09.06.2006 12:29
Круглий стіл "Іван Миколайчук як феномен української культури"

"В його долі було все, щоб стати леґендою: дитинство в маленькому гуцульському селі в багатодітній селянській сім'ї, рання любов, рання слава і рання смерть. А ще – унікальної краси лице, "останнє обличчя" патріархального напівпоганського світу, який зникав на очах, рідкісна чоловіча статура, майже жіночна пластичність – і при цьому напружений внутрішній світ, душа, що вона з дитячою серйозністю і наївністю філософа мучилася вічними питаннями буття.
Кінематографічні сни небезпечні, бо мають містичну здатність збуватися. Іван фатальним чином повторив долю свого першого героя (першого аутсайдера на нашому екрані – Івана Палійчука в "Тінях") і заразом – поетичного кіна в Україні, ставши спочатку його естетичним символом, а потім героїчним національним мітом" (з есею до сценарію повнометражного художньо-публіцистичного фільму "Таємна свобода. Погляд автора на свій час і своїх героїв" Людмили Лємєшевої, KINO-KOЛО (21-22), 2004 рік).