Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

21.04.2003 15:21

Інтелектуальні пустощі(“Життя, що прокидається” Річарда Лінклейтера)

Аксінья Куріна

ЖИТТЯ, ЩО ПРОКИДАЄТЬСЯ/WAKING LIFE (99’, США, 2001), сценарист і режисер: Річард Лінклейтер, оператори: Річард Лінклейтер, Томмі Паллотта, голоси анімаційних персонажів: Вілей Віґґінс, Ітан Гоук, Джулі Дельпі, Стівен Содерберґ, Річард Лінклейтер.

Життя є сном. Чим є реальність, чи існує вона взагалі? Які в такому випадку її маркери? Реальність, її так зване існування – в такому випадкові – питання віри. Це з точки зору соліпсизму. Як у китайській притчі: людина бачить уві сні, що вона метелик, або це метелику сниться, що він людина? От саме про те, що впродовж тисячоліть бентежить уяву поетів і містиків, і зробив свій експериментальний фільм Річард Лінклейтер. Легко сказати, що кінематограф є подібним до сновидіння, що він відбиває не так звану фізичну реальність, а реальність нашого уявлення. Значно важче знайти автентичні засоби для відтворення цих ідей. Лінклейтер, котрий раніше знімав молодіжні мелодрами про ґенерацію Х (“Перед світанком”, “Реальність кусатиметься”), в якомусь радикальному формалізмові помічений не був, та раптом звернувся до анімації. Жодних вихолощених комерцією 3D-форм, що від них уже нудить. Технічно “Життя...” зроблене в техніці ротоскопії: сцени зіграні акторами, а вже потім оброблені аніматорами. Проект суто експериментальний, деякі сцени знімали навіть на побутову камеру і з шаленою швидкістю. Але в постпродукційному періоді кожна хвилина фільму коштувала по 250 годин праці аніматорів. Усього їх над фільмом працювало понад 30 (як також і виконавець головної ролі Вілей Віґґінс), кожен мав свого персонажа.

Драматургійно фільм побудований як матрьошка – численні сновидіння вкладені послідовно одне в одне. І герой мандрує крізь них, де зустрічає різноманітних дивних персонажів. Люди в його сновидіннях мають спільну рису – всі розумники, що рефлексують з приводу буття і природи реальности. Та невже Лінклейтеру таке сниться: нескінченні лекції інтелектуалів – Ґі Дебора, наприклад… Герой почуває весь час себе дивно, в цих польотах уві сні чи на яві. Шукає маркери реальности, бо має дзенське бажання остаточно прокинутися.

Лінклейтер зовсім відмовився від якихось допоміжних речей у сюжетові. Наприклад, від романтичної лінії або детективної конструкції (як у “Розплющ очі” Аменабара, де герой не може усвідомити, де він є – в реальності або уві сні). “Життя…” – це спроба вийти за усталені канони. Хоча, безумовно, Лінклейтер розповідає історію. Але в історії немає ні початку, ні кінця, здається, її можна дивитися з будь-якого моменту, в будь-якій послідовності. Тож виходить, що спроба вдала. Експеримент, так би мовити, набув леґітимности. Американські критики 2002 року, як не дивно, відзначили ці “інтелектуальні пустощі” Лінклейтера – призом за найкращий експериментальний фільм.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com