Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.05.2017 13:55

Кіно і література повинні працювати у тандемі

MRM

Підсумки дискусії на тему: «Сучасні екранізації української літератури: що спільного у письменників та філммейкерів?». 

20 травня в рамках VIІ міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», що відбувся у національному музейному комплексі «Мистецький Арсенал» у Києві, пройшла відкрита панельна дискусія на тему: «Сучасні екранізації української літератури: що спільного у філммейкерів та письменників»?

Спікерами виступили відомі українські представники культури та мистецтва, а саме: письменниця Софія Андрухович, режисер Ярослав Лодигін, PR і маркетинг директор FILM.UA GROUP Поліна Толмачова, письменник, сценарист Андрій Кокотюха, PR-менеджер видавництва «Клуб сімейного дозвілля» Іван Лопатченко, продюсер Selena Films Нана Суханова та креативний продюсер FILM.UA Group Олеся Лук’яненко. В ході дискусії обговорювалися створення фільмів: «Фелікс Австрія», «Ворошиловград», «НепрОсті», «Сторожова Застава», «Лемберг», «Аеропорт», «Захар Беркут», «Мавка. Лісова Пісня», «Баборня», «Століття Якоба», «Червоний» та інші.

Основна мета проведення дискусії, яку ставили перед собою організатори Українська Кіноасоціація за підтримки міжнародної конференції «Кінобізнес» - необхідність привернути увагу з боку професіоналів і прихильників українського мистецтва до існуючих результатів та перспектив співпраці українських кінематографістів з вітчизняними письменниками. «На сьогодні національний кінематограф і література існують в схожих обставинах – ці два види мистецтва тривалий час відчували брак уваги та підтримки з боку глядачів та читачів. Настав час виправляти цю ситуацію і об’єднати зусилля заради створення нових історій, розповсюдження нових ідей, відкриття нових імен для України та світу», - розповіли організатори.

Слід зазначити, що дискусія привернула значну увагу, не тільки з представників преси та  професійної аудиторії, а й відвідувачів Мистецького Арсеналу.

На початку дискусії модератор, - головний редактор інтернет-видання МедіаНяня Анастасія Рахманіна зазначила, що за останні роки увага аудиторії до екранізації відомих літературних творів значно підвищилась. «Наразі українські глядачі і читачі хочуть бачити на екранах наші власні локальні історії. Український кінематограф безумовно виграє, якщо зверне свою увагу до екранізації вітчизняних творів, які вже встигли набути популярності серед читачів і зібрати свою аудиторію.»

Першою слово взяла Поліна Толмачова, яка підтвердила, що згідно з останніми дослідженнями, громадян України все більше цікавить власна історія. На думку спікера, українцям як ніколи потрібен національний герой, який вміє змінювати обставини і рухатися вперед, долаючи будь-які перешкоди.

Софія Андрухович висловила думку, що екранізація роману Володимира Винниченка «Сонячна машина», могла б перетворитися в цікаве стилізоване фентезі. «Існують сотні історій і можливостей екранізації біографії відомих для українців історичних особистостей. Ви кажете, нам потрібно створити, знайти свого героя, а я впевнена, що передусім українцям потрібно полюбити самих себе!», - зазначила пані Софія.

В зв’язку з цим, Андрій Кокотюха, запропонував присутнім згадати перший історичний кінофільм, роботу братів Люм’єр, в якому мова, в першу чергу, йде про перемогу сили духу. На думку письменника, кіно, безумовно, формує у глядача певну ідеологію, і українцям сьогодні, як ніколи, не вистачає саме цієї масової культури і спільної ідеології. Також Андрій зізнався, що вже через тиждень після заборони в Україні російського кіно в нього було 9 пропозицій відносно роботи, і всі стосувались саме екранізації творів українських авторів. Крім цього лише дві із запропонованих пропозицій були на сучасну тематику, всі інші - історичні твори. На думку пана Андрія те, що українців наразі цікавить саме власна історія є безсумнівним фактом.

Ярослав Лодигін, в свою чергу, зазначив, що, працюючи над фільмом «Ворошиловград» звернув увагу на те, що в Україні історії життя і смерті наразі повсюди. Майже кожен з присутніх, на думку режисера, знає декілька героїчних історій як минулого так і повсякдення, і режисерам слід звернути свою увагу саме на них.

Іван Лопатченко зазначив, що українському кіноринку не вистачає наповнення масовим продуктом. До нього приєдналася Поліна Толмачова, яка закцентувала, що FILM.UA Group, як продакшен, сфокусований саме на масовому продукті, якісному глядацькому кіно. І нагадала, що з 12 жовтня FILM.UA Group представить на великих екранах масштабну екранізацію книги Володимира Рутківського «Сторожова застава». Крім цього пані Поліна зазначила: «Коли ти займаєшся масовим кіно, дуже хочеться мати хоч якісь гарантії, що інвестиції повернуться, тому успіх літературної версії виступає ніби страховкою. Головним в кіно залишається історія. Режисеру, обираючи книгу, дуже важливо зрозуміти, як це буде виглядати на екрані. Чи буде там багато красивих пейзажів, цікавих інтер'єрів та головне – героїв! Кіно - це історія про цікавого героя, з яким відбувається трансформація. Також важливою складовою успіху є бюджет.Зрозуміло, що якщо дія відбувається в далекій галактиці або на Північному полюсі, то зняти таке кіно буде важкувато. Занадто широка фантазія автора звужує для його творів можливість потрапити на великий екран. Наприклад «Ворошиловград» - дуже в цьому плані зручна для екранізації історія».

До речі, трейлер до фільму «Сторожова застава», який всі присутні мали можливість подивитися в ході дискусії, викликав неабиякі оплески. Тож чекаємо прем’єри!

Після цього спікери сфокусувалися на питанні, чи має книга обов’язково бути бестселером, щоб мати шанси на екранізацію. Висновок: якщо історія набула популярності серед читачів, вона однозначно є більш привабливою, але бувають і винятки Не можна забувати про анімацію, яка наразі набирає популярності як в Україні, так і в світі.  Наприклад, новий проект від «Анімаград» - «Мавка. Лісова пісня», створюваний за мотивами відомого твору Лесі Українки, на екрані перетворився в чарівний світ і вже встиг отримати високу оцінку на багатьох міжнародних кіноринках.

Андрій Кокотюха, в свою чергу нагадав, що донині в Україні був лише один бестселер –  «Чорний ворон» Василія Шкляра, який був проданий тиражем 300 тис. Крім цього, Олеся Лук’яненко зазначила, що екранізувати бестселер завжди важче, адже у глядачів формуються занадто високі очікування, які необхідно виправдовувати.

Торкнулося обговорення і юридичної сторони питання, а саме придбання прав. Тут всі спікери підтвердили, що права на екранізацію залишаються у автора, з яким вже домовляються безпосередньо студії і продюсери.

 Обговорили і вплив екранізації на продаж самої книги. Модератор звернулася до Івана Лопатченко із проханням розповісти про це більш детально на прикладі книги «Століття Якова», яка після прем’єри на екрані вийшла додатковим тиражем. Зі слів автора, якщо з 2010 по 2016 рік було продано близько 35 тис. екземплярів, то після виходу на екрани лише за 3 місяці - 20 тис.

Також усі присутні поцікавились, що саме відчуває автор, коли його твір екранізують. На думку Софії Андрухович найприємнішим є те, що твоя діяльність надихає інших. «Мені дуже цікаво спостерігати за процесом екранізації. Починаєш розуміти, наскільки масштабною і багатогранною є робота створення фільму».

Андрій Кокотюха як сценарист, який переробляє чужі твори для екрану, розкрив інший бік медалі. «Коли я адаптую твори колег, як правило, старших, то за умовами контракту не маю права показувати їм те, що пишу. Зазвичай автори вважають, що їх книгу знищили. Але я до чужого ставлюся з більшим пієтетом, ніж до свого. І десь в підсвідомості мене завжди гризе черв'ячок, що вони все одно образяться. А якщо розуміти одразу, що тебе так чи інакше проклянуть, працювати буде легше. І, звичайно, автори, які ніколи не працювали в кіно, кожне своє слово вважають сакральним. Я ж не мислю словами - я мислю сюжетами, поворотами, персонажами, характерами, тому мені простіше від цього всього відмовлятися і перекроювати твори колег в кіно або телеверсію. Знаю, що Володимиру Лису моє прочитання «Сторіччя Якова» не сподобалося, він неодноразово про це говорив публічно. А за сценою, кажуть, зізнавався, що йому все подобається - особливо після того, як виросли тиражі. Що буде з «Чорним вороном» ще незрозуміло. Як автор, твори якого теж адаптували, сподіваюся, зі мною комфортно працювати. Особисто мені подобається все, що роблять з моїми творами, я повністю знаходжу з продюсерами спільну мову. Наприклад, якщо говорити про «Червоний», я сам запропонував для екранізації в першу чергу третю частину, тому що трошки знаю бюджет і виробництво. Там з локацій - всього два об'єкти. Але потрібно було робити абсолютно нову історію на основі цієї третьої частини роману - у фільмі від нього залишилося буквально три епізоди, інше написано заново. А матеріал, який не увійшов до фільм, увійде в телеверсію. Мені як автору набагато простіше при монтажі відмовитися від тих сцен, які не ввійдуть в великий фільм, ніж режисерові. Режисер дуже болісно це сприймає», - висловився письменник і сценарист. 

 

Ярослав Лодигін розповів про екранізацію книги Сергія Жданова «Ворошиловград», а також поділився з присутніми як вперше представляв проект на пітчингу ОМКФ. «Ми познайомилися з Олександром Роднянським. І він сказав: «Перше, що ти повинен зробити - забути про свою любов до тексту. Перестати думати про нього як про улюблену книгу і дивитися як на матеріал». Це дуже складно зробити, тому що у тебе є улюблені епізоди, герої та ін. Але потім ти звикаєш до болю, і виходить зовсім інший твір, в якому ти стежиш за тими елементами, які  любив, фабулою, духом».  Наш фільм буде дуже близький до твору, але ви навряд чи побачите все, що прочитали в книзі. Думаю, Сергій теж дуже задоволений.», - зазначив Ярослав ЛодигінПриємно зазначити, що дискусія вийшла дуже цікавою та насиченою. По закінченню спікерів попросилипоміркувати: що ж робити, аби глядачеві  сподобалася екранізація улюбленого твору.Поліна Толмачова запропонувала чесно робити свою роботу і не думати, що гірше, що краще, а також намагатися втілити творчий

Ярослав Лодигін висловив думку, що суперечки неминучі: «У кожного свій фільм в голові, з цим треба погодитися і просто робиться все, щоб до цієї історії могло підключитися ще більша кількість людей. Треба змиритися, що ти все одно не зможеш розповісти в кіно книжку».

 Боїшся критики - взагалі не берись. Тим більше за класику або бестселер. А якщо не боїшся - просто роби, - поділилась досвідом Олеся Лук'яненко.

Боїшся - не роби, робиш - не бійся. Книга і фільм два різних твори, адже екранізують в першу чергу не роман, а ідею, - підсумував Андрій Кокотюха. 

Основним постулатом дискусії стало те, що на сьогодні український автор, сідаючи писати книгу, повинен бути заточений на екранізацію, працювати під неї. Якщо книгу не можна екранізувати, її в нинішніх умовах краще не писати. Сьогодні кіно і література повинні працювати в тандемі. 

Тож дякуємо усім спікерам і присутнім за плідну і цікаву розмову і з нетерпінням чекаємо нових літературних шедеврів та їхніх екранізацій!




Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com