Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


ЧТУ в Праге

Статті

27.03.2003 15:56

40 років Тарантіно

Сьогодні, 27 березня, виповнюється 40 років Квентінові Тарантіно – режисерові, що в одних викликає шалене захоплення, в інших – не менш шалене несприйняття. Він причетний – як актор, сценарист чи продюсер – до найцікавіших американських кінопроектів 1990-х. Його режисерські роботи незмінно викликають інтерес глядачів і критики. Навколо образу Тарантіно склався свого роду демонічний ореол злого генія. Водночас його “Кримінальне читво” отримало головний приз Каннського фестивалю і “Оскар” за ориґінальний сценарій 1994 року.

Пропонуємо до дня народження режисера невеличкий матеріал про нього, що друкувався 2001 року у 12 (зимовому) числі KINO-КОЛА.



Кінець тарантіноманії

Років сім тому ведучий української телепрограми “Капітан відео” повідомив, що весь богемний світ у всьому світі дивиться “Кримінальне читво”… І зняв цю стрічку якийсь зовсім іще молодий режисер із вигадливим прізвищем, схожим на італійське, що я його тоді одразу й не запам’ятав. Фільм сатиричний, що нагадує переплутані сторінки трьох низькопробних кримінальних романів про тупих і жорстоких ґанґстерів, які базікають про біґмаки перед тим, як відправити на той світ парочку ближніх, танцюють у дірявих шкарпетках, не в змозі самостійно позбутися трупів, не влучають у ціль, навіть стріляючи впритул, і взагалі поводяться казна-як.

Згодом показали по ТБ “Кримінальне читво”, потім і “Скажених псів”. Що лишилося від тієї щасливої пори 1994-96-го, коли критики, сінефіли і звичайні кіноглядачі вперше ледве чи не з часів Чапліна змогли потиснути одне одному руки, посміхаючись вічним опонентам привітно, відкрито і гордо, об’єднані і зрівняні любов’ю до колишнього співробітника лос-анджелеської крамниці відеокасет? Молоді люди, побачивши щось на зразок “Замка, відмички і двох димлячих стволів”, діляться враженнями: “Тарантіно відпочиває!”. “Джекі Браун” вони вважають пересічною тягомотиною і переконані, що “Десперадо” (?!) вдався Тарантіно куди краще. Люди, що танцюють на вечірках з розчепіреними у вигляді латинської п’ятірки вказівним і середнім пальцями, найчастіше не знають, звідки взявся цей жест. На обкладинках сили-силенної кримінальних драм, комедій і трагікомедій можна прочитати перлини промоційної думки, на кшталт: “Крутіше, ніж увесь Тарантіно, “На голці” і “Дітки”. У рецензіях з’являються зауваження, що обговорюваний фільм мало чим поступається якістю творам того, з кого все це починалося. Одначе, і це – зайвий доказ визнання. В критичних статтях раз у раз наражаєшся на Тарантіно, чиє ім’я вживається тепер як певний наріжний критерій, покладений у паризький музей мір і ваг під скляний ковпак стандарт, прокрустове ложе, за допомогою якого легко виміряти чесноти обговорюваного у статті явища.

Маскульт, стомившись водити навколо Q.T. танки, насмітив жованою плівкою і побіг далі, зрідка заправляючи плеєри Tarantino connection’ом і підкидаючи на ходу Джорджа Клуні. Втім, як і раніше, прекрасною можливістю привернути увагу покупців до якогось мотлоху залишається напис “Квентін Тарантіно представляє” (у кращому разі, він затесався туди в якості виконавчого продюсера). Як і раніше, люди з цікавістю зустрічають повідомлення про його нові проекти. Як і раніше, переглядають його фільми.

Напевно, в кожного любителя творів, на які надихає людство Десята муза, є в пам’яті особистий набір послідовностей кількох кадрів, нарізаних із різних фільмів, що їм він, навіть не усвідомлюючи цього, пояснює свою прихильність до кінематографа. Одна з цих коротких послідовностей, що існують у моїй голові, є такою...

...Типовий пейзаж американської сабурбії – затишні білі будиночки, оточені деревами, невисокі металеві огорожі, потертий червоний пікап. На тлі цього – дві чоловічі фігури, зодягнені в чорне: чорна “пара”, чорні краватка й черевики, чорні окуляри. Білі в них – сорочки й затиснуті в правицях пістолети. Перший іде, щільно стуливши губи, зафіксувавши на обличчі вираз граничної рішучости і зосереджености. Він крокує могутньо і непохитно. Через окуляри ми не бачимо його погляду, але знаємо, що він сфокусований на мушці пістолета, виставленого у витягнутій руці, як шпага; ліве плече відведене назад, і з-під поли розстебнутого піджака ми бачимо інший пістолет, захований за пояс. Другий ледве плентається, незграбно розставляючи ноги; рот стомлено, вимучено розкритий, зброя в руці виглядає чимось недоречним. Так само недоречна й лівиця – вона навіщось метеляється десь ізбоку. Якщо рукав піджака його товариша щільно облягає зап’ястя, на якому ледь-ледь біліє край манжети, то в нього край рукава вільно хлепається, оголюючи миршаву під чорною тканиною шкіру. Видно, йому не зовсім зрозуміло, що ж він тут робить. Перший, грабіжник і холоднокровний убивця, так і пройде крізь увесь фільм, як Річард Третій, незворушний і послідовний у своїх ідеалах, і пожертвує життям заради другого. Другий, полісмен під прикриттям, за кілька годин, виконавши свій обов’язок до кінця, благатиме товариша простити йому зраду і, покірно прийнявши від першого кулю, помре на його руках. Нещодавно ці двоє, разом із шістьма товаришами, “обсмоктавши” інститут чайових, бадьоро крокували пліч-о-пліч під “Маленьку зелену сумку”, супроводжуючи своїм упевненим маршем початкові титри. Гарві Кейтель... Стів Бушемі... Майкл Медсен... Кріс Пенн... Лоуренс Тірні... Квентін Тарантіно... Едді Банкер... Тім Рот... “Скажені пси”.

Олександр Ґусєв


Також читайте:


Тарантіно по-гонконзькому, або Море крови



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com