Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

24.10.2010 22:33

МОЛОДІСТЬ'40: Любовний чотирикутник у колумбійському містечку

Дмитро Бондарчук

Ювілейний 40-й Київський міжнародний кінофестиваль «Молодість» відкрився французькою стрічкою «Картагена, або Прикута до ліжка» Алана Монне, яка є кіноверсією роману Еріка Ґолдера, що за цьогорічну ж екранізацію його іншого твору, «Мадемуазель Шамбон», сценаристи отримали премію «Сезар», а дві виконавиці ролей – по номінації як найкращі актриси першого і другого планів.

Проте «Картагена» значно привабливіша своїм зірковим акторським дуетом та сміливістю і влучністю їх персонажів. 53-річний і не надто помітний за останні роки Крістофер Ламберт зіграв підстаркуватого боксера-алкоголіка Лео, а одна з найгарніших французьких актрис Софі Марсо – паралізовану красуню-аристократку Мюріель. Цікаво, що актори вже три роки вважаються парою, познайомилися 2007-го на зніманнях «Зниклої в Довіллі», третьої режисерської робота Софі Марсо.

Лео влаштовується до Мюріель доглядальником: «Мені не подобається це слово!» – «А «супермен» подобається?» – відповідає роботодавиця, і в цьому для неї увесь герой Ламберта з неохайним волоссям, бородою, алкоголізмом та всіма іншими недоліками, але який може винести її на вулицю та приблизити до реального світу.

Проте симпатією до Лео проникається не лише героїня Марсо, її служниця зі своєю наркоманією та чорношкіра повія і крадійка, боксерським тренером якої стає герой Ламберта, теж закохуються в нього. Лео, своєю чергою, мов ненароком змінює життя усіх трьох, не те щоб витягує їх із прірви, але, принаймні, змушує замислитись.

Фінал стрічки – відкритий, історія кохання Лео та Мюріель закінчується на пляжі, сцена скидається на прихід до моря у стрічці «Достукатись до небес». Їхні кроки у хвилі немовби символізують смерть розчиненням у воді, повернення до першоматерії, як то сталося з Йозефом Кнехтом у «Грі в бісер». І хоча кінцівка не обіцяє світлого майбутнього, але натякає на очищення і виліковування (від паралічу та алкоголізму). Хай навіть під приводом смерти.

Проте, при всій вишуканості сценарію, картина має доволі вагомий недолік. Так, історія і характери надто багаторівневі, аби сприймати фільм як мелодраму, а манера оповіді занадто по джеймсбондівськи вітряна, аби бути драмою.




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com