Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


'

03.02.2004 10:30

Андрєй Звяґінцев після тріумфу у Венеції

Стрічку режисера-дебютанта Андрєя Звяґінцева “Повернення” висунуто від Росії на здобуття “Оскара” в категорії “Найкращий іншомовний фільм”. Пропонуємо інтерв’ю з постановником, що воно було видрукувано в московському журналі “Огонёк» одразу після перемоги стрічки на Венеційському МКФ у вересні минулого року.

«Огонёк». Який ви фільм зробили і про що?

Андрєй Звяґінцев. А ви його бачили?

Наразі ні. А хто його в нас бачив? Ви ж для всіх темна конячка. До речі, не боїтеся зустрічі з рідним глядачем?

Я дуже хочу, щоби фільм сподобався. Сподіваюся на це. Хоча так, як на нього реаґували італійці, навряд чи ще повториться. Це було щось неймовірне. Коли почався показ нашого фільму, зала завмерла. Не набурмосилася, не повисле незручне мовчання, як інколи буває, а саме завмерла, зачаїла подих. Я навіть боявся про щось думати. А коли пішли титри, почалися такі оплески! Ні, це ніколи не забудеться. Глядачі почали підходити до мене, казати “конґретюлейшен”, “браво”. Не кричали, а ніжно так, м’яко – “конґретюлейшен”. Італійці – дуже чуттєва нація.

Плакали?

Так, я бачив заплакані очі. Міністр культури Італії, що він дивився нашу стрічку...

...теж плакав?

Ні, не плакав, але так щиро дякував мені... Знаєте, таке не забувається. 15 хвилин оплесків. Я пам’ятатиму це до кінця життя. Ми зараз фільм про фільм робимо. Як він знімався. Гадаю, весь цей шматок з оплесками вставимо до фільму.

Скажіть, в історії кіна є ідеальний фільм?

Ви маєте на увазі за останні десять років?

Ні, за всі сто з лишком.

Ні, назвати якийсь один не можу. Їх кілька. Я взагалі більш люблю кіно шістдесятих років. Брессон, Ґодар, Ерік Ромер, Джим Джармуш, хоч він із іншого часу, і я бачив лише два його фільми, але він також у цьому довгому шерезі.

Тарковського там нема?

Чому ж? Є. Але тільки я всіх не встигнув назвати. Хоча зрозумів ваше питання. Ви маєте на увазі той список, який наводив Тарновський: десять чи п’ять фільмів світового кіна, що вплинули на його творчість. Гадаю, з часом я такий список зроблю.

Коли ваш фільм відібрали до Венеції, деякі критики здивовано стенали плечима: мовляв, світ котиться до прірви, фестивалі також, вибрали дебютну картину, такий собі “хатній арт-гауз”...

За арт-гаус спасибі. Для мене це почесніше, ніж коли б критики казали, що я зробив мейнстрим. Але я знімав не жанрове кіно, я знімав кіно щире. Хоч не виключаю, що хтось там міг щось і помітити. Один критик, наприклад, повідомив мені, що в “Поверненні” є елемент трилера. Але, напевно, я надто ще всередині цього фільму, щоб висновувати про це.

Ось ви за освітою актор. За кілька днів ваше обличчя стало впізнаваним, якщо зараз покличуть зніматися в кіні, підете?

Покличуть чому? Тому, що я поступово стаю медійною фігурою, чи тому, що комусь знадобляться мої акторські здібності? Не знаю. Я про це не думав. Я навіть не думав, що зможу знімати себе в своїх фільмах, як це робить Такеші Кітано. Дуже важко бути одночасно по обидвох боках барикади. По той і по той бік знімальної камери.

Вернімося до Венеції. Андрєю, скажіть, а знак якийсь, що ви переможете, що до вас прийде “Золотий лев”, був?

Був. Тільки це не стосувалося безпосередньо “Золотого лева”, Венеції. Це було 1992 року. Мені наснився сон... Ні, не розповідатиму, одне скажу: сон стосувався терпіння, того, що треба чекати... А стосовно Венеції, тепер про це можна казати. Гадали, що буде ще третя нагорода. Вані Добронравову. Приз Марчелло Мастроянні “За найкращу акторську роботу”. Але не дали. Напевно, організатори вирішили, що це буде занадто. Ваня, йому чотирнадцять років, до речі, дуже мужньо пережив те, що йому не дали призу. Чутки ж бо вже були. І взагалі, він усередині, мабуть, готувався. З хлопцями мені пощастило.

Вже якщо ми почали розмовляти про ваших акторів, не можу не спросити про старшого хлопчика, Володю Ґаріна. Власне, його пам’яти ви присвятили цей фільм.

Це був нещасний випадок. Ми призначили показ для знімальної групи. Цього дня Володя з товаришем поїхали купатися на дачу приятеля під Санкт-Пєтєрбурґом. Поїхали кататися на ґумовому човні озером. Потім його приятель розповідав, що Володя вирішив скупатися, поплив і раптом зник... Уночі їхні батьки приїхали на це озеро. Місцеве МНС залучили. Тієї ж ночі тіло Володі знайшли. Йому виповнилося 16 років. Я був на похоронах. Багато хто з членів групи були. Це був дуже важкий удар. Ось таке... Ми виконали все, що обіцяли Володіній мамі. Ми обіцяли не казати, що він загинув, щоб не спекулювати. Тільки коли оголосять, що ми перемогли. Але це окрема тема...

«Огонёк», №34, 15-21 вересня 2003 року



Інтерв'ю

Архів


Новости кино ukrfilm.com