Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


'

19.07.2006 14:09

Чень Кайґе, свобода серця

20 липня в український кінопрокат виходить фільм "Клятва"/Wu ji (Китай – Гонконґ – Японія – Південна Корея) класика китайського кіна режисера Ченя Кайґе. Нагадуємо, що для українських кіноглядачів працює український сайт фільму "Клятва". Пропонуємо розмову з режисером...

Антуан Ґійо. Мені здається, вам було дуже весело вперше працювати із технологією CGI (Computer-generated imagery – комп’ютерний відеоряд. – Ред.). Створюючи зображення на комп’ютері, ви ніби навмисне наближали його до анімаційного.

Чень КайґеЧень Кайґе. Мушу зізнатися, що до роботи над "Клятвою" я не був знайомий із технологією виробництва цифрових зображень. Тут усе залежить від компанії, яка виконує цю роботу, й суми грошей, яку на неї можна витратити. Мені пояснили, що деякі кадри видаватимуться схожими на анімацію, оскільки в нас недостатньо коштів, щоб зробити їх досконалими, як-то в "Кінґ-Конґові" чи "Володарі каблучок". Шкода, але бюджет "Клятви" порівняно з бюджетами великих американських проектів доволі куций. Я усвідомлюю недосконалість зробленого за допомогою CGI, але все одно задоволений, бо відкрив для себе цю технологію. Не виключено, я зможу використати цей досвід у наступному фільмі, й тоді результат буде кращий.

Власне, я хотів зробити вам комплімент, адже зображення, підготоване таким чином, надає картині особливого, фантастичного вигляду.

Так, більшість кадрів, зроблених на комп’ютері, прийнятні. Я не фанат технології CGI й користувався нею лише тоді, коли це було справді потрібно. Наприклад, для створення відповідної атмосфери у сцені розмови дівчини й охоронців на початку стрічки ми намагалися знайти натуру для зйомок, яка була б схожою на класичний китайський живопис, але не змогли. Тому використали комп’ютерне зображення, яке має прекрасний вигляд. У фільмі багато цифрових кадрів, позначених красою.

"Клятва" дуже нагадує традиційну леґенду. Чи використовували ви китайські сюжети для її створення?

У Китаї є прекрасні міти. Наприклад, мені дуже подобається розповідь про чоловіка, який біг за сонцем, бо вірив, що може наздогнати його, а врешті помер од спраги. Вона створена майже три тисячі років тому і свідчить про життєву силу молодої нації. Втім, сюжет "Клятви" містить дуже невелику частку таких оповідок. Це ориґінальна історія, вигадана мною та моїм співавтором.

Клятва/Wu ji

Мені здається, цей фільм є для вас дуже особистим, і головного героя Куньлуня можна розглядати як ваш автопортрет.

Так, у "Клятву" я вклав частину своєї особистої історії, оскільки в серці маю великий біль і страждання. Я живу в країні, яка вже досить довго існує в перехідному періоді. Одна з причин, можливо несвідома, чому я створив образ раба Куньлуня, полягає в тому, що він шукає свободу. Для нього це дуже болісний процес, оскільки він не знає її реального значення. Цілком можливо, що я змалював у головному герої себе, бо також шукаю справжньої свободи. Звісно, люди можуть сказати: "можливість поїхати до Парижа – це і є свобода", однак, фізична свобода – не зовсім те, що мене цікавить. Мене цікавить свобода серця. Тож із цього погляду, погоджуся з вами, це дуже особиста історія.

У фільмі ви розмірковуєте, що таке рабство, зокрема рабство добровільне. Складається враження, що Куньлунь із власної волі обирає собі долю доброго раба...

Думаю, він не знає, що може не бути невільником. Він звик до цього й робить для господаря все, що йому під силу. "Клятва" – фільм про зміни не життя, а серця. Я буддист, а суть буддизму полягає в тому, що ти можеш підняти себе на певний рівень, довгий час перебувати на ньому, а потім знову пробудитися й перейти на вищий щабель. Куньлунь ототожнює себе з твариною, він робить усе відповідно до наказів хазяїна. Схематично історію "Клятви" можна описати як усвідомлення головним героєм того факту, що він є людською істотою, може підвестися, кохати й бути коханим.

Клятва/Wu ji

Головне питання стрічки полягає в тому, чи зможе Куньлунь змінити свою долю. Коли подивитися на вашу родину, то складеться враження, що вам від народження було призначено стати кінорежисером. Випадковість завела вас убік від кіна, але врешті ви почали фільмувати. Ставши режисером, ви змінили власну долю чи, навпаки, прийняли її?

Я вірю в долю. Думаю, люди приходять у світ із секретним кодом, який веде їх у житті. Іноді ми відчуваємо, що зробили все можливе, та все одно не досягли бажаного, почуваємося контрольованими. Я вірю, що, ставши кінорежисером, переміг свою долю. Ви можете стверджувати інше, але я і досі перебуваю в розгубленості від того, що я кінорежисер. Не знаю, чому я є кінорежисером. Як далеко можу зайти? Що за фільми зніму в майбутньому? Я не знаю. Життя багатозначне, бо це час, що його дає тобі Бог, аби ти переміг свою долю. Іноді людині вдається звитяжити над нею, іноді ні.

Це філософія буддизму?

Люди проживають цілі життя в пошуках відповіді на запитання: "Хто я?" Лише декотрі з нас можуть відповісти на нього замолоду. Якщо ви знаєте себе краще, ви можете зробити щось краще. Я відчуваю, що доля, фатум має серйозний зв’язок з особистістю. Якщо ви зміните чи вдосконалите себе, то й ваша доля зміниться, вона може стати іншою. Якщо ви залишатиметеся однакові внутрішньо впродовж свого життя, то нічого не зміниться. Кожен веде війну з долею, і ніколи не знаєш, хто виграє в цій битві.

Чи допомагає кінотворчість зрозуміти себе?

Поза сумнівом. Скільки коханих маєш у житті? Небагато. Так само зі стрічками. Наприклад, на "Клятву" я витратив майже три роки. Робити кіно – дуже тривалий процес, у ході якого ти постійно б’єшся із самим собою, приймаючи рішення й відповідаючи на запитання. Чому ти захотів зняти цей фільм? Що саме прагнув ним сказати? Чому для тебе це повідомлення настільки важливе? Ти дуже самотній. Я не порівнюю себе з великими вчителями Ісусом Христом чи Конфуцієм, але вони хотіли бути почуті людьми, а тим було на них начхати, люди відмовлялися слухати їх, коли вони говорили з ними. І це ситуація, що її часом проживаєш як режисер. І тоді запитуєш себе: "Чого справді ти прагнеш?" Це запитання пов’язане з іншим: "Ким ти хочеш бути?" Ти шукаєш успіху, любови у публіки, хочеш, аби вона поклонялася тобі, поважала тебе як режисера. Тобі подобається, коли люди називають тебе метром кінематографа. Тебе зваблює величезна кількість спокус: слава, гроші, успіх. Та чи щасливий ти в цю мить? Чи саме цього прагнув? Дуже легко забути про головну мету, яка спонукала тебе знімати кіно. І ти не знайдеш відповідей на свої запитання, допоки не почнеш розповідати все від щирого серця. Думаю, зараз я маю свободу серця.

Чи може кіно спонукати глядача зробити зміни у своєму житті? І чи може розважальне кіно допомогти йому в цьому, адже "Клятва" – це все ж таки розважальний кінематограф?

Режисерські можливості допомогти людині змінити спосіб життя, спосіб мислення дуже обмежені. Ми робимо лише частину зусилля. Є мале "Я" і велике "Я". Велике "Я" існуватиме вічно, я частина великого "Я", але зараз є лише дуже малим "Я". Не думаю, що можу бути вчителем і давати людям поради, вони не слухатимуть мене й моїх порад. Просто добра розважальна історія і справжній зміст фільму мають бути одним цілим. Я не маю великих надій, що глядач, ознайомившись із "Клятвою", скаже, ніби щось зрозумів про життя. Ні. Якщо люди подивляться стрічку і сприймуть її лише як розвагу, я погоджуся із цим. Але як режисер, відповідальний за свою кар’єру, я свідомий того, що роблю, й тому намагаюся робити це серйозно. Завжди є змога вкласти у фільм щось невелике, а то і значне, але те, що тобі здається справді важливим. І хай його роздивляться лише кілька глядачів – навіть цьому я буду більш ніж вдячний.

Розмову вів Антуан Ґійо
Із французької переклав Сергій Васильєв-молодший




Інтерв'ю

Архів


Новости кино ukrfilm.com