Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця

Новини

Арґумент-Кіно


Социальная сеть Ронин

Енциклопедія

Алюзія в кіні, алюзивне кіно / Allusion

[англ. Allusion; від лат. Allusio – жарт, натяк] – у сучасному американському кіні має широкий спектр значень: прямі цитати з давніх фільмів, „увічнення” жанрів минулого, а також їх сучасну переробку, ремінісценції, парафразування сцен із класичних фільмів, сюжетних мотивів, кадрів, які запам’яталися, фраз із діалогів, характерних жестів героїв тощо. Система створення алюзій у сучасному кінематографі США багата і різноманітна. Крім вищезазначених варіантів, це, поряд із цитуванням, різноманітні форми імітації історичних кіноджерел; згадування в діалогах назв визначних й ординарних фільмів, режисерських імен; стилізація підкресленої архаїки; „лукава гра” з назвами фільмів, які мерехтять на задньому плані у формі реклами, афіш; модифікація персонажів, сюжетів, мотивів старих фільмів.

Прямим спадком американського захоплення авторським кінематографом став, на думку критика Ноель Керролл, „алюзивний бум”, який почався з першої половини сімдесятих років. Озброївшись списками фільмів, що були складені Ендрю Саррісом, та естетичними теоріями Ейзенштейна, Базена, Ґодара, Маклюена, значна частина покоління, яке виросло в п’ятдесяті роки, зазнала кінолихоманки й буквально атакувало історію кіна. Представники цього покоління пристрасно вишукували фільми, яких не бачили, наполегливо поверталися до старих стрічок і намагалися їх класифікувати. Серед частини американських глядачів розвинулося безпрецедентне почуття кіноісторії. Серед тих, хто в 60-ті роки відкривав для себе кіноісторію – здебільшого американського кіна, – були й майбутні режисери. Втягнуті у вир дискусій та відкриттів, вони закріпляли у своїй естетичній свідомості, яка лише формувалася, критичні оцінки, народжені практикою авторського підходу. Теми, стилі, експресивні засоби, притаманні старим фільмам, вони вивчали у тому вигляді, в якому ті були відібрані й узагальнені американськими теоретиками авторського кіна. Закономірно, що свої учнівські враження, інтелектуальні захоплення вони згодом спробували включити до режисерських робіт. З’явилася спілка режисерів, ерудиція яких перевершувала ерудицію глядачів, що захоплювалися історією кіна. Серед них – Пол Бартел, Пітер Боґданович, Джон Карпентер, Майкл Чіміно, Боб Кларк, Френсіс Форд Коппола, Брайан Де Пальма, Денніс Гоппер, Філіп Кауфман, Джордж Лукас, Терренс Малік, Джордж Ромеро, Мартін Скорсезе, Стівен Спілберґ, Квентін Тарантіно.

Володимир Миславський,
„Кінословник. Терміни, визначення, жарґонізми”
(Харків, 2006)





Енциклопедія