Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


'

04.09.2002 12:09

"Приятель..." Андрія Куркова

KINO-КОЛО (№2-3 1999)

К-К. Андрію, з чого розпочався і як розгортався цей проект?

Андрій Курков. В'ячеслав Криштофович зацікавився моєю повістю "Любий друг, приятель небіжчика" - я й написав сценарій, що він "у комплекті з режисером" отримав початкові кошти на реалізацію від CNC -- Національного центру кінематографії Франції. Тоді в CNC був окремий Фонд, спрямований на співпрацю зі Східною та Центральною Європою. На жаль, він припинив функціонувати 1997 року. За правилами конкурсу продюсерами картини виступали французи, що й контролювали кошти. CNC надавала 1 мільйон франків, приблизно $ 200 тис., у якості своєрідного потяга, що до нього можна чіпляти решту "вагончиків". Таким чином знайшлися кошти й в Україні, від Міністерства культури (за угодою - 600 тис. гривень, це, на той час, приблизно $ 370 тис.), і продюсери зібрали ще понад $ 200 тис.

Я писав сценарій. Тут варто зазначити, що ми в Україні не звикли до продюсерського диктату, а він у всьому світі, звичайно, існує. І кілька місяців тривав пошук компромісів. Було 13 варіантів сценарію. Продюсери вимагали від нас наявности в ньому так званого дистриб'юторського набору, зокрема, щоб там трохи - чи не трохи - був присутній секс, були сцени жорстокости. І вони хотіли простішого фіналу, так би мовити, лобового. Йшлося навіть про те, щоб у кінці фільму дати героєві в руки пістолета - аби він сам став найманим убивцею. Та я сказав, що цього ніколи не буде, і продюсери виявили таку гнучкість - погодились. І вдалося відстояти стрічку від сексуальних сцен, яких їм дуже кортіло. Річ у тім, що існує такий стереотип - вважається, що фільми, де певною складовою (визначено навіть кількість хвилин) є секс, є жорстокість та інше, - вони краще продаються, за їхнє просування охочіше беруться дистриб'ютори...

К-К. Та все ж, якою є ціна компромісів у цьому конкретному проекті з вашого боку як сценариста?

А. Курков. На компроміси я йшов дуже важко. Кожна зміна мені дуже не подобалась. Та я реаліст - розумів, що нікуди не подінешся... Як наслідок, у фільмові герой став активніший. У повісті він більше спостерігав життя, в якому ніяк не міг взяти участь, а тут ніби трохи пристосовується до ситуації. Від цього персонаж, здається, не погіршав і навіть - став дещо точнішим. Він, принаймні, розвивається, еволюціонує його характер. У літературі можна інакше - життя змінюється, а людина залишається такою ж. Для кіна так не годиться, адже будь-яка кіноісторія - це історія розвитку чогось, якихось ситуацій, людей, їхніх взаємин. Отже, відбулася нормальна еволюція літературного персонажа в кіногероя... Загалом процес переписування сценарію тривав - з перервами - місяців чотири. Найскладніше було знайти передфінальні сцени й фінал... А коли вже режисер зафільмував усе за сценарієм, то матеріалу виявилося забагато - довелося відмовлятися від того й від того. Від якихось ґеґів і невеличких епізодів відмовлялися ще у процесі зйомок. Важко сказати - на краще чи на гірше. Мабуть, на краще. Хоча мені деяких ґеґів шкода. Це була спеціальна пропозиція продюсерів, щоб написати декілька смішних моментів...

К-К. Як французькі продюсери впливали на вибір акторів?

А. Курков. Вони все затверджували - їм надсилалися фото- та відеопроби. На все впливали, що цілком нормально. Коли люди дають гроші, чи навіть частину грошей, вони вважають, що мають право на все впливати і все контролювати. Їм бо довелося продавати фільм. І від того, які актори - багато чого залежало. Знаю, що Лазарєва сприйняли одностайно, Романюк їм дуже сподобався...

К-К. Як, на вашу думку, з одного боку французи, а з іншого - українці, оцінили для себе цю конкретну співпрацю, що її вислідом став фільм "Приятель небіжчика"?

А. Курков. У будь-якому разі, це важливий досвід. Досвід, що він може бути й неґативним, і позитивним. Знаю, для декого з наших кінематографістів такий досвід, вони вважають, був саме неґативний, і це стосується матеріального боку справи. Французькі ж продюсери вважають, що це була вдала співпраця. І зараз у мене з ними окремий проект і окремий проект у В'ячеслава Криштофовича, що також показово...

К-К. Якою є прокатна доля фільму за межами України? Бо у нас він, сказати б, серйозно більш-менш був присутній тільки на відеоринку.

А. Курков. Почнемо з того, що наші французькі продюсери, очевидно, зробили кілька помилок, бо не є фахівцями з дистриб'юції, і для просування стрічки на кіноекрани у Франції найняли людей, мабуть, не найкращих. Вони самі визнали, що було обрано поганий час для випуску фільму до прокату. Й попри те, що картину помітили - рецензії з'явилися чи не в усіх газетах, - вона не стала у Франції касовою. Але зовсім інша ситуація склалася в США. Права на Сполучені Штати й Канаду придбала Sony Pictures Classic - одна з трьох наймогутніших дистриб'юторських фірм. Їй вдалося "розкрутити" фільм. Перші дні в Нью-Йорку на Бродвеї перед кінотеатром Plaza шикувалися черги - тисячі людей подивилися стрічку. Потім поступово й майже одночасно прем'єри відбувалися в інших містах. І замість запланованих шести копій Sony Pictures виготовила 40 копій картини. А потім ще й вигідно перепродала іншій компанії прокатні права на Канаду. Себто там зробили на "Приятелеві..." бізнес. І також гарні рецензії публікувалися в New York Times, Variety, New Yorker тощо.

К-К. Ориґінальні діалоги вашого фільму лунають російською та українською мовами. Для франкомовної та англомовної авдиторії стрічка відповідно дублювалася?

А. Курков. Ні, звукова доріжка всіх фільмокопій автентична. Вони субтитрувалися потрібними для прокату мовами. Але така дистриб'юційна проблема справді існує. Щодо згаданого нового проекту, то продюсери гуртом вирішували - якою мовою робити фільм, дія ж бо знову точитиметься в Києві. І більшість французьких продюсерів вважає, що треба фільмувати французькою, мовляв, так буде легше його просувати на європейський екран...

К-К. Виходячи з вашого досвіду - чим відрізняється французьке кіновиробництво від українського?

А. Курков. У французів усе йде без істерики і, сказати б, без нервових пиятик. Напрочуд по-діловому. Люди за свої слова відповідають. І ти знаєш, що й від кого вимагати й чекати. Бо коли ти в нас працюєш, то розібратися буває надзвичайно важко - завжди багато якихось інстанцій, що до них можна висловлювати претензії, але насправді не знаєш, чи ти звертаєшся за адресою. Тут, у "французькому випадкові", працює значно менше людей, і ти знаєш, хто й за що відповідає.

К-К. Яким є новий проект вашої співпраці з французькими кінематографістами і на якій він стадії реалізування?

А. Курков. Скажу про те ж саме, що не перестає дивувати: проект заплановано на два роки втілення - написання сценарію, кастинґ, підготовка до фільмування, зйомки - й досі все працює, як годинник. Себто планове кіногосподарство діє та перемагає... Вже існує сценарій у трьох мовних варіантах: російському, англійському та французькому. Фільм мав бути французько-англійський. Зараз ідеться про суто французьке виробництво. Власне, сценарій - "Механічний лев" -- ґрунтується на однойменному оповіданні Данила Киша, хорватського письменника, що жив у Парижі. Але від оповідання, як це часто в кіні буває, майже нічого не залишилося: тільки прізвища трьох персонажів та один епізод. Оповідання - це критичний реалізм. Сценарій - чорна комедія з елементами абсурдизму: про Київ 1937 року, про приїзд до Києва Едуарда Еріо, лідера французьких радикал-соціалістів. І хоча Еріо був соціалістом, він дуже цікавився правами віруючих в Україні і дуже хотів відвідати службу в Софіївському Соборі. А цього часу там начебто містилася броварня. Ну й кілька високопосадовців дістають завдання за два дні геть винести все обладнання і зробити Собор на один день діючим, провести репетицію з віруючими - одним словом, влаштувати такий собі цирк для Едуарда Еріо. Так усе й відбувається - надурений і щасливий радикал-соціаліст від'їздить із Києва до Франції писати книжку про гарний Радянський Союз... Назва фільму, напевне, буде іншою. Ім'я режисера (на час інтерв'ю, листопад 1998 р. - ред.) покищо не відоме, хоча на цю роль приміряється продюсер картини П'єр Ріваль. Груднем розпочинається кастинґ, на роль Еріо планується Філіпп Нуаре, що вже дав попередню згоду. Зйомки плануються восени 1999 року в Києві, зимова натура також тут - у нас буває багато снігу, що є одним з елементів бажаної для західного глядача екзотики... Микола Мащенко (директор Національної кіностудії ім. Олександра Довженка - ред.) пообіцяв усіляке сприяння цьому проектові. Сподіваюся, так воно й буде. Бо ж, за деякими відомостями, французький режисер Режи Варньє через вартість послуг був змушений перенести основні зйомки французько-української стрічки "Схід-Захід" до Болгарії.

К-К. Одним із наслідків успіху "Приятеля небіжчика" стало ваше обрання дійсним членом Європейської кіноакадемії, де ви є покищо єдиним представником України. Це після того, як ваш сценарій до фільму номіновано 1997 року на здобуття "Фелікса"...

А. Курков. Так, і це дуже серйозний наслідок. Це членство з правом відбіркового голосу. Тобто надсилаються відеокасети із записом фільмів, номінованих на отримання "Фелікса", призу Європейської кіноакадемії, і я подаю голос для визначення лавреатів. Окрім того, маю пропозиції сценарної роботи, наприклад, з Англії. Я щасливо потрапив до тієї невеличкої компанії професійних сценаристів, що про них згадують, коли треба щось написати...



Інтерв'ю

Архів


Новости кино ukrfilm.com