Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Кіноклуби

23.10.2003 15:48

МКФ "Молодiсть"

31 жовтня

Червонa залa

9:30 Конкурсна програма: повнометражні фільми

Відколи Отар поїхав/Depuis qu'Otar est parti/Since Otar is away (2003, Франція – Бельгія/France - Belgium, 100’), режисер: Жюлі Бертюселлі/directed by Julie Bertucelli

На сьогодні стандартною практикою для культурної політики західноєвропейських держав стала підтримка кіна країн з перехідною економікою. Вдячним ґрунтом тут є кіновиробництво колишніх радянських республік, що воно ледь жевріє, а першу скрипку в такій доброчинній справі останнім десятиріччям відіграє Франція.

Черговим спільним продуктом став дебютний фільм молодої французької режисерки Жюлі Бертюселлі "Відколи Отар поїхав". Основна дія стрічки відбувається у Грузії за пострадянської доби. Однак Франція як своєрідна "земля обітована" відіграє у фільмові не останню роль: предок головних героїнь був французом і тому французька мова для них як рідна... В основі сюжету – доля однієї збіднілої родини, що складається з трьох поколінь жінок – молодої студентки Ади, її матері Маріни та старої бабусі Еки. Щоб якось вижити, Маріна торгує на барахолці, розпродаючи останні сімейні реліквії, Ада ж час від часу працює перекладачкою з французької. Єдиний чоловік у їхній родині – дядько Отар – поїхав шукати щастя до Франції. Відтоді головним сенсом життя старої Еки стали нечасті листи її улюбленця з вкладеними у них невеликими сумами грошей. Але раптом їм телефонує незнайомець і каже, що з Отаром стався нещасний випадок: він впав і розбився на будівництві. Ця новина ставить молодших жінок перед непростим вибором: сказати старій хворій бабці про смерть її улюбленого сина чи спробувати приховати цю насправді вбивчу для неї звістку.

На жаль, режисерці-дебютантці не вдалося надати цій простій і сентиментальній історії справжнього драматичного патосу, і тому дія у фільмі виглядає затягнутою, а переживання героїв – театральними.

11:30 Конкурсна програма: повнометражні фільми

РАПТОМ/TAN DE REPENTE/SUDDENLY (2002, Арґентина/Argentina, 90’), режисер: Дієґо Лерман/directed by Diego Lerman

Молодий арґентинський режисер Дієго Лерман зробив собі ім’я рекламними роликами та короткометражними проектами, найгучніший з яких – "Доказ"/La Prueba – виборов низку нагород латиноамериканських фестивалів. Його повнометражний дебют "Раптом" отримав несподівано широкий кінопрокат у світі – включно з Росією – та багато в чому відкрив світові нове арґентинське кіно.

Марсія – товста, малоприваблива продавщиця маґазину – несподівано потрапляє до виру сюрреалістичних пригод. На вулиці до неї підходять із пропозицією безкоштовного сексу дві дівчини кримінального вигляду. Дивна бесіда все більше скидається на кіднеппінґ – і незабаром Марсія опиняється із зав’язаними очима на задньому сидінні викраденого таксі...

Зовнішній аскетизм чорно-білого зображення не заважає фільмові постійно змінювати лице, змішуючи трагічні та комічні елементи, епатаж і ліричність, трилер і медитативне road movie. Не дивно, що стрічка відразу стала помітною подією арт-гаузного кіна. Окрім трьох нагород на кінофестивалеві в Буенос-Айресі, на її рахунку – "Срібний Леопард" і Премія "Дон Кіхот" на Локарнському МКФ, "Великий Корал" на Гаванському МКФ, "Золотий Тюльпан" на Стамбульському МКФ, приз FIPRESCI на Віденському МКФ.

15:00 Конкурсна програма: повнометражні фільми

ОСТРІВ/L’ISOLA/THE ISLAND (2003, Італія/Italy, 97’), режисер: Констанца Кватрільйо/directed by Constanza Quatriglio

Режисерка – випускниця Римської кіношколи, отже її дебютну повнометражну стрічку можна вважати своєрідним доповненням до ретроспективи фільмів цієї школи, що демонструються в рамцях “Молодости”. А за жанром фільм є досить цікавим поєднанням сучасної казки та документального кіна й може викликати певні асоціації з шедеврами Флаерті. Один з героїв стрічки – підліток Турі, який очікує традиційної травневої ловлі тунця – “Матанци” – як традиційного ритуалу, що має перетворити його на дорослого чоловіка. Але сам острів, де відбувається дія фільма, – це, власне, і є головна діюча “особа” цього стриманого твору, світова прем’єра якого, зауважимо, відбулася під час Каннського фестивалю 2003 року.

17:00 Конкурсна програма: повнометражні фільми

ОСТАННІЙ ПОЇЗД/ПОСЛЕДНИЙ ПОЕЗД/THE LAST TRAIN (2003, Росія/Russia, 82’), режисер: Алєксєй Ґєрман-молодший/directed by Alexey German-jr.

Ще один Алєксєй Ґєрман. З усіма заповітами батьківської кіностилістики: чорно-білим зображенням, нездоланною прив’язаністю до зимової натури в кадрі і архетипічним образом кіна – потягом. Так само, як сто років тому, він прибуває на екран. А з нього німецькій військовий лікар виходить у російську зиму 1944 року, щоб розпочати свою подорож піхтурою до кінцевого пункту призначення, відомого кожному смертному. Шлях Пауля Фісчбаха до забуття накреслений, немов рух слизькими коліями (рівнобіжними та перехресними) залізничного полотна. І останні картини його перебування у світі лишаються для глядача напівпрозорим зимовим пейзажем у нашому кіновікні.

П’ять років тому нащадок відомого прізвища привозив на "Молодість" свій студентський дебют "Прапор". І нікому на думку не спало, що з цієї 10-хвилинної забавки може отак одразу вирости майстер рівня власного батька. "Останній поїзд" не поступається за глибиною думки і професійністю "Лапшину" і "Хрустальову". І цього року на Венеційському фестивалі режисера визнали не лише одним з команди "російського прориву", а й потужним претендентом на головний приз за кращий дебют.

"Останній поїзд" закарбував певний напрямок традицій російського авторського кіна, в якому працюють два режисери з одним іменем – Алєксєй Ґєрман. А додаток "молодший" тут ні до чого. Бо кіно це – цілком доросле.

19:30 Позаконкурсна програма: Фестиваль фестивалів

“Небо падає”/Himmelfall (Ґуннар Вікене, Норвегія, 87')

21:15 Позаконкурсна програма: Туреччина: нова хвиля

"Сповідь"/Itiraf (Зекі Деміркубуз, Туреччина, 91')

Синя залa

18:00 Прес-конференція з учасниками конкурсної програми

19:00 Позаконкурсна програма: Ретроспектива фільмів Нціональної кіношколи (Рим)

21:00 Позаконкурсна програма: Ретроспектива фільмів Нціональної кіношколи (Рим)






1 листопада

Червонa залa

10:00 Конкурсна програма: повнометражні фільми

РУКА ІСУСА/DE ARM VAN JEZUS/THE ARM OF JESUS (2003, Нідерланди/The Netherlands, 71’), сценарист і режисер: Андре ван дер Гаут/written and directed by Andre van der Hout

"В Америці будинки за висотою більші, ніж наші шахти за глибиною. Вони там ідуть угору, а ми тут – все далі вниз", – каже шахтар своєму синові, перш ніж податися на заробітки до Штатів. Син підріс і поїхав до США, щоб знайти батька, але перетворив свої пошуки на пошуки коріння. Він приїжджає назад – з Чикаґо до Роттердама, де його не зовсім чекають, а навпаки – виштовхують з країни. Вештаючись нічним містом, він зустрічається з повним неприйняттям його високої місії.

Вирішений ув абсурдистській манері, із залученням до відеоряду документальних кадрів початку ХХ століття й стилізованого монохромного зображення, фільм є боязкою, учнівською пробою фільму ідеї. Образотворча складова тут має місце підпорядковане, монтаж – як приклад зловживання службовим становищем з корисливою метою – ані логіки сновиди, ані магії хаосу, все надміру обачливе як для сюрреалістичного фільму. Як для месиджу фільму замало, як для ескізу – він надто докладний в одних деталях і надто поверховий в інших.

11:00 Конкурсна програма: повнометражні фільми

ВАРТОВІ СМЕРТИ/DEATHWATCH (2002, Велика Британія – Німеччина – Франція – Італія/Great Britain – Germany – France – Italy , 95’), режисер: Майкл Дж. Бессетт/directed by Michael J. Bassett

Для британців Перша світова війна – те саме, що для нас – Друга. Саме до неї звертаються мистці, коли бажають розповісти про героїзм, про людські втрати, про перемогу... 1917 рік. Західний фронт. Більше мільйона вояків армії союзників і німецької армії розташовані навпроти одне одного на полях битв у Північній Європі. Юний рядовий Чарлі Шекспір смертельно переляканий перед боєм і має змиритися з гіркою правдою про себе: він боягуз. Водночас ще дев’ять британських солдатів, що потрапили за лінію фронту, намагаються сховатися у німецьких траншеях. Але згодом з’ясовується, що вони не самотні, й на них полює не німецький солдат... Стрічка має досить успішний прокат у декількох європейських країнах і була представлена на низці престижних міжнародних кінофестивалів.

15:00 Конкурсна програма: повнометражні фільми

СТАРІ/СТАРУХИ/OLD WOMEN (2003, Росія/Russia, 100’), режисер: Ґєннадій Сідоров/directed by Gennadiy Sidorov

Сьогодні першу скрипку в російському кіні грають дебютанти. І хоча "Старі" також дебютна робота, автора важко назвати "молодим кінематографістом". До цього Ґєннадій Сідоров був відомий як продюсер двох стрічок російської режисерки Ларіси Саділової.

Темою свого першого фільму, у якому він, до речі, був і автором сценарію, Сідоров обрав актуальну для Росії проблему біженців-мусульман із Середньої Азії. Біженцям, як правило, дозволяють зупинятися в майже мертвих поселеннях. У "Старих" – це Богом забуте костромське село з п’ятьма бабусями і дурником Ніколкою. Саме туди перебирається родина таджиків: чоловік, його вагітна дружина, двійко їхніх доньок та старий аксакал-дідусь. З них лише чоловік знає російську мову, тому знахідкою режисера можна вважати рішення залишити всі їхні розмови без перекладу. Незнайома й незрозуміла, на перший погляд, мова, як не дивно, найточніше розкриває душу чужоземців та іновірців.

Сідоров наважився поєднати у своєму фільмові традиційне ігрове кіно та напівдокументальні зйомки за участи непрофесійних акторок. Більшість персонажів у "Старих" – це реальні бабусі, що вони висловлюються справжньою мовою, щоправда, це здебільшого мат. Лише одна зі старих, Валєнтіна Березуцька, – актриса. Таджицьких біженців також грають професійні актори, щоправда, не таджицькі, а узбецькі. Сам режисер з’являється в ролі майора військової частини, що розташована неподалік.

16:50 Конкурсна програма: повнометражні фільми

МАМАЙ/MAMAY (2002, Україна/Ukraine, 80’), режисер: Олесь Санін/directed by Oles’ Sanin

Сюжет фільму засновано на українському і кримсько-татарському епосах; відповідно – це „Дума про трьох братів азовських” та „Пісня дервіша про трьох доблесних мамлюків”. Із цього всього й на тлі історичних „декорацій” режисер витворює третю (свою поетичну) історію – про драматичне кохання українського козака і жінки-татарки, людей різної віри, культури і крови. Олесь Санін, по-суті, у тому чи тому сенсі, присвятив „Мамая” українській кінопоетичній традиції. (До речі, режисер є учнем одного з найяскравіших її представників Леоніда Осики).

Українська критика вже встигла висловити достатньо контроверсійні думки про „Мамая”. Тим часом оператор стрічки Сергій Михальчук на фестивалі фільмів країн СНД і Балтії „Кіношок” (Анапа) нагороджений призом за найкращу операторську роботу в цьому фільмі. А саму картину висунено на здобуття „Оскара” в номінації „найкращий іншомовний фільм”, що взагалі трапилося вперше у вітчизняній практиці.

19:30 Позаконкурсна програма: Особлива подія

"Польоти уві сні і наяву" режисера Романа Балаяна – 20 років.

21:00 Позаконкурсна програма: Фестиваль фестивалів

"Поїздка" (Аліс Нелліс, Чехія, 103')

Синя залa

18:00 Прес-конференція з учасниками конкурсної програми

19:00 Позаконкурсна програма: Особлива подія

"Нікого нема вдома" (Олег Педан, Україна, 10')

"Ще як були ми козаками. У колі першим." (Ростислав Плахов-Модестов, Україна, 30')

"Мертві півні" (Андрій Парех, Україна, 14')

"Тато" (Олексій Росич, Україна, 20')

"Людина на кризі" (Денис Галушко, Україна, 9')

"Прикордоння" (Олена Урсакі, Україна, 12')

21:30 Позаконкурсна програма: Особлива подія

"Чарлі Чаплін - швейцарські роки" (Феліс Зеноні, Швейцарія, 55')



RSS

Кіноклуби

Архів


Новости кино ukrfilm.com