Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


'

06.05.2006 15:07

Микола Шевченко: Орієнтація тільки на наш кіноринок комерційно невигідна

Микола ШевченкоІз досьє «ДТ». Кінокомпанія «Українська медійна група» (Ukrainian Media Group) заснована 2004 року. На сьогодні UMG найактивніше співпрацює з каналом «1+1» та московським СТС. За участі UMG, наприклад, створювалася «9 рота», екранізувалися детективи Тетяни Устинової. Поширена думка кінокіл: «За UMG стоїть Роднянський!». На посаді гендиректора компанії Микола Шевченко. Він випускник ВДІКу, свого часу працював над картинами «Яма», «Жінка для всіх» та ін. На думку пана Шевченка, масштаб бюджету на кіновиробництво рівносильний можливості подарувати глядачеві максимальну радість від кінопродукту...

Олег Вергеліс. Чи має, на ваш погляд, «Українська медійна група» якусь особливу «художню платформу», яка відрізняється від платформ компаній-конкурентів?

Микола Шевченко. Розпочавши роботу у кіновиробництві, UMG разом із партнером, каналом «1+1», зробила ставку на дві позиції. По-перше, кращі вітчизняні режисери, серед яких В’ячеслав Криштофович, Володимир Попков, Анатолій Матешко, Андрій Праченко, Андрій Дончик; по-друге, принцип розвитку компанії — виробництво власної продукції на власній виробничій базі. Цих напрямів дотримуємося й тепер, запрошуючи кращих працівників, максимально наповнюючи свої плани власними проектами. Серіал від серіалу відрізняється. Серіальний формат різноманітний. Криштофович, Попков, Матешко, Праченко знімають телевізійні художні фільми — це якісні, цікаві постановочні стрічки, які, хоч і не мають рекордного касового успіху (та й касовий успіх — явище не завжди адекватне, адже найчастіше жаданих високих рейтингів домагається посередня, низькопробна продукція), але завжди тримають стабільно високу рейтингову планку і привертають увагу глядачів. Андрій Дончик знімав «Украдене щастя» на кіноплівку, це стовідсотково художня чотирисерійна кінокартина — дуже гарна, по-українському колоритна.

Окрім Криштофовича, Матешка, Праченка, Ітигілова, кого ще з вітчизняних режисерів, більшою мірою молодих, бачите серед потенційних партнерів компанії?

Плануємо співпрацю з молодими, серед яких Олександр Стеколенко, Олександр Кирієнко, Артур Новиков. До речі, Олександр Ітигілов — теж молодий режисер, наш недавній проект «Давай пограємо» — його перша повнометражна робота.

Які бюджетні планки сьогодні під силу UMG і які найбільші бюджети деяких ваших картин?

Зрозуміло, що насиченість будь-якого фільму спецефектами, хорошими, відомими глядачу акторами, яскравими локаціями перебуває у прямій залежності від бюджету фільму. Відповідно, чим більший бюджет, тим більша можливість потішити глядача захоплюючим, видовищним кіно. Ось конкретні суми: вартість нашого останнього проекту «Давай пограємо» (до якого залучені такі актори, як Стас Дужников, Любов Толкаліна, Андрій Чернишов, Анатолій Бєлий, Євген Воскресенський, зйомки проводилися в Ляльковому театрі, Музеї води, у кількох дорогих особняках, на етапі постпродакшна не обійдеться і без комп’ютерної графіки) — трохи менше 2,5 мільйона гривень.

Ваш прогноз на найближче майбутнє: які бюджети на кіновиробництво можуть освоюватися нашими компаніями?

Прогноз дати складно, адже все залежатиме від розвитку кіноринку, причому не тільки українського, а й російського. На жаль, продукт, орієнтований виключно на український ринок, не окупається.

Окрім російського каналу СТС, із ким ще плануєте вибудовувати лінію партнерських відносин?

Чотирисерійний художній фільм «Украдене щастя», дубльований нами російською мовою, успішно пройшов на телеканалі «Росія». Недавно нашими проектами зацікавився Перший канал.

Чи поділяєте думку, що український кінотелеринок уже практично розділений, сегментований і «новачкам» сьогодні сюди важко втиснутися?

Якісному, талановитому продукту є місце й на більш досвідчених та встояних кіноринках. І питання тут не лише в грошах — згадайте Тарантіно, який зняв свій перший фільм за кілька тисяч доларів. У Росії, попри безліч великих і маленьких кінокомпаній, усе ще бракує матеріалу вітчизняного виробництва для ефірного заповнення. Сучасний український кіноринок — юний, гадаю, тут знайдеться місце кожному, хто зможе випустити у світ гідний продукт.

Наскільки райдужна чи песимістична ваша думка з приводу заявок деяких ваших партнерів про будівництво в Києві і під Києвом так званих голлівудів? Чи немає в такому масовому пориві великих фінансових структур прагнення лише «відмити» гроші, не турбуючись про творчу складову?

У кожному разі, якщо з’являться кіностудії такого розмаху, — виграють глядачі. Виграють глядачі — виграємо й ми.

У релізах UMG стосовно творчих задумів згадуються деякі досить скандальні тексти. Чи означає це вашу орієнтацію на «бульваризацію» кінопродукту?

Перш за все ми звернули увагу на те, що книжки однієї свого часу «найскандальнішої журналістки» — дуже добре продаються серед сучасних українських письменників (за твердженням видавництва «Фоліо»). Книжку «Київські відьми. Меч і хрест» складно зарахувати до «бульварного» продукту, вона насичена цікавими історичними фактами і дихає любов’ю до Києва... Більше того, за книжкою пишеться сценарій (над ним працює Алла Сніцар — талановита письменниця з чуттям такту, ми вже працювали з нею над проектами «Обережно, блондинки!» і «Давай пограємо»). У результаті ми хочемо отримати матеріал для захоплюючого серіалу, розрахованого насамперед на молодіжну аудиторію (але не тільки!), віддалено схожого з форматом відомих Charmed («Усі жінки — відьми»), але замішаного на добротній київській основі.

У новорічному фільмі «Давай пограємо», над яким уже працює Олександр Ітигілов-молодший, є неприховані запозичення з хіта «Сам удома». Це художня адаптація, куплені права чи?..

Насправді запозичень тут немає. Так, синопсис фільму може викликати асоціації з комедією «Сам удома» або з «Вождем червоношкірих» О’Генрі. Але дочекайтеся виходу фільму — ви зрозумієте, що це абсолютно самостійний сценарний матеріал.

Якою мірою сьогодні на вас впливає безпосередньо пан Роднянський? Що можете сказати про співпрацю з новою менеджерською командою «плюсів», чи працюєте ви з ними в безпосередній зв’язці?

Олександр Роднянський — розумний, досвідчений керівник із разючою інтуїцією. Його думка для нас дуже важлива. З командою «плюсів» ми тісно товаришуємо, підтвердженням чого може бути наш останній спільний проект — новорічна комедія «Давай пограємо».

Що для вас означає «власна продукція на власній виробничій базі»? Наскільки складно створювати і тримати цю базу в стані лише «власного виробництва»?

Власна продукція на власній базі — це свій сценарій, свої права, своя техніка і команда, що працює над фільмом, своя реалізація. Це можливість створювати продукт відповідно до власних амбіцій і уявлень про успішне кіно.

Щоб досягти такого рівня виробництва, потрібно пройти кілька етапів. Ми нині на етапі підготовчому, коли напрацьовується творча і технічна база, йде пошук сценаріїв, виховуються кадри, залучаються близькі за духом і метою партнери. На цьому етапі ми в основному працюємо на замовлення, як виробнича база. Зупинка виробництва — смерть будь-якого підприємства. Не останню роль тут відіграє той факт, що орієнтація кіно- і телепродукту виключно на український ринок — комерційно невигідна.

Хто стояв біля витоків компанії? Який капітал «замовляв музику», і наскільки він задоволений сьогодні її «виконанням»?

Ідея заснування такої компанії виникла ще під час роботи над разовими проектами, одним із творців яких був телеканал «Студія 1+1». Це такі проекти, як «День народження Буржуя-1, 2» і «Критичний стан» Анатолія Матешка, «Два місяці, три сонця» Романа Балаяна, «Схід—Захід» Режиса Варньє. У кіновиробництві тоді був період застою. Щойно виявилися зачатки «кіновідродження», з’явилася наша кінокомпанія. Біля її витоків стояла відома група компаній «Відео інтернешнл».

"Дзеркало тижня", № 16-17, 29 квiтня 2006 року




Інтерв'ю

Архів


Новости кино ukrfilm.com