Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

07.12.2015 16:46

Проект Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні»

25 листопада 2015 року на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності було розглянуто узгоджений текст законопроекту щодо державної підтримки вітчизняної кінематографії, укладений на основі двох альтернативних документів, підготовлених народним депутатом Миколою Княжицьким з одного боку та ініціативою «#КіноКраїна» і Державним агентством України з питань кіно за участі Національної спілки кінематографістів України – з іншого.

Подаємо текст доопрацьованого проекту Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», внесеного на розгляд Верховної Ради України членами Комітету з питань культури і духовності Миколою Княжицьким, Іриною Подоляк, Віктором Єленським, Марією Матіос і Сергієм Тарутою.

Найближчим часом відбудеться його перше читання у парламенті, після чого – за умови підтримки законопроекту депутатами – до тексту, що його готуватимуть до другого читання, можна буде вносити правки. За словами Миколи Княжицького, доопрацювання потребують статті, що стосуються авторського права. Своєю чергою директор кіноархіву Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко також запропонував свої правки – щодо забезпечення збереження кіноспадщини відповідно до чинних світових практик.

 НСКУ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державну підтримку кінематографії в Україні

Цей Закон визначає засади державної підтримки кінематографії в Україні, що має на меті створення сприятливих умов для розвитку кіновиробництва, встановлення прозорих процедур здійснення фінансування державою проектів в кінематографічній галузі. 

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на суб'єктів кінематографії, юридичних осіб не залежно від їх форм власності, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб які здійснюють діяльність, пов’язану з кінематографією та (або) здійснюють виробництво, зберігання, розповсюдження, демонстрування, інше використання - фільмів, інших аудіовізуальних творів, на території України.

Стаття 2. Законодавство про державну підтримку кінематографії

1. Законодавство про державну підтримку кінематографії складається з Конституції України, Цивільного кодексу України цього Закону, законів України «Про культуру», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про авторське право і суміжні права» та інших законодавчих актів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділ ІI
ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ КІНЕМАТОГРАФІЇ

Стаття 3. Мета державної політики у сфері підтримки кінематографії

1. Кінематографія визнається галуззю культури, яка підтримується державою із врахуванням мети і принципів, закріплених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

2. Метою державної політики у сфері підтримки кінематографії є:

1) створення належних правових і економічних умов, необхідних для розвитку кінематографії;

2) формування економічно самодостатньої, конкурентоздатної на міжнародних ринках галузі кінематографії, виробництва фільмів, інших аудіовізуальних творів;

3) створення сприятливих умов та розвиток сучасної інфраструктури для виробництва, демонстрування і розповсюдження фільмів;

4) створення сприятливого режиму оподаткування та надання державою підтримки для виробництва, демонстрування і розповсюдження національних фільмів в Україні та за кордоном;

5) збільшення податкових надходжень до бюджету за рахунок галузі кінематографії;

6) запровадження механізмів залучення позабюджетних коштів, у тому числі іноземних інвестицій та коштів від іноземних суб’єктів кінематографії;

7) популяризація українських цінностей, зростання інтересу масового глядача до національних фільмів;

8) створення належних правових механізмів для захисту прав інтелектуальної власності;

9) створення якісної освітньої бази для підготовки висококваліфікованих спеціалістів у галузі кінематографії;

10) створення умов для збільшення кількості робочих місць, посилення соціальних гарантій працівників галузі кінематографії;

11) розвиток матеріально-технічної бази галузі кінематографії, виробництва, демонстрування, розповсюдження та популяризації фільмів;

12) активізація міжнародного, міждержавного, зовнішньоекономічного  співробітництва та покращення іміджу України на міжнародному ринку як країни, що має розвинену і висококонкурентну галузь кінематографії.

Стаття 4. Принципи державної політики у сфері підтримки кінематографії

1. Принципами державної політики у сфері підтримки кінематографії є:

1) протекціонізм державою галузі кінематографії, у тому числі виробництва, розповсюдження, популяризації та демонстрування фільмів, в отриманні інвестицій, у тому числі іноземних;

2) визнання розвитку галузі кінематографії, одним з пріоритетів державної політики у сфері культури;

3) ефективність підтримки галузі кінематографії, у тому числі, виробництва, розповсюдження, популяризації та демонстрування фільмів;

4) доступність отримання державної підтримки суб’єктами кінематографії;

5) забезпечення участі суб’єктів кінематографії, громадських об’єднань, що представляють їх інтереси, творчих спілок, у формуванні та реалізації державної політики у галузі кінематографії;

6) відкритість і прозорість проведення процедур надання державної підтримки.

Стаття 5. Основні напрями державної політики у сфері підтримки кінематографії

1. Держава забезпечує та стимулює виробництво (створення), розповсюдження, популяризацію та демонстрування національних фільмів у кіно-, відеомережах та на телебаченні, збереження, відновлення, реставрацію національної та кращих зразків світової кінематографічної спадщини, вживає заходів для повернення в Україну національної кінематографічної спадщини, що знаходиться за її межами, а також, сприяє захисту прав інтелектуальної власності.

2. Державна підтримка надається суб'єктам кінематографії незалежно від форм власності, які займаються створенням (виробництвом), розповсюдженням, демонструванням, рекламуванням та популяризацією національних фільмів, фундаментальними та прикладними дослідженнями, освітньою діяльністю у галузі кінематографії, в порядку передбаченому цим Законом.

3. Держава підтримує спільне з іноземними суб'єктами кінематографії виробництво фільмів, застосування світових досягнень науки і техніки у виробництві, розповсюдженні, популяризації, демонструванні,  рекламуванні,  зберіганні, відновленні, реставрації фільмів.

4. Держава бере участь у реалізації міжнародних та вітчизняних кінематографічних програм, в організації міжнародних та вітчизняних  кінофестивалів, кіноринків, інших заходів галузей кіно і телебачення, та сприяє участі в них суб'єктів кінематографії України.

5. Держава гарантує всім суб'єктам кінематографії захист прав інтелектуальної власності на територіях України та інших держав відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

6. Держава підтримує кінематографію, створюючи сприятливі умови у сферах податкового, митного, валютного та інших видів регулювання.

7. Держава сприяє діяльності в галузі кінематографії шляхом встановлення законодавством у сфері державних закупівель особливих умов, порядку та процедур здійснення закупівель за державні кошти товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва, розповсюдження та демонстрування національних фільмів, а також шляхом застосування інших механізмів, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 6. Основні засади та фінансова основа державної підтримки кінематографії

1. Державна підтримка кінематографії здійснюються за рахунок коштів Державного фонду підтримки кінематографії України (далі – Фонд), управління яким здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, є головним розпорядником коштів Фонду, та розпоряджається ними виключно на підставі рішення Ради з державної підтримки кінематографії.

3. Джерелами формування Фонду є:

1) кошти загального фонду Державного бюджету України у розмірі не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік;

2) інші кошти загального та кошти спеціального фонду Державного бюджету України, отримані відповідно до Бюджетного кодексу України, у тому числі:

від реалізації майнових прав на використання фільмів, вихідних матеріалів фільмів та фільмокопій, створених за кошти державного бюджету України, за кошти Фонду, реалізації суб’єктами кінематографії, які отримали від держави субсидії на створення (виробництво) фільмів майнових прав на використання таких фільмів, вихідних матеріалів фільмів та фільмокопій, а також від реалізації майнових прав на використання фільмів та фільмових матеріалів, які у відповідності з планами виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників в період з 1953 по 1991 роки створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів на державних кіностудіях та належать державі;

кошти, отримані відповідно до законодавства про лотереї;

кошти, сплачені суб’єктами кінематографії за розгляд заяв на отримання субсидій передбачених пунктами б), в), г) частини першої статті 7 цього Закону.

3) інші надходження, не заборонені законодавством.

4. Видатки на забезпечення діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, передбачаються у Державному бюджеті України за окремою бюджетною програмою.

5. Крім джерел Фонду, фінансова підтримка кінематографії також може здійснюватися, за рахунок:

1) грантів, дарунків, благодійних внесків і пожертвувань, інших видів благодійності;

2) коштів місцевих бюджетів;

3) інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 7. Форми державної підтримки кінематографії

1. Формами державної підтримки кінематографії є:

а) здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для виробництва (створення) документальних, просвітницьких, анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії (з урахуванням художньої та культурної значущості) та фільмів-дебютів, в обсязі до 100 % (включно) від загальної кошторисної вартості виробництва фільму;

б) надання державної субсидії на виробництво (створення) фільму (ігрового, анімаційного), обсяг якої не може перевищувати 80 % від загальної кошторисної вартості виробництва фільму. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності у нього коштів, необхідних для фінансування виробництва фільму, в сумі не менше 20% від загальної кошторисної вартості виробництва фільму;

в) надання державної субсидії на виробництво (створення) телевізійного фільму, телевізійного серіалу, обсяг якої не може перевищувати 50 % від загальної кошторисної вартості виробництва телевізійного фільму, телевізійного серіалу. Обов’язковою умовою надання такої субсидії є підтвердження заявником наявності у нього коштів, необхідних для фінансування виробництва телевізійного фільму, телевізійного серіалу, в сумі не менше 50% від загальної кошторисної вартості виробництва фільму.

г) надання державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, понесених суб’єктами кінематографії при виробництві (створенні) фільмів в порядку, передбаченому цим Законом;

д) надання державної субсидії для закупівлі мобільних пересувних цифрових комплексів, транспортних засобів для забезпечення демонстрування національних фільмів в невеликих містах, селах, селищах з населенням не більше 250 тисяч мешканців або комплексів електронного кіно. Розмір субсидії не може перевищувати 50% від вартості відповідних комплексів;

е) надання державної субсидії для фінансування фундаментальних та прикладних досліджень, а також освітньої діяльності (у тому числі виробництва (створення) фільмів студентами, навчання в Україні та закордоном, тощо) у галузі кінематографії;

є) надання державної субсидії на  розповсюдження та (або) популяризацію національних фільмів шляхом повної або часткової оплати за рахунок коштів Фонду витрат на проведення творчих зустрічей, презентацій, прем’єрних показів, рекламування та інших необхідних заходів, в тому числі за участі творчих груп фільмів, а також проведення спеціальних безкоштовних або пільгових сеансів демонстрування національних фільмів для малозабезпечених верств населення, школярів, дітей дошкільного віку;

ж) надання державної субсидії для оплати заходів зі збереження, відновлення, реставрації та популяризації національної кінематографічної спадщини, повернення її в Україну, якщо вона знаходиться за її межами;

з) відшкодування  суб’єктам кінематографії  відсотків, сплачених за банківськими кредитами, що були одержані такими суб’єктами для будівництва та/або реконструкції будівель, споруд та інших об’єктів інфраструктури, що будуть задіяні в процесі виробництва фільмів, або  для будівництва та/або реконструкції та/або технічного переоснащення кінотеатрів, розташованих в населених пунктах з населенням до 250 тисяч мешканців.

Наведений в цій статті перелік форм державної підтримки кінематографії не є вичерпним. Додаткові форми державної підтримки кінематографії можуть встановлюватись Кабінетом Міністрів України.

Державна підтримка, форми якої визначені цією статтею, надається на  безповоротній основі, якщо інше не передбачено цим Законом.

2. Об'єктами державної підтримки у формах, передбачених пунктами а), б), в) частини першої цієї статті, виступають національні фільми, а у формі, передбаченій  пунктом г) частини першої цієї статті, -  фільми, які пройшли  культурний тест, визначений цим Законом.

3. Обсяг коштів, що виділяються впродовж  кожного бюджетного періоду для фінансування кожної з передбачених частиною першою цієї статті форм державної підтримки, визначається Радою з державної підтримки кінематографії, і може бути змінений рішенням Ради в межах відповідного бюджетного періоду.

При цьому обсяг коштів, що виділяються впродовж певного бюджетного періоду для фінансування форм державної підтримки, передбачених пунктами д), е), є), ж), з) гарантується на рівні не менше 10% від обсягу коштів, виділених на фінансування всіх форм державної підтримки, передбачених пунктами а), б), в), г) частини першої цієї статті.

Стаття 8. Умови надання державної підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка надається суб’єктам кінематографії, які внесені до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів та відповідають одному із наступних критеріїв:

1) виробники, продюсери документальних, просвітницьких, авторських і анімаційних фільмів, фільмів для дитячої аудиторії та фільмів дебютів;

2) виробники, продюсери  фільмів, телерадіоорганізації, що мають діючу ліцензію на мовлення, які мають власну матеріально-технічну базу для здійснення виробництва фільмів (павільйони та/або обладнання) і які протягом трьох останніх років до дати звернення за отриманням державної підтримки завершили виробництво не менше двох теле- або кіно фільмів хронометражем не менше 70 хвилин кожний, або двох телевізійних серіалів, загальних хронометрах всіх серій яких становить не менше 400 хвилин, і на ці фільми або серіали видані державні посвідчення на право розповсюдження і демонстрування у встановленому законом порядку;

3) суб’єкти кінематографії, які здійснюють розповсюдження та (або) демонстрування фільмів;

4) вищі навчальні заклади, які здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти в галузі культури і мистецтва (культурно-мистецька освіта), а також здобувачі вищої освіти в галузі культури і мистецтва, які  отримують державну підтримку через вищі навчальні заклади. 

Встановлення додаткових критеріїв, яким мають відповідати суб’єкти кінематографії, ніж ті що передбачені цим Законом, забороняється.

Особливості надання державної підтримки суб’єктам кінематографії, які не є резидентами України, визначається статтею 11 цього Закону.

Перелік документів, які підтверджують відповідність суб’єктів кінематографії, що звертаються за отриманням державної підтримки, критеріям, визначеним в частині першій цієї статті, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії.

2. З метою отримання державної підтримки, суб’єкти кінематографії, визначені в частині першій цієї статті, звертаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії з відповідною заявою, та надають документи, які визначені цим Законом та іншими нормативними актами прийнятими на підставі цього Закону.

Форми заяв та перелік документів, що додаються до них, визначаються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії з урахуванням вимог цього Закону. 

3. Суб’єкт кінематографії підтверджує наявність у нього коштів, необхідних для отримання державної підтримки у формах, передбачених пунктами б), в), д), частини  першої статті 7 цього Закону, одним з наступних документів:

1) виписка з банківського рахунку;

2) кредитний договір, договір позики, гарантія банку або фінансової установи;

3) договір із інвестором або продюсером й банківський документ, що підтверджує зарахування відповідної суми коштів на банківський рахунок суб’єкта кінематографії;

4) договір із дистриб’ютором, демонстратором, в тому числі телерадіоорганізацією й банківський документ, що підтверджує зарахування відповідної суми коштів на банківський рахунок суб’єкта кінематографії;

4. За розгляд заяви щодо отримання субсидій, передбачених пунктом б), в) або г) частини першої статті 7 цього Закону, суб’єкт кінематографії сплачує платіж, розмір та порядок справляння якого визначається законом.

5. Надання державної підтримки оформлюється відповідним договором, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, і суб’єктом, визначеним цією статтею. Істотні умови договорів про надання державної підтримки (в залежності від форм державної підтримки), визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії.

Якщо державна підтримка надається на  поворотній основі, умови та розмір повернення такої підтримки мають визначатися договором,  визначеним у цій частині, з урахуванням вимог цього Закону.

6. Зазначений у частині п’ятій цієї статті договір не укладається у випадку надання державної підтримки у формі субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, понесених суб’єктами кінематографії  при виробництві (створенні) фільмів, яка передбачена пунктом г) частини першої статті 7 цього Закону.

Стаття 9. Рада з державної підтримки кінематографії

1. З метою ефективного розпорядження коштами Фонду, Кабінетом Міністрів України створюється Рада з державної підтримки кінематографії у кількості 9 осіб (далі – Рада), яка призначається терміном на два роки. Після спливу дворічного терміну повноваження усього складу Ради припиняються автоматично. Одна й та ж особа не може бути включеною до складу Ради більш ніж на один термін поспіль.

2. До складу Ради включаються представники, запропоновані:

1) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії – 1 особа;

2) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії – 1 особа;

3) творчими спілками, громадськими об’єднаннями, господарськими об’єднаннями, статутні документи яких передбачають діяльність в сфері  кінематографії, і діяльність яких є активною (впродовж останніх трьох років організовують періодично, не рідше ніж декілька разів на рік, громадські заходи щодо проблем, які існують у сфері кінематографії: ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо),  – 7 осіб, одна з яких повинна мати вищу юридичну освіту, а одна – вищу економічну освіту.

3. Представники, запропоновані творчими спілками, громадськими об’єднаннями, господарськими об’єднаннями, повинні відповідати наступним критеріям:

1) мати досвід роботи не менше трьох років у сфері кінематографії, здійснюючи принаймні один з таких видів діяльності:

а) керівник юридичної особи, що здійснює виробництво, розповсюдження, демонстрування фільму;

б) режисер-постановник фільму;

в) продюсер фільму;

г) юрист;

д) економіст (фінансист);

е) аудитор;

2) мати рекомендацію на включення до складу Ради від громадської ради, яка діє при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, надану за результатами обговорення й голосування за відповідну кандидатуру на засіданні зазначеної громадської ради.

4. Не можуть бути членами Ради:

1) особи, які мають судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку;

2) особи, які перебувають на державній службі, а також інші особи, стосовно яких Законом України "Про запобігання корупції" встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, та (або) особи, що мають конфлікт інтересів відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", та (або) особи, що були звільнені із займаних ними посад, та (або) підпадають під критерії звільнення з посад відповідно до вимог відповідно до Закону України "Про очищення влади".

5. Повноваження Члена Ради може бути достроково припинено Кабінетом Міністрів України, за наявності однієї з таких підстав, перелік яких є вичерпним:

1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;

2) виїзду на постійне проживання за межі України;

3) наявність (настання) підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

5) неможливості виконувати свої обов’язки за станом здоров’я протягом трьох і більше місяців за наявності відповідного медичного висновку;

6) набрання законної сили судовим рішенням про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним;

7) відсутності на п’яти засіданнях Ради, крім випадків, коли причина відсутності зумовлена перебуванням на лікарняному, на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, у відпустці, у відрядженні, що підтверджено відповідними документами;

8) смерті особи.

Дострокове припинення повноважень члена Ради з інших підстав, ніж передбачені у цій частині, забороняється.

У разі дострокового припинення повноважень члена Ради, Кабінет Міністрів України протягом двох місяців призначає нового члена Ради в порядку та на умовах визначених цією статтею;

6. Рада:

1) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, приймає рішення щодо:

а) утворення експертних комісій (рішення яких мають рекомендаційний характер) із включенням до їх складу: професійних творчих працівників, кінознавців, продюсерів, економістів, дистриб’юторів та прокатників фільмів та інших осіб, які не можуть бути членами Ради. Порядок створення та роботи експертних комісій, а також умови їх діяльності затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

б) надання державної підтримки відповідно до форм, передбачених у частині першій статті 7 цього Закону;

в) зміни істотних параметрів фільму, у процесі його створення за заявою суб’єкта кінематографії, який уже отримав державну підтримку (як повністю так і частково). До істотних параметрів фільму відносяться: творча концепція фільму, загальний кошторис, режисер-постановник, автор сценарію, хронометраж фільму, строки виробництва).

7. Голова Ради, заступник Голови Ради та секретар Ради обираються на її засіданні;

З метою забезпечення діяльності Ради, функції апарату Ради, виконує апарат центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії.

8. Члени Ради не є державними службовцями. За виконання своїх функцій члени Ради отримують плату – стипендії, які виплачуються за рахунок коштів Фонду. Розмір та порядок виплати стипендій Членам Ради, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 

9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії щорічно, не пізніше двох місяців з дати закінчення відповідного бюджетного періоду, звідує перед Радою про використання коштів Фонду.

10. Засідання Ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше шести Членів Ради. Рішення Ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п’яти Членів Ради. Під час засідання Ради, секретар Ради веде протокол засідання, який підписується головуючим на засіданні та секретарем Ради.

11. Засідання Ради є відкритими. Засідання ради можуть бути плановими і позаплановими. Планові засідання відбуваються відповідно до  затвердженого плану і мають проводитися не рідше, ніж один раз на місяць. Позапланові засідання проводяться на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, або будь-кого з діючих членів Ради.

12. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює:

інформацію щодо надходження коштів до Фонду – не пізніше ніж на третій робочий день після їх надходження;

заяви (без доданих до них матеріалів) про надання державної підтримки – не пізніше ніж на третій робочий день після їх надходження;

інформацію про дату та час проведення засідань Ради із зазначенням переліку заяв про надання державної підтримки, які планується розглянути на такому засіданні, та найменування суб’єктів кінематографії, що подали такі заяви – не пізніше, ніж за п’ять робочих днів до дати проведення відповідного засідання Ради;

проекти рішень про надання державної  підтримки (повні тексти) з усіх питань порядку денного відповідного засіданні – не пізніше п’яти робочих днів до дати проведення відповідного засідання

рішення про надання державної  підтримки (повний текст) – не пізніше п’яти робочих днів прийняття Радою рішення надання державної  підтримки.

13. Контроль за цільовим використанням коштів, наданих для виробництва національного фільму, здійснюється органами, згідно з чинним  законодавством України уповноваженими на те органами державної влади.

Стаття 10. Порядок надання державної підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка надається суб’єктам кінематографії України на підставі рішення Ради, що приймається в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, при цьому:

1) рішення Ради про надання державної підтримки у формах, передбачених пунктами а), б), в) частини першої статті 7 цього Закону, приймається за результатами  конкурсного відбору (пітчингу) після вивчення доданих до заяви: сценарію; кошторису фільму; режисерської експлікації; продюсерського бачення; маркетингової стратегії; договору про передачу чи відчуження виключних майнових авторських прав на сценарій фільму; договору про передачу чи відчуження виключних майнових авторських прав на діалоги фільму, якщо вони створені окремо від сценарію фільму; угоди про спільне кіновиробництво (для фільмів спільного виробництва з іншими країнами); копій установчих документів суб’єктів кінематографії (якщо заявником є юридична особа; відомостей про орієнтовний склад знімальної групи; листа-гарантії про відсутність обмежень, передбачених статтею 12 цього Закону; документів, визначених частиною третьою статті 8 цього Закону, якщо це вимагається відповідно до цього Закону; документу, який підтверджує сплату збору за розгляд заяви у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 8 цього Закону. На розсуд заявника можуть бути надані інші документи.

Рада додатково оцінює:

оригінальність і якість сценарію;

роботу заявника як продюсера або виробника фільму в попередніх проектах – економічні результати, участь у вітчизняних або міжнародних кінофестивалях, нагороди на кінофестивалях, економічну ефективність  розповсюдження в Україні та за кордоном, успішність трансляції фільму (фільмів) телерадіоорганізаціями, ефективність продажів в мережі Інтернет та в роздрібній торговій мережі на матеріальних носіях;

успішну роботу режисера-постановника у зв’язку із його участю у створенні фільмів – участь у вітчизняних або міжнародних кінофестивалях, нагороди на фестивалях, економічну ефективність  розповсюдження фільмів в Україні та за кордоном, успішність трансляції фільму (фільмів) телерадіоорганізаціями, продажі в мережі Інтернет та в роздрібній торговій мережі на матеріальних носіях;

прогнозоване співвідношення вартості і якості виробництва фільму, строки його створення.

Порядок та критерії проведення творчого конкурсу (пітчингу) затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії;

2) рішення Ради про надання державної підтримки на створення фільмів у формі, передбаченій пунктом г) частини першої ст. 7 цього Закону приймаються за результатами  проходження такими фільмами культурного тесту, який передбачений додатком 1 до цього Закону і складається з Культурних критеріїв (максимальна кількість балів – 16) та Виробничих критеріїв (максимальна кількість балів – 32). Фільм вважається таким, що пройшов культурний тест, якщо фільм набрав щонайменше 2 бали за Культурними критеріями та щонайменше 21 бал за Виробничими критеріями;

3) рішення Ради про надання державної підтримки у формі, передбаченій пунктом з) частини першої ст. 7 цього Закону, приймається відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

4) рішення Ради про надання державної підтримки у формах, передбачених пунктами д), е), є), ж) частини першої ст. 7 цього Закону, приймається відповідно до порядку, затвердженого  центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії.

2. У випадку, якщо обсяг коштів, які фактично надійшли до Фонду з джерел, передбачених цим Законом, є недостатнім для здійснення державної підтримки, яка здійснюється у поточному бюджетному періоді, фінансування відновлюється в наступному бюджетному періоді.

У випадку, якщо щодо суб’єкта кінематографії прийняте рішення про надання йому державної підтримки відповідно до цього Закону, проте через відсутність чи недостатню кількість грошових коштів у Фонді державна підтримка таким суб’єктом кінематографії одержана не була або була одержана частково, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі кінематографії, видає суб’єкту кінематографії довідку про наявну заборгованість перед таким суб’єктом. При цьому збитки, понесені суб’єктом кінематографії у зв’язку з неотриманням чи неповним отриманням державної підтримки, не відшкодовуються.

3. Державна підтримка виробництва (створення) фільму надається або у формі державних закупівель, або у формі субсидії на виробництво фільму, або у формі субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, понесених суб’єктами кінематографії  при виробництві (створенні) фільмів. 

4. Об'єктом державної підтримки не може бути фільм, демонстрація і розповсюдження якого заборонена в Україні  відповідно до чинного законодавства України. 

Стаття 11. Особливості надання державної підтримки у формі субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, понесених суб’єктами кінематографії  при виробництві (створенні) фільмів.

1. З метою створення для українських та іноземних суб’єктів кінематографії сприятливих умов для виробництва фільмів на території України з використанням розташованих в Україні сценічно-постановочних засобів виробництва, павільйонів, місцевостей (локацій), послуг українських суб’єктів кінематографії, готельних послуг, тощо, українським та іноземним суб’єктам кінематографії надається державна підтримка у формі субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат понесених суб’єктами кінематографії  при виробництві (створенні) фільмів.

2. Субсидія для повернення частини кваліфікованих витрат, понесених суб’єктами кінематографії при виробництві (створенні) фільмів, надається в таких обсягах:

а) відшкодування частини фактично здійснених суб’єктом кінематографії кваліфікованих витрат (платежів) на виробництво (створення) фільмів у розмірі 25 відсотків від загального обсягу таких кваліфікованих витрат (платежів);

б) відшкодування частини фактично здійснених суб’єктом кінематографії витрат (платежів) у розмірі 10 відсотків від загального обсягу таких витрат, здійснених суб’єктами кінематографії на виплату винагороди акторам та членам знімальної групи, що є нерезидентами України, здійснюють свою діяльність та (або) проживають за межами території України, у випадку, якщо такі виплати підлягають оподаткуванню на території України.

3. Передбачена пунктом а) частини другої цієї статті субсидія може бути надана за таких умов у їх сукупності:

1) витрати повністю або частково понесені в Україні при виробництві фільму на користь особи, яка веде господарську діяльність та зареєстрована  як суб’єкт господарювання на території України;

2) фільм відповідає хоча б одній з наступних вимог:

а) є ігровим фільмом або анімаційним фільмом, призначеним для перегляду у кінотеатрах, загальна тривалість якого складає не менше 74 хвилин;

б) є ігровим телевізійним фільмом або анімаційним фільмом, що складається з однієї або декількох серій, загальна тривалість якого складає не менше 74 хвилин;

в) є документальним фільмом, призначеним для перегляду в кінотеатрах та (або) для показу на телебаченні, загальна тривалість якого складає не менше 52 хвилин;

г) є частиною багатосерійного ігрового телевізійного серіалу або анімаційного телевізійного серіалу, тривалість однієї серії якого складає не менше 40 хвилин;

3) фільм пройшов культурний тест, визначений цим Законом;

4) продюсер є суб’єктом кінематографії України, або іноземним суб’єктом кінематографії, який уклав договір про виробництво фільму (чи його частини) з суб’єктом кінематографії України;

5) загальні суми кваліфікованих витрат кошторисної вартості фільму, пов’язаних із його виробництвом на території України, становлять щонайменше:

- 20 000 000 (двадцять мільйонів) гривень – для фільмів, вказаних у підпункті а) пункту 2) частини третьої цієї статті;

- 5 000 000 (п’ять мільйонів) гривень – для фільмів, вказаних у підпункті б) пункту 2) частини третьої цієї статті;

- 3 000 000 (три мільйони) гривень – для фільмів, вказаних підпункті в) пункту2) частини третьої цієї статті;

- 15 000 000 (п’ятнадцять мільйонів) гривень – для фільмів, вказаних у підпункті г) пункту 1) частини третьої цієї статті;

4. Під кваліфікованими витратами для цілей цієї статті розуміються 80% платежів на оплату поставлених товарів, виконаних робіт та наданих послуг, включаючи, але не обмежуючись заробітними платами, гонорарами, винагородами, що стосуються безпосередньо фільму, який виробляється на території України, та що виплачуються особі, яка веде господарську діяльність та зареєстрована в якості суб’єкта господарювання на території України, є зареєстрованим платником податків;

5. Для цілей цієї статі не вважаються кваліфікованими наступні витрати:

1) амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів;

2) витрати на проведення переговорів;

3) фінансові витрати (в тому числі, проценти за кредитами);

4) витрати операційної діяльності, які не включаються до собівартості виробництва фільму;

5) витрати на розповсюдження фільму;

6) витрати на проїзд членів знімальної групи і акторів під час зйомок за межами території України;

7) заробітна плата або будь-які інші види винагороди, які виплачуються (надаються) акторам або членам знімальної групи, що є нерезидентами України, за винятком кваліфікованих витрат, зазначених в (підпункті б) частини четвертої статті 9 законопроекту).

6. Суб’єкт кінематографії, який бажає отримати передбачену цією статтею субсидію для повернення частини кваліфікованих витрат, понесених суб’єктами кінематографії при виробництві (створенні) фільмів, до завершення виробництва фільму має звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, із заявою про надання попереднього висновку щодо проходження (чи не проходження) фільмом, виробництво якого планується чи відбувається, культурного тесту.

До заяви про надання висновку щодо проходження (чи не проходження) фільмом, виробництво якого планується чи відбувається, культурного тесту, суб’єкт кінематографії має додати наступні документи: режисерський сценарій фільму, календарно-постановочний план виробництва фільму, кошторис фільму, договір (договори) між українським та іноземним суб’єктом кінематографії щодо виробництва фільму (якщо виробництво фільму відбувається у співпраці з іноземним суб’єктом кінематографії), виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо себе, копії своїх установчих документів, відомості про склад знімальної групи, лист-гарантію про відсутність обмежень, передбачених статтею 12 цього Закону, документ, який підтверджує плати сплату збору за розгляд заяви відповідно до частини четвертої статті 8 цього Закону.

7. Протягом двох днів з дати надходження заяви, передбаченої частиною шостою цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії передає таку заяву на розгляд Ради. Рада повинна розглянути таку заяву та додані до неї документи й надати попередній висновок щодо проходження (чи не проходження) фільмом, зазначеним у заяві культурного тесту не пізніше 30 днів із дати її надходження до Ради. 

8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, протягом 40 днів із дати надходження до нього заяви, передбаченої частиною шостою цієї статті, разом з доданими до неї документами, на підставі попереднього висновку Ради визначеного частиною сьомою цієї статті, надає попередній висновок щодо проходження (чи не проходження) фільмом, зазначеним у заяві, культурного тесту.

9. Протягом одного року з дати завершення виробництва фільму суб’єкт кінематографії, який отримав попередній висновок щодо проходження фільмом культурного тесту, з метою отримання передбаченої цією статтею субсидії, має звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії із відповідною заявою.

До заяви повинні бути додані наступні документи (оригінали або їх належним чином засвідчені копії):

кошторис фільму;

договір (договори) між українським та іноземним суб’єктом кінематографії щодо виробництва фільму за наявності такого договору,

акт (акти) виконаних робіт (наданих послуг) з виділенням кваліфікованих витрат, що підлягають поверненню, та первинних бухгалтерських документів на підтвердження цієї суми (якщо фільм вироблявся за участі іноземного суб’єкта кінематографії);

звіт про виробництво фільму та понесені кваліфіковані витрати;

лист – гарантію, що за період з дати подання заяви, передбаченої частиною шостою цієї статті, до дати звернення за отриманням субсидії,  в документи, які подавались для отримання попереднього висновку, визначеного у частині сьомій цієї статі, не вносились зміни, зокрема, що на дату звернення за отриманням субсидії відсутні обмеження, передбачені статтею 12 цього Закону. У випадку якщо в документи, передбачені частиною шостою цієї статті, були внесені зміни, лист-гарантія не подається, а подаються документи, до яких вносилися зміни;  

аудиторський звіт, що підтверджує розмір кваліфікованих витрат, складений відповідно до законодавства України та стандартів аудиту.

10. Рада не пізніше 30 днів із дати надходження заяви суб’єкта кінематографії та доданих до неї документів, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, повинна розглянути таку заяву та додані до неї документи й надати висновок щодо проходження (чи не проходження) фільмом, зазначеним у заяві, культурного тесту та наявності (чи відсутності) підстав для надання суб’єкту кінематографії субсидії. 

11. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, протягом 40 днів із дати надходження до нього заяви та доданих до неї документів, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, на підставі та у відповідності до  висновку Ради, визначеного частиною десятою цієї статті, приймає рішення щодо надання суб’єкту кінематографії субсидії або щодо відмови у наданні суб’єкту кінематографії субсидії повністю або частково.

12. Виплата субсидії здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, за рахунок коштів Фонду, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок заявника, протягом 10 банківських днів з дати  прийняття відповідного рішення.

13. Іноземні суб’єкти кінематографії (у тому числі продюсери), отримують державну підтримку у формі субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, понесених іноземними суб’єктами кінематографії при виробництві (створенні) фільмів, через українського суб’єкта кінематографії на підставі укладеного між такими суб’єктами договору, за яким український суб’єкт кінематографії залучається до виробництва фільму на території України. 

Стаття 12. Обмеження щодо надання державної підтримки суб’єктам кінематографії

1. Державна підтримка не надається суб’єктам кінематографії:

1) які не відповідають критеріям, визначеним у статті 8 цього Закону;

2) якщо такі суб’єкти, їх учасники (акціонери), кінцеві бенефіціарні власники (контролери) або їх посадові особи є резидентами держави-агресора або мають судимість, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку;

3) які перебувають у стадії ліквідації, банкрутства або реорганізації юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;

4) які подали недостовірні відомості та документи під час звернення за наданням державної підтримки або звернення із заявою про включення до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів;

5) які на момент звернення мають податковий борг, який існує більше ніж два місяці з моменту його виникнення;

6) які раніше отримували державну підтримку, надання якої визнавалось незаконним судовими або іншими компетентними органами або допустили нецільове використання коштів державної підтримки і самостійно не усунули такі порушення, або допустили без об’єктивних причини невиконання, неналежне виконання або порушення умов договору про надання державної підтримки і не усунули такі порушення, що доведено в установленому порядку (про що наявні достовірні відомості);

7) які мають заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам, яка триває більше ніж один календарний місяць.

Стаття 13. Український інститут кіномистецтв

1. Український інститут кіномистецтв (надалі – Інститут) створюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Інститут є установою, що не має на меті отримання прибутку, і відноситься до сфери управління Кабінету Міністрів України, який затверджує його статут.

2. Інститут очолюється директором, який обирається на посаду на конкурсних засадах, та призначається Кабінетом Міністрів України на строк в 5 років. Одна й та сама особа не може обіймати посаду директора більше двох строків підряд. Не може бути обраною директором Інституту особа, яка підпадає під вимоги, визначені частиною четвертою статті 9 цього Закону.

Порядок формування конкурсної комісії та проведення конкурсного відбору на посаду директора Інституту встановлюється Кабінетом Міністрів України, з урахуванням вимог цього Закону.

3. Нагляд за діяльністю Інституту здійснює наглядова рада, склад якої формується в порядку, передбаченому для формування Ради з державної підтримки кінематографії. Повноваження наглядової ради визначається статутом Інституту.

4. Повноваження Інституту визначаються статутом та іншими актами Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України на підставі відповідного рішення може делегувати Українському інституту кіномистецтв реалізацію повноважень Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, в частині повноважень Ради з державної підтримки кінематографії щодо надання державної підтримки у передбачених цим Законом формах, а також в частині управління і розпорядження коштами Державного фонду підтримки кінематографії України на передбачених цим законом умовах.

Стаття 14. Права інтелектуальної власності на фільми, вироблені за державної підтримки

1. У разі створення фільму за державної підтримки у формі, передбаченій у пункті а) частини першої статті 7 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності на такі фільми передаються (відчужуються) на користь держави. 

2. У разі створення фільму за державної підтримки у формі, передбаченій у пунктах б), в) частини першої статті 7 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності належать суб’єкту кінематографії, який отримав субсидію і створив  фільм, при цьому такий суб’єкт кінематографії протягом усього строку дії авторського права на фільм зобов’язаний виплачувати на користь держави 50 відсотків від  прибутків, отриманих від прокату та (чи) передачі прав на використання такого фільму, але не більше 50 % суми отриманої у якості державної підтримки. У разі передачі (відчуження) суб’єктом кінематографії який створив фільм за державної фінансової підтримки майнових прав інтелектуальної власності на фільм у повному обсязі (чи в частині), особа яка набула прав на фільм, буде зобов’язана виплачувати на користь держави доходи, зазначені у цій частині, в аналогічному обсязі.

3. У разі створення фільму за державної підтримки у формі передбаченій у пункті г) частини першої статті 7 цього Закону, майнові права інтелектуальної власності належать суб’єкту кінематографії, який створив  фільм і отримав субсидію. В подальшому такий суб’єкт кінематографій отримує усі доходи від використання таких прав, від реалізації прав на використання такого фільму. 

Офіційний портал Верховної Ради України

 




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com