Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


'

19.02.2003 10:15

Перед українською прем’єрою “Мамая”(Розмова з режисером Олесем Саніним)

19 лютого 2003 року в київському кінотеатрі “Україна” прем’єра фільму “ Мамай”– дебютної ігрової повнометражної картини режисера Олеся Саніна.

Це неабияка подія для вітчизняного кіна – повнометражний український фільм та ще й дебют, та ще й зроблений за останніми технологійними вимогами. “Мамай” фільмувався довго і непросто. Нарешті – прем’єра. Але на ній життя фільму не закінчується. Краще було б сказати, що на прем’єрі воно насправді лишень починається. І життя це може бути не менш складним, аніж створення картини. Пропонуємо передпрем’єрну розмову з режисером...

Володимир Войтенко. Олесю, отже, 19 лютого в кінотеатрі “Україна” – прем’єра фільму “Мамай”. Чи плануються ще якісь покази по Україні, окрім цього, київського? Чи є плани прокату стрічки за кордоном? Чи є якісь фестивальні перспективи?

Олесь Санін. Стосовно прем’єри, то це в кінотеатрі “Україна”, 19 лютого. В нас досі є проблеми з фінансуванням друку кінокопій, але в Національному центрі Олександра Довженка погодилися зробити копії в борг – друкується еталон і десять прокатних копій. Окрім цього, зараз в Лос-Анджелесі робиться дві копії англійської версії – коштом студії Good Factori Films, яка планує представляти картину на Каннському фестивалі, на Лос-Анджелеському та на інших. Також вони хочуть здійснювати світовий прокат. Зараз угоду не підписано тільки з українського боку... Сподіваюся, що все буде гаразд. Було б добре, якби вдалося зробити прецедент комерційного прокату української картини за кордоном на цивілізованих умовах.

Ти казав, що були якісь пропозиції від прокатників зі Сходу?

Так, є пропозиції від двох великих компаній. Одна турецька, інша – іранська, яка розповсюджує свої фільми практично по всьому східному реґіону. Зараз ці прокатники здійснюють переклад – хочуть перекласти фільм дванадцятьма східними мовами, вже зроблено арабську і тюркську версії. Потім вони планують видрукувати тираж на DVD і таким чином прокатувати картину. У них кіновідеоринок інакший, ніж у нас, по-іншому розвинений. З фільмом “Мамай” вони хочуть здійснити щось на зразок експерименту, спробувати з цього фільму почати прокатувати європейське кіно на Сході. Справа в тому, що ринок DVD там менш контрольований з точки зору шаріату, ніж ринок кінопрокату. Є багато добре обладнаних кінотеатрів, де демонструють фільми з DVD. Ці кінотеатри мають напівприватний характер, вони невеличкі – вміщують по 30-50 глядачів. Ця мережа досить розвинена. Це щось на зразок наших колишніх пострадянських відеосалонів. Ми вже підписали угоди. Але на день нашої розмови ще не існує кінокопій “Мамая”. Тільки-но буде готовий еталон, одразу запрацюють усі домовленості. Сподіваюся, що все відбудеться.

На сьогоднішній день фільм ніде публічно не демонструвався (окрім літнього показу первісного варіанту в Міністерстві культури і мистецтв), бо не було виготовлено кінокопій. Яким же чином дізналися про “Мамая” американські і східні дистриб’ютори?

Взагалі-то відеоверсія остаточного варіанту фільму існує вже майже півроку. А потім – коли фільм ще знімався, я, намагаючись знайти гроші для зйомок, розсилав касети з робочими матеріалами своїм знайомим, друзям, людям, з якими я раніше працював і тим, яких я зовсім не знаю. Хтось дивився матеріал і зацікавлювався. А ось турецькі дистриб’ютори, про яких я казав, самі якимось чином довідалися про фільм, нібито через Міністерство культури. Насправді у нас немає цивілізованих шляхів для пошуку закордонних партнерів. І я їх не шукав спеціально – просто намагався знайти можливості фінансування зйомок картини, і потрошку так виходило, що вона комусь ставала цікава.

Якщо буде підписана угода з американськими партнерами, то вони будуть просувати фільм на всі закордонні фестивалі?

Звичайно. Саме в цьому і полягає їхня діяльність. На кожному фестивалі є ще й свій кіноринок. Певна річ, “Мамай” – не мейнстрим, і на ньому не заробиш великих грошей. Але ж їм не доводиться і багато витрачатися заради фільму: усі права, домовленості вони отримують майже задарма. Вкладають же лише в рекламу. Як мені говорив представник Gold Gates: “Ми за рік прокатуємо 200-300 фільмів, з яких дві третини – американські, інші – європейські. Все це фільми комерційні. Але ні слава, ні ім’я наше не залежить від цих картин. Воно залежить від тих, які прийнято називати “артом”. Від фільмів, які мають призи на фестивалях. Ми не можемо наперед буди впевненими, що “Мамай” матиме фестивальний успіх, але хочемо спробувати вкласти гроші в прокат цієї картини”. Ось таке в них ставлення. Вони теж щось для себе шукають.

З ким в Україні Gold Gates підписуватиме угоди? Хто офіційно представляє фільм?

Угоди мають підписуватися з Міністерством культури і з компанією GG, власне, з продюсером картини Арамом Ґеворкяном. Все це неймовірно важко робити – в Україні немає законів, які б реґулювали відносини у сфері кінопрокату і захищали національні фільми. Кіно не розглядається як специфічний продукт, фільм продається так само, як автомобілі, горілка... По суті, з юридичної точки зору, усі ці угоди з закордонними прокатниками перебувають поза правовим полем – хоча ми робимо все максимально леґально. І власне права на ці англійські версії... Вкладаючи гроші у виробництво, прокатник має на них права. Принаймні, зараз. Вони від нас мають тільки копію і право на розповсюдження англійської версії. Не української. І знімати кіно важко, і прокатувати українську картину так само непросто – і ці проблеми з часом все більше і більше зростають. Врешті-решт глядач просто відвикне від національного кіна і воно йому буде нецікаве. Вже й сьогодні кінотеатри дуже неохоче беруться демонструвати українські фільми.

Що ж буде з запланованими десятьма копіями? Де вони демонструватимуться, окрім кінотеатру “Україна”?

Є пропозиції від деяких українських прокатників, але на абсолютно невигідних для фільму умовах. Звичайно, що ніхто не поставить “Мамая” у суботу чи в неділю надвечір, коли в кінотеатрі найбільше відвідування. Відбувається абсолютна дискримінація. Прокатники заробляють гроші і, з моїх вражень, їх не цікавлять питання культури чи ідеології. Українські картини не захищені на своєму ринку. Тим часом ускрізь – у Британії, Франції, Німеччині, Польщі – передусім дбають про національний продукт. Там для вітчизняних фільмів – найдешевші квитки, найякісніші покази, найзручніші сеанси, а з іноземних – більші податки, більші ціни за рекламу тощо.

В нас є ринок кінопрокату, який дуже швидко розширюється, але на якому не присутня власне українська продукція. Ми самі, по суті, нічого не виробляємо і лише користуємося чужим. А це може призвести до абсолютної відсутності у культурі речей, потрібних для самоідентифікації.

Чому я так хочу, щоб прем’єра була саме в кінотеатрі “Україна”? Не тільки тому, що там дуже якісний і теплий зал. Для мене дуже важливо спробувати повернутися до якихось знакових моментів історії. Кінотеатр “Україна” важливий тим, що там багато років тому відбулась непересічна для нашого кінематографа подія – прем’єра “Тіней забутих предків”. Фільму, який змінив щось у свідомості людей, який дав відчуття, що не все втрачено…

18 січня 2003



Інтерв'ю

Архів


Новости кино ukrfilm.com