Ніч, що змінює (кіно)світосприйняття!

Вночі з 21 на 22 жовтня моє сприйняття німецького кіна кардинально змінилося. Це сталося в кінотеатрі „Жовтень” на акції „Довга ніч короткометражного кіна Німеччини”. До сих пір сучасний кінематограф країни надійних машин та стриманої, дещо снобістської нації, бачився мені занадто пласким, таким, що не вміє здивувати, занадто стереотипним. Складалася ілюзія „чи то серйозно, чи то погано”, або Вім Вендерс, або „німецький поп-корн”. Якщо фільми жахів – як не класичний Мурнау, то відторгнутий світом трешмейкер – Уве Болл. Якщо комедії, то „Мурахи в штанях” та чергові „Дівчата зверху”. І от на екрані більше двох десятків короткометражок, що наочно доводять протилежне!  Найбільше вразили анімаційні роботи! Після сеансу певний час в голові не могло вкластися, що авдиторія вибухала оплесками та сміхом після та підчас більшости мультиків німецького виробництва (виключення складав, мабуть, лише еротичний мультик, що був нічим іншим, як анімаційним колажем крупних планів статевого акту). Чого варті лишень – „Мій хлопець із пекла” про одинокого диявола, що шукав собі дівчину, або „Прогулянка” про корисливу дівчинку, що випадково придушила собачку підсліпуватої бабусі, чи то „Божевільний. Серце та око”, що було поставлено за Едґаром Алланом По, й за стилістикою дещо нагадувало Тіма Бартона, та декілька інших не менш цікавих мультфільмів.  Художні фільми, хоча й викликали сміх, були приправлені чи то іронією, чи то сарказмом. Наприклад, один із фільмів розповідав про юнака, котрий хотів покінчити життя самогубством, проте того не було прописано в його долі. Він ковтає якісь таблетки, думає застрелитися, вистрибує у вікно – але безрезультатно. Й коли він вже просто думає спуститися драбиною – стоп-кадр його ловить як він падає додолу. До речі такі кінцівки доволі характерні – в мультику „Прогулянка”, про який вже згадувалось, так само стоп-кадр ловить дівчинку, що падаює на цуценя.  Також неможливо не згадати кінцівки одного з фільмів, де скінгеди співають якусь пісеньку з чорношкірим солістом, що засвідчує й самоіронію німецького кіна, вміння посміятися й над собою. Два ж останні фільми кіноночі були більш драматичними, і на мою думку закінчувати показ такими фільмами не логічно. Після трьох годин підняття настрою показувати про трагедію двох сестер, що їхня мати хоче покінчити життя самогубством, не бачачи сенсу жити по смерті чоловіка та історії музиканта, що на п’яну голову мало не вбив простого стрічного й тим самим переламав собі життя.  Загалом же, німецьке кіно дійсно здивувало своєю комічністю та нестереотипною „німецькістю”!Діма Бондарчук 

2 коментарів до “Ніч, що змінює (кіно)світосприйняття!”

  • Sahajah каже:

    До речі, мені дуже сподобалася корткометражка, знята за романом Данііла Хармса. В ній жінка стоїть на ґанку та на когось чекає. Над нею постійно кружляє вертоліт та щось передає на гучномовець. Згодом до цієї жінки підходить чоловік та заводить дивну бесіду. Аж раптом він зникає і потрапляє до гучномовця, звідки повідомляє, що перетворився на велику кулю. А вертоліт тим часом зникає.
    Цей фільм показували майже одразу після антракту. Хтось запам’ятав Р№РѕРіРѕ назву?

    Коментар Sahajah
    05.11.2006 @ 8:37 am

  • molodist каже:

    Очевидно йдеться РїСЂРѕ “Перекур”/ Zigarettenpause, фільм режисера Ральфа Штадлера.

    Коментар molodist
    07.11.2006 @ 5:11 am

Залиште відповідь

Ваш е-мейл не буде опубліковано або зібрано для подальшого використання.