Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

10.07.2015 17:35

Проект Закону України про державну підтримку кінематографії в Україні

Як повідомляє Держкіно, 9 червня 2015 року низка великих теле- та кіновиробників об’єдналися в ініціативну групу #КіноКраїна та за участі представників держави презентували своє бачення створення життєздатної та конкурентоспроможної галузі виробництва глядацького кіно та серіалів в Україні.

 В рамках події голова Державного агентства України з питань кіно Пилип Іллєнко представив бачення проекту Закону «Про державну підтримку кінематографії в Україні», розробленого робочою групою, до якої увійшли представники кіно та телеіндустрії, а також урядовці. Пропонуємо представниками фахових кіл та широкої громадськості ознайомитися із зазначеним проектом та долучитися до його доопрацювання.

 У своєму коментарі  Пилип Іллєнко зазначив: «Ми спостерігаємо без всякого сумніву історичну подію, адже вперше українські кінематографісти та телевізійники показали, що вони готові об’єднати зусилля  для розвитку українського кіно у всіх його проявах – як кінопрокатному так і телевізійному.» 

Проект Закону України про державну підтримку кінематографії в Україні

**

Проект 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державну підтримку кінематографії в Україні 

Цей Закон визначає засади державної підтримки кінематографії в Україні і спрямований на подолання кризи у вітчизняному кінематографі та створення сприятливих умов для його розвитку. 

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

Стаття 1. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на суб'єктів кінематографії, які провадять свою діяльність відповідно до Закону України «Про кінематографію». 

Стаття 2. Законодавство у сфері державної підтримки кінематографії

1. Відносини, пов’язані державною підтримкою кінематографії в Україні, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України «Про кінематографію», «Про культуру», «Про телебачення і радіомовлення», «Про державно-приватне партнерство» та іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 

Розділ ІI
ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ КІНЕМАТОГРАФІЇ В УКРАЇНІ 

Стаття 3. Мета і принципи державної підтримки кінематографії в Україні

1. Метою державної підтримки кінематографії в Україні є:

1) створення належних правових і економічних умов, необхідних для динамічного розвитку кінематографії;

2) формування економічно самодостатньої конкурентоздатної на міжнародних ринках галузі виробництва національного аудіовізуального продукту (кіно, серіали, інші аудіовізуальні твори);

3) розвиток сучасної інфраструктури розповсюдження кіно і серіалів;

4) створення сприятливого режиму оподаткування та надання державою фінансової підтримки для виробництва і розповсюдження національного аудіовізуального продукту в Україні та за кордоном;

5) встановлення квот демонстрування національних фільмів;

6) збільшення податкових надходжень до бюджету за рахунок сфери кіно- телевізійного виробництва;

7) запровадження механізмів залучення позабюджетних коштів, у тому числі іноземних інвестицій;

8) популяризація українських цінностей, посилення впливу вітчизняних фільмів на громадськість, зростання інтересу масового глядача до національного аудіовізуального продукту;

9) створення якісної освітньої бази для підготовки висококваліфікованих спеціалістів у сфері кіно- та телевізійного виробництва;

10) створення умов для збільшення кількості робочих місць, посилення соціальних гарантій працівників сфери кіно- і телевізійного виробництва;

11) розвиток матеріально-технічної бази кіно- та телевізійного виробництва;

11) активізацію міжнародного співробітництва та покращення іміджу України на міжнародному ринку як країни, що має розвинену і висококонкурентну індустрію кіно- і телевізійного виробництва.

2. Принципами державної підтримки кінематографії є:

1) протекціонізм держави у сфері національного кіно- та серіального виробництва відповідно до міжнародних зобов'язань України;

2) відповідальність держави за розвиток національного кіно- та серіального виробництва;

3) ефективність підтримки національного кіно- та серіального виробництва;

4) доступність отримання державної підтримки суб’єктами кінематографії;

5) забезпечення участі суб’єктів кінематографії, громадських об’єднань, що представляють їх інтереси, у формуванні та реалізації державної політики у сфері кінематографії;

6) відкритість і прозорість проведення процедур надання державної підтримки. 

Стаття 4. Державна політика щодо підтримки кінематографії

1. Державна політика в кінематографії полягає у визнанні кінематографії галуззю культури, а національного фільму – надбанням культури Українського народу і здійснюється шляхом державної підтримки суб'єктів кінематографії України.

2. Держава сприяє виробництву, розповсюдженню та демонструванню національних фільмів у кіно-, відеомережі та на каналах мовлення телебачення, збереженню, відновленню національної та кращих зразків світової кінематографічної спадщини, вживає заходів для повернення в Україну національної кінематографічної спадщини, що знаходиться за її межами.

3. Державна підтримка надається суб'єктам кінематографії незалежно від форм власності, які займаються виробництвом, розповсюдженням і демонструванням національних фільмів, фундаментальними та прикладними дослідженнями, професійною освітою в сфері кінематографії.

4. Держава підтримує спільне з іноземними суб'єктами кінематографії виробництво фільмів, застосування світових досягнень науки і техніки у виробництві, розповсюдженні, зберіганні та демонструванні фільмів.

5. Держава бере участь у реалізації міжнародних кінематографічних програм, сприяє організації міжнародних кінофестивалів, кіноринків та участі в них суб'єктів кінематографії України.

6. Держава гарантує всім суб'єктам кінематографії охорону авторського права і суміжних прав на території України відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7. Держава підтримує кінематографію шляхом податкового, митного, валютного та інших видів регулювання, а також шляхом здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів. 

Стаття 5. Основні засади фінансової підтримки кінематографії

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, здійснює розпорядження коштами Державного фонду підтримки кінематографії України, що є спеціальним рахунком Державного бюджету України (далі – Фонд) виключно на підставі рішення Ради з державної підтримки кінематографії.

2. Витрати на фінансову підтримку кінематографії здійснюються за рахунок Фонду, управління яким здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

3. Джерелами формування Фонду є:

1) кошти загального фонду Державного бюджету України у розмірі не менше 0,1 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік;

2) кошти спеціального фонду Державного бюджету України, отримані відповідно до Бюджетного кодексу України:

від проведення державних лотерей в Україні;

від реалізації майнових прав на фільми, вихідні матеріали фільмів та фільмокопій, створені за кошти державного бюджету України, кошти Фонду, а також від реалізації майнових прав на фільми та фільмові матеріали, які у відповідності з планами виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників в період з 1953 по 1991 роки створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів на державних кіностудіях України та належать державі;

3) інших надходжень, не заборонених законодавством.

4. Видатки на забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії передбачаються у Державному бюджеті України за окремою бюджетною програмою.

5. Фінансова підтримка кінематографії здійснюється також за рахунок:

1) благодійних внесків і пожертвувань;

2) інших джерел, не заборонених законодавством. 

Стаття 6. Умови надання державної підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка надається суб’єктам кінематографії, які внесені до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів та відповідають одному із наступних критеріїв:

суб’єкти кінематографії, які здійснюють виробництво документальних, просвітницьких, авторських і анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії та фільмів-дебютів;

суб’єкти кінематографії, які здійснюють виробництво аудіовізуальних творів не вказаних у попередньому абзаці, розрахованих на масового глядача, мають власну технічну базу для здійснення виробництва (павільйони та/або обладнання) і здійснили виробництво, протягом двох останніх років до дати звернення для внесення до реєстру здійснив виробництво двох телевізійних або кіно фільмів хронометражем не менше 60 хвилин кожний. Замість фільму може бути врахований серіал, який складається щонайменше з 8 (восьми) серій.

телевізійні компанії, які мають діючу ліцензію на мовлення, та здійснюють трансляцію телевізійних програм на більшості адміністративно-територіальних одиниць України;

Встановлення додаткових критеріїв, яким мають відповідати суб’єкти кінематографії, забороняється.

2. З метою надання державної підтримки, суб’єкт кінематографії звертається із заявою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. 

Стаття 7. Обмеження щодо надання державної підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка не може надаватися суб’єктам кінематографії, які:

1) не відповідають критеріям, визначеним у статті 5 цього Закону;

2) визнані банкрутами або стосовно яких порушено справу про банкрутство;

3) перебувають у стадії припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;

4) подали завідомо недостовірні відомості та документи під час звернення за наданням державної підтримки або звернення із заявою про включення до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів;

5) мають заборгованість перед Пенсійним фондом України, фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;

6) отримали державну підтримку з порушенням умов її надання або умов щодо цільового використання наданих коштів, що доведено в установленому порядку;

7) отримують аналогічну за видами державну підтримку, строк надання якої не закінчився. 

Стаття 8. Рада з державної підтримки кінематографії

1. З метою ефективного розпорядження коштами Фонду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, створюється Рада з державної підтримки кінематографії (далі – Рада).

2. Склад Ради затверджується Кабінетом Міністрів України у кількості 10 осіб, які є фахівцями у галузі кіно і (або) телебачення, й формується за наступним принципом:

а) 5 осіб – за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії;

б) 5 осіб – за поданням громадських об’єднань та асоціацій, творчих спілок основним видом діяльності яких є діяльність у сфері кінематографії.

3. Голова Ради та його заступник обираються на її зборах більшістю від загальної кількості членів Ради.

4. Рада:

1) може утворювати експертні комісії із включенням до їх складу професійних творчих працівників, продюсерів, дистриб’юторів та прокатників фільмів, які можуть не бути членами Ради;

2) приймає рішення щодо фінансування:

а) виробництва кіно- серіальної продукції українськими суб’єктами кінематографії.

Розмір сум, виділених в межах державної фінансової підтримки на виробництво одного фільму, не може перевищувати 80 відсотків вартості його кошторису. Фінансування документальних, просвітницьких і анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії (з урахуванням художньої та культурної значущості проекту) та фільмів-дебютів може становити 100 відсотків кошторисної вартості їх виробництва; об'єктом державної підтримки у сфері кінематографії виступає національний фільм;

б) збереження та відновлення національної кінематографічної спадщини, повернення її в Україну, якщо вона знаходиться за її межами;

в) компенсації за рахунок коштів Фонду відсоткових ставок, передбачених на підтримку національної кінематографії кредитів банків, залучених для виробництва національних фільмів;

3) на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, оприлюднює:

інформацію щодо надходження коштів до Фонду – не пізніше ніж на наступний день після їх надходження;

заявки на фінансування за рахунок коштів Фонду – не пізніше ніж на наступний день після їх надходження до Ради;

перелік проектів рішень Ради щодо фінансування за рахунок коштів Фонду – не пізніше ніж за місяць до прийняття Радою рішення про виділення коштів;

рішення про фінансування за рахунок коштів Фонду – не пізніше ніж на наступний день після прийняття Радою рішення про виділення коштів;

4) забезпечує здійснення контролю за цільовим використанням коштів, наданих для виробництва національного фільму. 

Стаття 9. Порядок надання фінансової підтримки суб’єктам кінематографії

1. Фінансова підтримка надається суб’єктам кінематографії на підставі рішення Ради, за їх заявою та доданим до неї кінопроектом.

2. Фінансова підтримка може надаватись у формі:

а) здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів, за яких можливе фінансування виробництва фільму до 100 відсотків;

б) державної інвестиції у виробництво фільму, при якій можливе фінансування виробництва фільму не більше 80 відсотків. При цьому, така інвестиція можлива лише у випадку підтвердження заявником наявності у нього 20 відсотків коштів, необхідних для здійснення виробництва фільму;

в) державної інвестиції у виробництво серіалів, при якій можливе фінансування виробництва серіалу не більше 50 відсотків. При цьому, така інвестиція можлива лише у випадку підтвердження заявником наявності у нього 50 відсотків коштів, необхідних для здійснення виробництва серіалу.

3. З метою створення для іноземних кіновиробників сприятливих умов для здійснення зйомок і виробництва фільмів на території України з використанням наявної інфраструктури, локацій, готельних послуг, українських суб’єктів кінематографії в частині технічного забезпечення, тощо, за заявою таких іноземних кіновиробників може бути надана наступна фінансова підтримка:

а) повернення до 20 відсотків коштів, витрачених іноземним кіно виробником на виробництво фільму, якщо в Україні було здійснено виробництво не менше 80 відсотків фільму;

б) повернення до 10 відсотків коштів, сплачених на території України іноземним кіновиробником в якості гонорарів іноземним акторам, за умови дотримання вимог пункту а) частини третьої цієї статті.

З метою отримання фінансової підтримки, передбаченої цим пунктом, іноземний кіновиробник подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відповідну заяву з прогнозним кошторисом фільму, а після завершення зйомок – аудиторський звіт, який підтверджує фактичне витрачання коштів на виробництво фільму, сплату гонорарів, тощо. 

Стаття 10. Здійснення закупівель у сфері кінематографії

1. Для забезпечення потреб держави з українськими кіновиробниками незалежно від форм власності укладаються інвестиційні договори та договори про закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів. Замовником за державним контрактом виступає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

2. У разі здійснення закупівель пріоритет надається виробництву і розповсюдженню кіно - серіальної продукції для дітей та юнацтва. 

Стаття 11. Використання національного екранного часу

1. Положення про національний екранний час та його використання суб'єктами кінематографії та телебачення затверджується Кабінетом Міністрів України. 

Розділ ІІІ
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 

1. У Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 13—17, ст. 112): 

1) у підрозділі 2 розділу XX «Перехідні положення»: 

частину дванадцяту викласти у такій редакції:

«12. Тимчасово, до 01 січня 2021 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання платниками податку будь – яких робіт та послуг, пов’язаних із виробництвом національних фільмів, у тому числі за рахунок коштів Державного фонду підтримки кінематографії України, визначених Законом України «Про кінематографію»; операції із постачання, надання прав на використання (прокат, показ, інше) національних фільмів виробниками, прокатниками та демонстраторами національних фільмів;  постачання платниками податку робіт та послуг із тиражування фільмів;  операції із постачання робіт та послуг з дублювання, озвучення та/або субтитрування державною мовою іноземних фільмів на території України.»;

у частині тринадцятій цифру «2016» замінити цифрою «2021». 

2. У Бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 50-51, ст. 572): 

1)                у статті 13:

абзац чотирнадцятий частини четвертої викласти у такій редакції:

«підгрупа 4 – кошти, отримані до Державного фонду підтримки кінематографії України.»;

частину дев’яту після слів «крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків,» доповнити словами «розміщення на поточних рахунках у банках державного сектору коштів Державного фонду підтримки кінематографії України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,»; 

2)                частину третю статті 29 доповнити новим пунктом такого змісту:

«13-3) кошти, отримані від реалізації майнових прав на фільми, вихідні матеріали фільмів та фільмокопії, створені за кошти Державного фонду підтримки кінематографії України, а також від реалізації майнових прав на фільми та фільмові матеріали, які у відповідності з планами виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників в період з 1953 по 1991 роки створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів на державних кіностудіях України та належать державі;»; 

3)                частину четверту статті 30 доповнити новим пунктом такого змісту:

«21) забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії (за рахунок джерел, визначених пунктом 13-3 частини третьої статті 29 цього Кодексу).»; 

4)                частину другу статті 55 доповнити новим абзацом у такій редакції:

«забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії.»; 

5)                              підпункт г) пункту 10) частини першої статті 87 викласти у такій редакції:

«г) забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії;». 

3. У Законі України «Про кінематографію» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 22, ст. 114 із наступними змінами): 

1) у статті 3:

абзаци другий, п’ятий, двадцять перший викласти у такій редакції:

«виключне право на фільм – майнове право юридичної або фізичної особи, що дає право тільки цій особі на використання фільму в будь-якій формі і будь-яким дозволеним способом, дозволяти чи забороняти використання фільму третім особам;

виробництво фільму – процес створення кінофільму, що поєднує співпрацю авторів і виконавців фільму та інших суб’єктів кінематографії, який складається з періодів виробництва (розвиток кінопроекту, розробка режисерського сценарію, підготовчий, знімальний, монтажно-тонувальний, розповсюдження фільму);

національний фільм - створений суб'єктами кінематографії України фільм, виробництво якого здійснено в Україні та авторське право чи право власності на який повністю або частково належить суб'єктам кінематографії України, а також основна (базова) версія мовної частини звукового ряду якого створена українською мовою. Для визначення фільму, як національного, запроваджується «Культурний тест»,  що передбачає бальну систему оцінки фільму (проекту) відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

розповсюдження фільму – період виробництва фільму, в рамках якого суб’єктами кінематографії фільм в будь-який спосіб безпосередньо чи опосередковано пропонується глядацькій аудиторії (дистрибуція, прокат, просування тощо);»; 

доповнити статтю новими абзацами такого змісту:

«знімальний період виробництва фільму – здійснення зйомок кінопроекту;

монтажно-тонувальний період виробництва фільму – здійснення кінцевої обробки створеного в знімальному періоді виробництва фільму кіноматеріалу, створення візуальних ефектів, озвучування, редактура тощо;

підготовчий період виробництва фільму – створення постановочного проекту, який може складатися з режисерського сценарію та експлікації, розробки окремих епізодів і сцен, фото- і кінопроб, ескізів, знімальних карт та операторської експлікації, детальних розкадровок, монтажно-технічних розробок, фотоматеріалів, експлікації звукового оформлення, календарно-постановочного плану, генерального кошторису витрат виробництва тощо;

просування фільму – розповсюдження інформації про фільм в будь-якій формі та в будь-який спосіб, яке призначене сформувати або підтримати обізнаність глядацької аудиторії та її інтерес щодо фільму;

розвиток кінопроекту – період виробництва фільму, в рамках якого здійснюється інформаційно-методична робота з підготовки кінопроекту до знімального періоду (написання літературного сценарію для ігрового кіно, сторіборду для анімації, розширеного трітменту для неігрового кіно, створення презентаційного візуального матеріалу, формування кошторису виробництва, графіку робіт, інших документів, необхідних для виробництва фільму), проведення маркетингових досліджень, участь у конкурсних відборах та пітчингах, переклади сценаріїв та презентаційних матеріалів іноземними мовами, тощо;

розробка режисерського сценарію – розробка екранної інтерпретації літературного сценарію режисером-постановником та іншими авторами фільму, вибудова виробничо-творчих рішень та визначення техніко-економічних показників.». 

2) статтю 9 після частини першої доповнити новою частиною у такій редакції:

«Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері кінематографії є Державне агентство України з питань кіно.».

У зв’язку з цим частину другу вважати частиною третьою; 

3) статтю 9-1 викласти у такій редакції:

«Стаття 9-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, належить:

1) забезпечення формування державної політики в сфері кінематографії;

2) визначення пріоритетних напрямів роботи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії;

3) забезпечення загального доступу суспільства до творів української, європейської та світової кінематографії;

4) створення умов для розвитку всіх видів кінематографічної діяльності;

5) сприяння творчому розвиткові молодих авторів і виконавців фільмів;

6) сприяння розвитку освіти, творчому вдосконаленню у сфері кінематографії;

7) сприяння розповсюдженню кінематографічної культури, розвиткові кінематографічної діяльності, популяризації кінематографії;

8) здійснення інших повноважень, передбачених законом.»; 

4) доповнити статтею 9-2 такого змісту:

Стаття 9-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, належить:

1) узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств;

2) проведення аналізу діяльності суб’єктів кінематографії, підготовка висновків щодо тенденцій розвитку національної кінематографії;

3) розроблення пропозицій щодо структурного вдосконалення та реформування національної кіноіндустрії, розвитку продюсерської системи;

4) виконання програми виробництва фільмів, розроблення економічного обґрунтування та проведення розрахунків граничних обсягів видатків державного бюджету;

5) розроблення пропозицій до програми створення та розповсюдження національних фільмів;

6) укладення інвестиційних договорів та договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів;

7) взаємодія з вітчизняними та іноземними науково-дослідними установами і навчальними закладами з метою обміну досвідом з питань реалізації державної політики у сфері кінематографії;

8) сприяння збереженню та раціональному використанню національної та світової кінематографічної спадщини;

9) ведення Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів;

10) ведення Державного реєстру фільмів;

11) видача державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів;

12) участь в організації конкурсу з відбору інвестиційних та інноваційних проектів у сфері кінематографії;

13) розроблення пропозицій щодо умов прокату, тиражування, розповсюдження і публічного показу або демонстрування фільмів з індексами, що мають обмеження глядацької аудиторії;

14) здійснення контролю за дотримання квоти демонстрування національних фільмів під час використання національного екранного часу, умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів, та за наявністю зазначеного державного посвідчення;

15) складення протоколів про адміністративні правопорушення у сфері кінематографії;

16) складення протоколів про застосування адміністративно-господарських санкцій;

17) здійснення контролю за тиражуванням фільмокопій на відеоносіях, їх продажем, передачею у прокат і оренду для публічного показу через відеоустановку, а також за тиражуванням фільмокопій на кіноплівці, передачею їх у прокат, демонструванням фільмокопій на кіноплівці у призначених для цього приміщеннях;

18) надання консультаційної та організаційно-методичної допомоги у сфері кінематографії;

19) участь в організації та проведенні кінофестивалів, кіновиставок, кінопрем’єр, прес-конференцій, інших заходів з популяризації національної кіноіндустрії;

20) участь у підготовці проектів міжнародних договорів, пропозицій щодо укладення і денонсації таких договорів, укладає міжнародні договори, забезпечує виконання зобов’язань України за міжнародними договорами з питань кінематографії;

21) здійснення співробітництва з вітчизняними і зарубіжними кіноархівами;

22) здійснення підготовки, розповсюдження та тиражування аудіовізуальних творів;

23) надання відповідно до міжнародних договорів аудіовізуальним творам в Україні статусу продукту спільного виробництва;

24) надання аудіовізуальним творам статусу національного;

25) організація роботи Ради з державної підтримки кінематографії та Експертної комісії з питань кінематографії;

26) здійснення інших повноважень, визначених законом.»; 

6)                частину першу статті 151 доповнити новим реченням такого змісту:

«Критерії визначення фільмів вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора здійснюються за бальною системою оцінки відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.»; 

7)                абзац другий статті 17 викласти в такій редакції:

«Один примірник фільмокопії фільмів документального характеру, кіноперіодики, творів кіно- та відеолітопису (кіно-, відео документи), створених повністю або частково за кошти Державного бюджету України, а також один примірник фільмокопії фільмів документального характеру, кіноперіодики, творів кіно- та відеолітопису, створених в Україні за кошти юридичних осіб приватної форми власності та фізичних осіб, зберігається в державному кінофотофоноархіві відповідно до закону.» 

7) розділ ІV виключити. 

6. Частину другу статті 12 Закону України «Про рекламу» (Відомості Верховної Ради України,  2004 р., № 8, ст. 62) викласти у такій редакції: 

«2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця (за винятком випадків, коли рекламодавцем є громадська організація), на об'єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами, за винятком реклами кіно- і відеофільмів.

Реклама кіно- і відеофільмів є одним із видів соціальної реклами, яка розміщується та розповсюджується за умови дотримання норм встановлених абзацом дванадцятим частини першої статті 8 цього Закону.». 

7. Частину третю статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 24, ст. 883, № 33, ст. 1162) доповнити абзацом вісімнадцятим такого змісту:

«товари, роботи і послуги, необхідні для виготовлення (створення) вихідних фільмових матеріалів, аудіовізуальних творів.». 

8. пункт 4 частини першої статті 8 Закону України «Про обов'язковий примірник документів» (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 22-23, ст. 199 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

«обов'язковий безоплатний примірник аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції:

державному фондові фільмів при центральному органі виконавчої влади в галузі кінематографії - фільмокопії кіно- і відеофільмів, створених повністю або частково за кошти Державного бюджету України, та фільмокопії кіно- і відеофільмів, створених в Україні за кошти юридичних осіб з приватною формою власності або фізичних осіб;

Центральному державному кінофотофоноархіву України – один примірник фільмокопії кіно- і відеофільмів документального характеру, кіноперіодики, творів кіно- і відеолітопису, фото-, фонодокументи, що створені повністю або частково за кошти Державного бюджету України, а також один примірник фільмокопії фільмів документального характеру, кіноперіодики, творів кіно- і відеолітопису, фото-, фонодокументи, створених за кошти юридичних осіб з приватною формою власності або фізичних осіб;

національним, у тому числі спеціалізованим, всеукраїнським бібліотекам - аудіопродукція довідкового, навчального, науково-просвітницького, виробничо-професійного, розважального характеру;

універсальним бібліотекам (Автономної Республіки Крим та обласним) - аудіопродукція краєзнавчого характеру, виготовлена на відповідній території;».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.  

Голова Верховної Ради України                                     
В. Гройсман

 




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com