Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

27.10.2011 15:35

МОЛОДІСТЬ’41: Забіг на коротку дистанцію

Дмитро Бондарчук, KINO-KOЛО

Короткометражний конкурс цьогорічної «Молодості», у який увійшло 23 фільми, контрастує зі студентською програмою своєю відвертою сексуальністю, різкістю, а інколи й брутальністю тем і кутів їх подачі. Предметами для іронії стають релігійні канони та медицинські страхи, а режисери безсоромно стилізують свої роботи під документальне кіно і змушують щиро вірити в нього глядача.

"Крос"

Україна цього року представлена двома стрічками. Це, звісно, знятий за підтримки з французького боку «Крос» Марини Вроди, який на цьогорічному Каннському фестивалі був названий найкращою короткометражкою стрічкою, чим змусив багатьох шукати потаємні мотиви подібного вибору.

Головний герой – школяр, який з усім класом має здавати винесену в назву фільму дисципліну фізкультури. Вирішивши прогуляти урок, юнак стає свідком низки етапних життєвих ситуацій, від вагітних мам (ця сцена дуже нагадує ранішу роботу Марини «Клятва») і до смерті невідомого чоловіка.

Злякавшись, школяр біжить геть і зупиняється лише на пляжі, де багато людей, які живуть своїми життями і далекі вед переживань героя. Особливо його увагу приволікає молодик, який намагається бігти в середині великої надувної кулі. Стрічка хоч і не підштовхує до глибоких філософських роздумів, над питаннями життєвих мотивацій таки змушує замислитись.

"Поза грою"

Інший український фільм – «Поза грою» Наталі Пятигіної. Розповідається історія про двох дітей з нещасливих родин. Хлопці змушені жити на вулиці й самі заробляти собі на життя, обкрадаючи квартири і миючи автівки. З часом герої вирішують записатися у футбольну секцію. Гра дає можливість вирватися зі злочинного світу, але вибір потрібно зробити самому.

Злегка надмірне і водночас поверхове мораліте страждає через обмеженість виражальних, сценарних і постановочних засобів. Однаково ймовірними причинами можуть бути нестача фінансів та професіоналізму. Попри те, сюжету, персонажів та актуальності могло б вистачити навіть на достатньо цікаву повнометражну стрічку, власне, в іноземному кіні вже не на один десяток вистачало.

Подібне питання добра і зла й нерозуміння цих понять підлітками поставлене в афро-німецькому фільмові «Захистити націю» Кендіс Райсер. Малий розбишака відчуває, що тим, хто робить добро, хочеться відплатити тим самим. Саме тому йому так важко брехати своїй тітці про успіхи в школі. Але ще важче подякувати незнайомцю, який йому допоміг, та раніше став жертвою ксенофобських розбоїв та принижень від старших знайомих героя.

Сербсько-німецький фільм «Вдома» Ненада Мікалачкі теж зачіпає схожу проблематику. Стрічка починається у бідному районі, який мало чим відрізняється від умов життя в Африці в картині «Захисти націю», і який не так давно ретельно зобразили в «Мільйонері з нетрів» Денні Бойла, події якого точаться в Індії.

"Кавері"

Стрічка «Вдома» розповідає про двох нелегалів, яких депортували в Сербію з Німеччини, відповідно вони й тут мають проблеми з законом і працевлаштуванням. Хлопці зустрічають літню жінку, яка приїхала з Німеччини, аби навідатися до будиноку, де народилася. Та її спогади не можна назвати світлими, героїня змушена втікати від трагедії свого минулого.

Так само увесь залишок життя втікає герой російського фільму «Вузол» Кузьми Вострікова. Літній чоловік, що є жертвою тоталітарного режиму в СРСР та життєвої несправедливості, з простої й практично вигаданої проблеми неоплаченого рахунку починає виховну роботу з сучасним поколінням, яке «надто мало бачило горя».

Героїня болгарських «Потягів» Павела ґ. Веснакова, схоже, бачила достатньо. Її син прикутий до інвалідного візка. Вона працює посудомийкою, окрім того змушена підпрацьовувати повією. У конкурсній програмі стрічка є частиною умовної трилогії про сексуальну градацію жінок. Так, в індійському «Кавері» Шилпи Мунікемпанни 13-літня героїня неочікувано стає «дорослою», що змушує її переосмислити багато речей.

"Молитва"

Третій фільм, данська «Молитва» Емми Бальказар, розповідає про 16-літню Клаудію, яку сувора мати-католичка намагається вберегти від дошлюбних сексуальних зв’язків. Проте дівчина вже все для себе вирішила, вона закохалася у свого роботодавця-кухаря. І, схоже, Діва Марія готова допомогти спокусити старшого чоловіка. Стрічка доволі провокативно висловлюється з релігійних питань, проте є мало не пропагандою для школярок, мовляв, моліться і кохання вам гарантоване.

Швейцарська анімація «Дівчинка та мисливець» Ядвіґи Ковальської підкреслює тему любовних пошуків жінок простою мораллю: якщо дівчина своїми сльозами мало не затопила ваше місто, її не обов’язково вбивати, достатньо обійняти.

Інша анімація конкурсу, британська «Всепоглинаюча любов (Чоловік у коті)» Луїса Гадсона, теж, по суті, про кохання і з цікавою ідеєю, що не варто закохуватися у вищих за себе жінок; і це перегукується з «Дівчиною 180» студентського конкурсу.

У фільмові йдеться про чоловіка, який живе всередині кота і закохується в нову власницю, спроби зізнань приводять до катастрофи, проте справжнє кохання ближче (і нижче), ніж думав головний герой.

Шведські «Близнюки» Ґустава Даніельссона теж розповідають про живу істоту, яка живе всередині, цього разу, чоловіка. Стрічка починається як соціальний жахливчик про захворювання раком, проте доволі швидко, як тільки герой вибльовує пухлину-двійника, перетворюється на забавну комедію абсурду.

"Близнюки"

Два інші фільми, що близькі медичною тематикою, не такі оптимістичні. Хорватський «Погляд з криниці» Івони Юки розповідає історію подружжя, над яким нависла небезпека народження дитини з синдромом Дауна. Душевні картання, наполягання на операції, сумні дитячі спогади сплітаються у вишукану драму жіночої душі. Бельгійський «Осяяний хлопчик» Джеремі ван дер Гаґена, своєю чергою, розгортається довкола дивних снів і видінь головної героїні, страхів її батьків та пошуків лікування з боку медиків.

Не вдаючись у діагнози, героїня італійського фільму «Бабуся має обсохнути» Альфредо Ковеллі одразу з’являється мертвою. Сум її дітей перетворюється на трагедію, як тільки вони дізнаються, що увесь далеко не маленький статок небіжчиця заповіла своєму народові. Єдина можливість залишити гроші в родині – знайти ключ від сейфу. Проте він уже в руках малолітнього внука, який вирішує, що ключ потрібен бабусі на небі і його потрібно їй повернути.

Данський «Фіні» Якоба Сешера Шульсінґера за героя має 85-літнього Фіні, який страждає на хворобу Альцгеймера. Він має проблеми з короткостроковою пам’яттю, не пам’ятає, як потрібно вставати з ліжка, де був і куди йде, кого вже бачив і про що вже запитував. Проте як людина життєрадісна Фіні є прекрасним прикладом філософії, що жити потрібно тут і зараз.

Картина має у своїй основі історію доволі сумну, проте персонаж її перетворює на своєрідне свято життя. Сильне враження справляє також документальна стилістика фільму, герої ніби випадково заглядають у камеру та реагують на присутність оператора, а оповідання ведеться від прокидання героя і до його вкладання до сну. День з життя Фіні нагадує так само одночасно сумний і радісний фільм Жана-П’єра Мельвілля «24 години з життя клоуна».

Португальська стрічка «Це неминуче!» Філіпи Рейш і Жуана Міллера Ґуерри також переконує глядача у своїй документальності. Фільм починається ніби інтерв’ю чорношкірих підлітків для дисертації на тему «Десять років соціальної реабілітації в районі Казаль да Боба». Камеру неочікувано викладають, і далі фільм є нарізкою зі сцен, які знімали самі малолітні злочинці.

Інші стрічки є традиційнішими у своїх візуальних пошуках. Так, американський «Ісус у місті» Камаля Джона Іскандера має навіть стилізовані під німе кіно титри, а сам фільм схожий на епізод зі старого ґанґстерського кіна, проте ідею фільму не можна назвати застарілою.

"Париж - Шанхай"

Син Божий вдруге приходить на землю, проте, не отримавши належного прийому, вирішує підняти своє фінансове становище грою в покер. Фільм, що є достатньо цинічним, озвучує кілька цікавих ідей, наприклад, Ісус припускає, що це не люди втратили в нього віру, а він – у людей. В контексті гри в покер і блефу в ній – звучить особливо доречно.

Нідерландська «Історія Джона М’юла» Орлі Нурені уподібнюється до «Вісім з половиною» Федеріко Фелліні та стрічок Жана-Люка Ґодара, що робить оповідання режисера і його примарної актриси у всій його «нетрадиційності» не так незрозумілим, як нецікавим.

Французьке «Виття риби» Себастьєна Карфора, обравши стилістику модернізованої кафкіанської антиутопії з традиційним для неї спілкуванням по телефону, розповідає про зародження кохання на протилежних кінцях телефонного дроту.

У той само час, два інші французькі фільми, «Париж – Шанхай» Томаса Кайе й «Алексісе Івановичу, Ви мій герой!» Ґійома Ґуї, обравши ненав’язливу манеру оповідання, ведуть про надзвичайно життєвих персонажів. Герой першої стрічки відправляється у велозаїзд, маючи на меті проїхати майже 20 тисяч кілометрів. Не встигши далеко від’їхати, він стрічає трагічно закоханого юнака, що у взаємодопомозі обидва глибше пізнають себе.

Алексіс Іванович, відповідно, життєрадісний і впевнений у собі молодий чоловік, пристрасно закоханий у Серіз. Та коли випадковий агресор із-за сусіднього столика виливає свій гнів на Алексіса, останній від страху навіть не захищається. Будучи приниженим перед власною дівчиною та самим собою, герой змушений шукати в собі відповіді на питання, які раніше навіть не ставив.

"Втеча"

Два останні фільми, обидва іспанські, «Втеча» Віктора Каррея та «Інтенсивність» Хосе Бендічо, навпаки цілеспрямовано віддаляються від класичної манери оповіді. «Інтенсивність» періодично межує з відеоартом, який пропонує глядачеві солянку з жінок і фарб, світла і тіні, простору та руху.

«Втеча», більш логічна у своїй манері – намагаючись відповісти на просте запитання «Звідки купюра на асфальті?», автори складають пазл із фактів та деталей у своїй приємності та забавності подібних до відповідного у Жана-П’єра Жене. Все разом складається у зовсім новий сюжет, яким і закінчується стрічка.

Уся ж програма короткого метру, хоч і не складається в окрему нову історію, гармоніює між собою, а між окремими стрічками легко простежується подібність і перегукування форми та змісту, що перетворюється у взаємопідтримку і доповнення одне одного. Та попри це, невдовзі буде визначено одну єдину найкращу короткометражну роботу, звісно, на погляж журі...




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com