Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

20.02.2017 22:27

Тверезими і п’яними очима

Сергій Тримбач, НСКУ

Як відомо, у боксі чемпіони визначаються за різними версіями. От і в кіно щось подібне – є світові чемпіони за версією Берлінського фестивалю, є за Каннською і Венеціанською. Найпрестижніші кінофоруми пропонують різні системи координат і таким чином створюється певна стереоскопічна картина екранної культури в цілому.

Берлін упродовж багатьох років збирає колекцію фільмів, автори яких прагнуть вивчити картину людського світу, різнобарв’я соціумів і світоглядних установок. Картина та, зазвичай, доволі невтішна

Сьогодні, в суботу, 18 лютого 2017 року, Берлінале завершує свою роботу – традиційним врученням «ведмедів» – Золотого і срібних. Поки що – так мені видається – фільм «По той бік надії» фінського режисера Акі Каурісмякі має найбільші шанси на перемогу. Чому? Бо автору вдається віднайти у своїх співвітчизниках не просто добрі почуття, а запас життєвих сил, який багатьом нині режисерам видається вичерпаним (і тому не тратьте, куме, сили, паняйте на дно). При цьому Каурісмякі дивиться на життя цілком тверезими очима (хоча й стверджував одного разу в інтерв’ю, що половину своїх стрічок зняв у п’яному стані; у будь-якому разі не плутаймо стан фізіологічний та естетичний). Він бачить лайдакуватість фінів, їх неготовність до випробувань, їх незібраність – та багато чого можна пред’явити любим фінським хлопцям і дівчатам. Та бачите, виходить, що є головне – у душах фінів є те, що не вмирає: братська любов до ближніх, готовність співчувати, прийти на допомогу.


На фото: кадр із фільму «Ana, mon Amour» 

У нас так – або псевдопатріотичне замилування самими собою (вах-х! які ж ми, українці, чудесні на нашій найліпшій землі і з нашими найкрасивішими дівчатами і жінками), або посипання глави попелом і розчісування меншовартісних наростів. Ні, винятки трапляються, звичайно (скажімо, недавно воскреслий фільм початку 1990-х «Цвітіння кульбаби» Олександра Ігнатуші), одначе спокійного, сказати б, осмислення самих себе не вистачає.

Показаний останнім у конкурсі Берлінале фільм румунського режисера Келіна Петера Нетцера «Anamon Amour» виявився на диво сильним і так само постає в ряд претендентів на ведмеже «золото». Усе починається з романтичних любовних почуттів, а далі автор скрупульозно досліджує перебіг життя Ани (Діана Каваліотті) і Тома (Мірчо Постелніку). Як це прийнято у режисерів румунської Нової хвилі, чимало фізіологічного – стосунки чоловіка й жінки, перебіг хворобливих нападів і т.п. показуються що називається в натурі. Те, що колись, у ХІХ столітті, називали «фізіологічним нарисом».

Звичайно ж, чільні персонажі стрічки хочуть знати про себе щось більше фізичної поверхності стосунків й відтак постає психоаналітик і власне серія психоаналітичних студій (однією з них і завершується фільм). Глибоко й безстрашно, картину дивишся з великим інтересом... Людське суспільство, румунського штибу, прозирається через аналітичні лінзи. Не всім вочевидь сподобається, одначе таке кіно робиться не для того, щоби бути компліментарним дзеркальцем.

Так що у журі є з чого обирати. Чекаємо сьогоднішнього вечора.

Берлін




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com