Тієрні «Троцький», яка дуже цікаво ставить проблему історичної пам'яті й того, як одна і та сама особа може діаметрально протилежно оцінюватися в різних куточках сучасного світу. Але про все це у пізніших репортажах…

Юрій Шевчук,
спеціально для kinokolo.ua
Нью-Йорк

На світлині: актор Роберт ДеНіро на прес-конференції з нагоди відкриття дев'ятої «Трайбеки» 20-го квітня 2010 року




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com