Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Кіноклуби

07.02.2007 16:16

"ПОРА" представляє показ фільмів "Ліза" і "Пересохла земля" режисера Тараса Томенка

Ліза7 лютого, у середу, о 19-00, кіноклуб ВГО "Громадянська кампанія ПОРА" представляє показ короткометражних фільмів українського режисера Тараса Томенка – документального "Ліза" й ігрового "Пересохла земля". Після показу відбудеться зустріч з режисером.

Пропонуємо уривок зі статті Ігора Грабовича "Відкрита ніч"-ХХL, в якому йдеть про фільм "Ліза", що він отримав на минулорічному фестивалі "Відкрита ніч" призи за "Найкращий фільм" і "Найкращу операторську роботу" (Тарас Томенко) в категорії "Професійний неігровий відеофільм":

ДІВЧИНКА ЛІЗА ЯК КОЛЕКТИВНЕ НЕСВІДОМЕ

А ключовою стрічкою фестивалю я вважаю документальну картину "Ліза" Тараса Томенка. Тут зійшлися кілька важливих моментів. По-перше, Томенко успішно розвиває власну тему, розповідаючи про різноманітних марґіналів. По-друге, це, сказати б, замовна картина, котра, однак, підриває саму ситуацію замовництва і, по-третє, цей фільм діє як своєрідна теоретична конструкція щодо сьогоднішнього стану українського суспільства.

"Правдива історія про дівчинку, яка всім бреше" – так зазначено в анотації. Йдеться про одинадцятилітню Лізу, котру затримали в Києві минулої зими на Майдані Незалежности під час облави на безпритульних дітей. Ліза виросла у багатодітній (п’ятеро дітей) родині, проте через жорстоке поводження збоку матері втекла з дому.

Під час вручення призів картині у Домі кіна міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко (він же продюсер) говорив про причини появи цієї стрічки – щоб привернути увагу можновладців та батьків до проблем дітей. Щоб кожен, бачачи Лізу на екрані, думав про власну відповідальність.

Втім, слід уважніше придивитися до дівчинки. Лікар ставить їй діагноз: акцентуйована особистість, еґоцентрична, весь час привертає до себе увагу. "Вона може здатися хворобливою, але це не так", – каже вихователь дитячого будинку. Разом із Лізою ми пересуваємось вулицями Києва і стежимо, як вона просить милостиню, курить, спілкується зі своїми однолітками.

Почасти у фільмі присутня гра на соціальному контрасті: "народний ректор" та "співак" Михайло Поплавський на сцені з піснею про сало та дівчинка Ліза в натовпі на Майдані Незалежности. Проте контраст сприймається не так, як би того хотів міністр Павленко. Дівчинці Лізі не особливо хочеться співчувати. Власне, тут мало б зіграти наше почуття солідарности з жертвами, але Томенко не робить Лізу жертвою: безпритульне життя дівчинці явно подобається, хоча вона й пускає сльозу в потрібну мить. І загалом Ліза справляє враження сильної, талановитої і дуже стійкої особистости. Можливо, нам у наших лицемірних колективних іграх це видається неприпустимим, але це факт.

Насправді вони одного поля ягоди: псевдоспівак Поплавський, який видає себе за "щирого" українця, та дівчинка Ліза, котра зображає знедолену. Тут зійшлися дві соціальні маски, і, скажімо, мені годі якійсь із них віддати перевагу. Обидві ці маски фальшиві. Власне, тут ми стикаємось зі світом українського соціального маскараду, який танцює для нас такі танці, які ми хочемо самі. І в цій ситуації важливо зайняти правильну позицію і не почати шкодувати Лізу та зневажати Поплавського, бо вони – це непристойний бік нашого лицемірства, мовляв, нехай вони собі танцюють, ми ж бо знаємо їм справжню ціну. Та суть у тому, що знати тут нема чого, за всім цим – просто порожнеча, справжні мотиви Поплавського та Лізи сховані від нас. Їх неможливо вичитати ні з їхніх слів, сказаних у камеру, ні з їхніх публічних дій. "Сховай камеру, охорона побачить!", – в одному з епізодів попереджає фільмувальників Ліза. Розумна дівчинка, вона знає, коли слід ховати камеру, а коли можна виймати.

Зрештою, саме "Ліза" метафорично зобразила розкол, що він існує в українському суспільстві як своєрідна неподолана суперечність, як певний розлад, що він діє як невтомний вічний двигун. Це такий собі антагонізм між внутрішнім та зовнішнім, між декларованим та старанно прихованим, зрештою, між індивідуальним і колективним. Між тим, що є правильним і тим, що не вписується в жодні правила.

Кіноклуб ВГО "ГК ПОРА" традиційно проводить свої покази по середах, о 19-00, за адресою вул. Фролівська, 9-11 (вхід з боку Андріївського узвозу). Вхід вільний. Довідки: Ольга Веснянка 8 050 334 66 04.




RSS

Кіноклуби

Архів


Новости кино ukrfilm.com