Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

03.08.2010 20:19

ДІТЯМ ПІСЛЯ 16…

Дмитро Бондарчук

Перший Одеський міжнародний кінофестиваль розпочався 16 липня, були продемонстровані 16 фільмів конкурсної програми, традиційні «фестиваль фестивалів», «французький бульвар» та «нове російське кіно», ретроспективи Федеріко Фелліні, Кіри Муратової та класики Одеської кіностудії, декілька спеціальних показів, а 24 числа оголосили призерів.

Найкращою картиною фестивалю журі, очолюване Йосом Стеллінґом, назвало добре продуману і вправно зафільмовану, але непретензійну російську картину «Дітям до 16…» Андрія Кавуна, що його попередні стрічки «Полювання на піранью» та «Кандаґар» – не більше і не менше, як просто адекватні бойовики.

«Дітям до 16…», своєю чергою, адекватна молодіжна мелодрама, що її назва повністю відображає цільову вікову авдиторію фільму. З традиційними сюжетними ходами про дівчину-красуню (із зовнішністю Ніколь Кідмен), яка не помічає простого хлопця-однокурсника, про друга-ловеласа-вилитого-діму-білана, який починає з нею стрічатися та її подругу-художницю, з якою стрічається герой, аби бути ближчим до омріяної.

Стрічка полишає приємні враження – з продуманими деталями, реалістичною ґлянсовою картинкою, фаховим монтажем, що й забезпечило найвищий бал глядацького голосування (4,72 з 5 балів). Щодо фестивального журі, можна було б шукати потаємні мотиви, зокрема, «а давайте в нас, що так рідко на фестивалях буває, глядацькі симпатії та наша професійна думка збіжаться!», чи якісь інші – вже зовсім не важливі для нас.

Гіднішою перемоги, на мою думку, була польська стрічка Юліуша Махульського «Колискова». І хоча Махульський отримав звання найкращого режисера і друге місце симпатій авдиторії (4,68 бала), приз постає ніби «за внесок до кіномистецтва», адже Юліуш Махульський найдосвідченіший постановник серед учасників, і його стрічки «Ва-банк» та «Сексмісія» навіть зараз доволі популярні на нашому телебаченні.

Новий фільм Махульського «Колискова» – вишукана комедія жахів на доволі важку, як для привнесення чогось ориґінального та нового тему вампіризму. На диво людяна родина упирів зі своїми проблемами та амбіціями оселяється у віддаленому сільському будинку. Поштар, священнослужителі, туристи – всі потрапляють у підвал польської «сімейки Адамсів», де слугують джерелом свіжої крови для упирів.

Межовий, але без перегинів чорний гумор, чудова й моторошна атмосфера, прекрасний ґрим, акторська гра, продумані характери героїв та професійна режисура роблять фільм захопливим і одним з найориґінальніших та найприємніших комедій жаху за останні роки.

Найкращим актором назвали виконавця головної ролі у стрічці «Кондитер» Аннемарі ван де Монд – Яапа Спайкерса, який двічі номінувався та один раз отримував головну акторську премію Голландського національного кінофестивалю. Герой Яапа – власник крамниці солодощів, якому через борги загрожує банкрутство. Рятунком слугує одноразовий підробіток наркокур’єром, але, звісно, просте завдання тягне за собою чимало неприємностей.

Ще дві спеціальні нагороди журі дісталися стрічкам «Жовтень» та «Моє самогубство». Перший фільм, знятий перуанцями Даніелем та Дієґо Веґами, розповідає історію лихваря Клементе, якому підкидають дитину, через що він змушений переоцінити свої життєві позиції, та його самотньої сусідки, яку герой запрошує доглядати за немовлям. Стрічка хоч і не захоплива, але різнопланові людські драми зображені дуже емоційно.

Американський фільм «Моє самогубство» – драма молодого режисера Арчі, який заявляє, що наступний його проект – власний суїцид, знятий на камеру. Арчі зближується з найкрасивішою дівчиною школи, яка теж хоче накласти на себе руки.

Проте у фільмові Девіда Лі Міллера головний навіть не сюжет, а тотальний пародійно-стилізований медійний формат, мовляв, запропоноване нам відео – зняте і змонтоване самим героєм, щось на кшталт «Блерської відьми», чи то недавнього фільму «Росія 88». Проте автор не до кінця дотримується блеровідьмацьких правил, зокрема, запрошує на одну з ролей відомого американського актора Дейвіда Керредайна.

Проте важкість сприйняття картини спричинене не так псевдодокументальним форматом, як медійним психозом головного героя. Одна з перших сцен – аматорський римейк сцени гри в російську рулетку з «Мисливця на оленів» Майкла Чіміно, частина картинки переведена в анімацію на кшталт «Пробудження життя» Річарда Лінклейтера, дісталося й «Донні Дарко», «Кримінальному чтиву» та іншим популярним фільмам.

Власне, «Моє самогубство» – один із трьох фільмів конкурсної програми, які захоплюють своєю ориґінальністю. Два інші: японський «Символ» та французька «Ґума». Перший паралельно розповідає історію підстаркуватого рестлера та чоловіка у білій кімнаті з членами янголів на стінах, що коли їх натискаєш, зі стіни вивалюються певні предмети чи то відбуваються спочатку незв’язні і незрозумілі дрібниці, які далі дають надію героєві вибратися з дивного ув’язнення.

«Ґума» ж – гімн безпричинню, про що автори заявляють перед початком основного дійства. Кетрен Дюп’є зафільмував історію автомобільної шини, що оживає на очах глядача без особливої мотивації і пояснень та починає свій шлях руйнації та знищення всього живого телекінетичними можливостями, власне, розриваючи голови опонентам, подібно до відомої сцени з класичних «Сканерів» Дейвіда Кроненберґа.

Ще одна умовна група фільмів, що доволі гармонійно доповнює теми вже згаданих «Кондитера» та «Жовтня» – історій чоловіків, що подолали планку середнього віку й мають проблеми з самореалізацією і неусталеними життєвими позиціями.

Історія футбольного менеджера Мікеле в італійській «Нозі Бога», який знаходить обдарованого, але розумово недорозвинутого Еліа, що може стати геніальним гравцем. Страховий агент у виконанні Стіва Бушемі, молодість якого була освітлена вогнями казино у «Святому Джоні з Лас-Веґаса». Двоє екзорцистів, які мають проблеми з особистим життям через власну професію та практично наркотичну залежність від власних паранормальних можливостей – у британських «Скелетах».

У французькому «Мамуті», де окрім Жерара Депардьє, грають Йоланда Маро (дружину) й Ізабель Аджані (мертвячку, першу любов героя), йдеться про пенсіонера-початківця, якому потрібно зібрати певні папірці з минулих місць роботи для отримання соціального забезпечення. Стрічка є прекрасним дорожнім кіном з героєм похилого віку на кшталт американських «Зламаних квітів» та «Про Шмідта», але з помітно прозаїчнішою мотивацією подорожі.

Цікаво, що інший фільм конкурсної програми спробував позиціонувати себе як абсолют дорожнього жанру, взявши назву «Дорога, фільм» (в ориґінал – «Road, Movie», що практично і є назвою жанру). І спільне американсько-індійське виробництво могло б досягти успіхів, але стрічка була зіпсована двома сценами, які знищують загальну пустельну атмосферу (сновидіння ярмарку, яке видається за правду, та «боротьба» з бандитом).

Окрім названих, також у змаганні за призи брали участь: російсько-український фільм «Пістолет Страдиварі», якого взяли до конкурсу, певно, лише тому, що дія стрічки відбувається в Одесі; канадський «Рік м'ясоїдства» (або «… плотоїдства», як переклали організатори) про радше сексуальні, аніж любовні пошуки 21-річної законспірованої охоронниці супермаркету; німецька «Перукарка», де основна проблематика історії у надмірній вазі головної героїні (третє місце в глядацькому голосуванні: 4,6 балів).

Останній фільм конкурсної програми вже своєю назвою дає зрозуміти, що є основним у цій історії – «Товстуни»; його зафільмував відомий у нас за картиною «Темно-синій, майже чорний» іспанський режисер Даніель Санчес Аревало. Головні герої – учасники групи підтримки людей із надмірною вагою. Кожен має свою історію, в чомусь вони уподібнюються, наближаються та сплітаються, але завдяки безпосередності оповідання – виходить насичений і приємний фільм.

Власне, переможці названі, пріоритети розставлені. Перший Одеський міжнародний кінофестиваль – за українськими мірками – пройшов на відмінно, а конкурсну програму мав цілком пристойну. Залишається побажати організаторам не тільки тримати, а й наступного року піднімяти вище взяту планку…

Одеса - Київ




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com