Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


'

24.12.2002 12:42

Валєрій Тодоровський: “Мені здається, він – абсолютний універсал...”

Як ми вже повідомляли, дистриб’юційна компанія “1+1 Сінема” розпочинала прокат в українських кінотеатрах російського фільму “Коханець”, що його зняв один із кращих тамтешніх режисерів Валєрій Тодоровський, син оператора і режисера Петра Тодоровського. Старший Тодоровський народився і виріс в Україні і довго працював в українській кінематографії.

Оператором “Коханця” був українець Сергій Михальчук. Він за цю свою роботу отримав приз як кращий оператор на цьогорічному МКФ у Сан-Себастьяні. Надзвичайно висока відзнака!


Пропонуємо біографічну довідку про Сергія Михальчука, а також інтерв’ю з Валєрієм Тодоровським, де він розповідає про співпрацю з українським оператором. Інтерв’ю було видрукуване в осінньому (15) числі часопису KINO-KOЛО.

У Києві дивіться “Коханця” в кінотеатрах «Київ», «Київська Русь» і «Баттерфляй»... RED.


Сергій Михальчук – оператор, фотограф. Народився 13 липня 1972 року в Луцьку. 1995 року закінчив кінофакультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого за спеціальністю кінооператор (майстерня О. Ю. Прокопенка). Працював у фоторекламі, фотожурналістиці, на телебаченні. З 1996 року – оператор компанії “Фільмотехнік”, що вона здійснює спеціальні види зйомок і виконує роботи складною кінотехнікою. Оператор рекламних і музичних кліпів, зокрема, музичного кінокліпу Руслани Лижичко “Знаю я” – першого в Україні, що зроблений у системі Dolby SRD (2002, режисер Микола Михайлов). Оператор-постановник короткометражних, повнометражних фільмів і серіалів: “Алфавіт” (1994, реж. Микола Коваленко), “Маестро” (1994, реж. Олесь Санін), “Зимно” (1995, реж. Олесь Санін), “Пустинь” (1996, реж. Олесь Санін), “Потоп” (1998, реж. Олександр Столяров), “Знівечені історією”/Scared by history (1999, Україна – Канада, реж. Ґуо Фанфан), “Танок” (1999, реж. Марія Лебовка), “Гріх” (1999, реж. Олесь Санін), “Різдво” (2000, реж. Олесь Санін), “Світ. Україна. Чорнобиль” (2001, реж. Ігор Малахов), “Закон” (у співавторстві, 2001, Росія, реж. Алєксандр Велединський), “Коханець” (2002, Росія, реж. Валєрій Тодоровський), “Мамай” (2002, реж. Олесь Санін). Робота оператора відзначена на багатьох міжнародних і вітчизняних кінофестивалях. 2000 року в ґалереї “Місто N” відбулася фотовиставка-інсталяція Сергія Михальчука “Полюси блюзу” за матеріалами експедиції на Північний полюс (спільний проект з музичним гуртом “Брати блюзу”).







Наталя Конончук. Над якими проектами ви працювали з Сергієм Михальчуком і як взагалі розпочалася ваша спільна робота?

Валєрій Тодоровський. Ми познайомилися з Сергієм два роки тому в Києві за досить несподіваних і випадкових обставин. Він мені особисто дуже сподобався. Я переглянув потім матеріал фільму “Мамай”, тоді ще не відзнятого до кінця, і побачив, що Сергій дуже гарний оператор. А коли мені треба було знайти оператора для серіалу “Закон”, який зараз, до речі, йде по одному з російських каналів, ми згадали, що є Михальчук, і захотіли його запросити. Це досить швидко владналося – і Сергій розпочав роботу. Він зняв цей величезний, надзвичайно важкий, майже непідйомний, фільм і, по-моєму, зробив це чудово, на найвищому рівні. І я як продюсер цієї картини, і Алєксандр Велединський як її режисер були в цілковитому захваті від праці з ним. Відтак через зовсім короткий час після “Закону” я сам запускався з фільмом “Коханець” і зрозумів, що мені просто хочеться з Сергієм працювати. Мені подобається він як оператор, як людина. Надзвичайно милий, розумний, м’який, спокійний – і при цьому справжній мистець. Тож ми з ним і зняли картину “Коханець”. Я дуже сподіваюся, що це не востаннє ми співпрацюємо з Михальчуком.

Наталя Конончук. Як би ви могли схарактеризувати його манеру роботи як оператора?

На щастя, він дуже врівноважений, спокійний і, як і належить операторові, прискіпливий – досить прискіпливий, але при цьому розуміє реальність. Є оператори, які можуть на майданчикові замучити всю групу, а Сергій – це та людина, котру на другий день уся група любить. Якщо ж казати про його творчу манеру, то, мені здається, він – абсолютний універсал, тобто реально розуміє завдання картини, завдання режисера, і, виходячи з цього, його можливості – необмежені. Сергій може робити яскраве й динамічне, дуже сучасне зображення, а може бути суворим, стриманим і навіть мінімалістичним, як це було, наприклад, у мене в “Коханці”. Його кар’єра зараз, думаю, лише починається, і в нього ще дуже-дуже багато попереду. Він – людина необмежених можливостей і ще ростиме й ростиме.

Існує таке явище, як режисерська тиранія, є режисери демократичні. Як у вас відбувався розподіл ініціативи під час фільмування?

Взагалі я досить демократичний режисер і коли бачу поруч талановиту людину, то моє завдання – дати їй розкритися, але, певна річ, не на шкоду фільму. Думаю, що внесок Михальчука в те кіно, яке ми спільно робили, дуже великий. Бо, мені здається, він розумів, чого я хочу, і чимало дуже цікавого пропонував сам. Отож у нас утворився гармонійний творчий альянс. Нам було легко, і розуміли ми один одного з півслова.

Що для вас важливо в операторському рішенні “Коханця”? Яка його своєрідність?

Скажімо так: операторське рішення фільму дуже стримане. Оскільки картина, як я вже казав, надзвичайно мінімалістична, то це не давало можливости продемонструвати всю свою спритність з камерою. Ми приділяли величезну увагу виробленню достеменного настрою в кожному кадрові, оскільки знімалося все досить стримано, викінчено. І саме точність цього настрою, що він збігається з настроєм героя, котрого грає Олєґ Янковський, для мене була дуже важливою. Мені здається, що Сергій дуже вправно це передав.

Ви довірили надзвичайно відповідальну роботу молодому операторові, майже дебютантові в повнометражному кіні. Не було боязко?

Постривайте, до цього він зняв картину “Мамай”, зняв 24 серії фільму “Закон”, а це серйозна робота, тому я ніяк не можу назвати його дебютантом. А щодо того, боязко чи ні, – це не до мене. Я все життя працював з молодими людьми, також і з дебютантами, і завжди, тьху-тьху-тьху, в цьому розумінні вигравав. Не кажучи вже про те, що існує відома фраза Міхаіла Ромма: “Оператор – це молодість”. Тож це та професія, в якій саме молоді люди дерзають, і саме від них можна чекати якихось новацій. Це не означає, що всі оператори старшого віку – погані, але для оператора, якщо в нього є талант, якщо він опанував технологію і розуміє свій фах, молодий вік – це дуже добре. Тут мені нічого було боятися.

Сергій працював у “Коханці” з кіноплівкою, в “Законі” – з відео. Яка, на вашу думку, відмінність операторської роботи в контексті кіно/відео?

Це просто абсолютно два різні види носіїв. Певна річ, коли оператор знімає на один з них, він повинен опанувати його, розуміти і відчувати. Свої труднощі там, свої труднощі тут, так само як і свої радощі. Як режисер я знімав на плівці і знаю, що Сергій плівку любить, цінує, добре розбирається в плівках, тому що він, що важливо для оператора, ще й технічно дуже грамотна людина. Він не просто мистець, котрий вміє бачити, – він розуміє, як зображення будується, з чого воно складається. Тому, певна річ, знімаючи на плівці, ми робили одні речі, а коли він знімав на відео серіал “Закон”, то робив інші речі, але робив це так, що багато чого у фільмові не відрізнити від плівки. Це лише засвідчує його клас.

Люди, які працюють разом, чомусь вчаться одне в одного. Що вам дала праця з Сергієм у людському та фаховому плані?

В людському – це радість спільної творчости, а в фаховому... Чому я в нього вчився, як і в будь-якої іншої людини, – це його власному досвідові. І погляду, його авторському несподіваному погляду. У фільмові є декілька кадрів абсолютно Сергієвих – котрі побачив він, що їх я без нього б не побачив. Тому тут не зовсім влучне слово “вчитися”. Ми не вчимося один в одного, а, мені здається, один одного доповнюємо. У нього є свій авторський погляд – і цим відрізняється справжній оператор-мистець від людини, яка просто опанувала камеру і тисне на кнопку. І я цей його погляд у своїй картині дуже відчуваю. Авторський погляд Михальчука.

В майбутньому ви ще плануєте з ним працювати?

Безумовно.

KINO-KOЛО, 2002 осінь (15)

Також дивіться:


> Фотогалерея: «Коханець»



Інтерв'ю

Архів


Новости кино ukrfilm.com