Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


'

07.12.2006 11:03

Сєрґєй Лазарук: "Жодна інша сфера економіки в Росії не розвивається такими швидкими темпами, як кіно"

Аксінья Куріна

Комерційні й фестивальні успіхи нового російського кіна – результат плідної співпраці приватних продюсерів і державних посадовців. Віддаючи належне ініціативі російських продюсерів, слід усвідомлювати, що різке зростання кіноіндустрії в Росії було спровоковане державою. Успіх в даному випадку є результатом поєднання двох чинників: грамотної законотворчости й великих обсягів фінансування. Одне було б неефективним без іншого. На питання про роль держави в сучасному російському кіні відповів керівник Управління кінематографії Федерального аґентства з культури й кінематографії Російської Федерації Сєрґєй Лазарук.

Сєрґєй ЛазарукСєрґєй Лазарук. Не треба забувати, що довгий час російське кіно, як і будь-яке інше кіно на пострадянському просторі, було суто державною справою. Це було стовідсоткове фінансування, держзамовлення, повне забезпечення прокату, володіння кінотеатрами. І коли на початку 1990-х змінилася ситуація, ми всі були в розгубленому стані, розуміли, що потрібно щось робити, але не знали, як. Почали розглядати французьку, німецьку, болгарську моделі, адже на той час всі ці країни досить далеко просунулися. І врешті-решт знайшли формулу, яка 1996 року була зафіксована в законі "Про державну підтримку кінематографії Російської Федерації". Унікальність цього закону в тому, що він був підтриманий всією кінематографічною громадськістю і за нього проголосувало майже сто відсотків депутатів Думи. Ми не чекали, що, за всіх відмінностей політичних поглядів – від лівих до правих, всі настільки люблять кіно і хочуть йому допомогти, що всі проголосують "за". Якщо не помиляюся, лише один депутат утримався. Хоча потрібно віддати належне й кінематографістам – вони мобілізувалися, була проведена велика роз’яснювальна робота в депутатських групах. Працювали дуже активно, вдалося сконцентрувати всі зусилля. 1996 року був прийнятий закон, який зрівняв в правах як державні студії, так і приватних підприємців. І вперше в Російській Федерації на законному рівні виникла нова професія – продюсер кіна. Тоді з’явилося визначення, що продюсером може бути і фізична, і юридична особа. Було записано, що держава має право і повинна підтримувати будь-якого підприємця, який чесно хоче працювати на кіноринку. І тому від 1996 року почалася робота з продюсування російського кіна. Були й складні, неоднозначні періоди, подейкували, що внаслідок цього закону з’явилася можливість відмивати гроші... Але, що б там не було, кіно знімалося. 1998 року було знято понад 120 фільмів, однак зараз ніхто не пригадає навіть їхніх назв, тим паче, що багато з тих стрічок не збереглося. Кіно 1990-х років – складний період. Було багато вкладено приватних грошей, ніхто не дбав про збереження неґативів, тому багато фільмів залишилися тільки в одній копії, а то й лише у телевізійному форматі.

Другий сильний ривок, про який можна говорити, – це коли держава 2002 року вдвічі, а то й втричі, збільшила держпідтримку російського кінематографа. Ми змогли різко підвищити кількість виробництва національних фільмів. Починаючи з 2003 року, держава потроху збільшує фінансування. У нас на кіно виділяється десь 100 мільйонів долярів на рік. Це ті засоби, яких поки що достатньо для виробництва національних фільмів, але, на жаль, не достатньо для підтримки їх у прокаті – як на території Росії, так і за кордоном. Адже насправді будь-який проект має сенс, якщо 10 або 20 відсотків від його бюджету вкладається в рекламну компанію. А в нас же це зараз в кращому разі 1-2 відсотки. Тому просування російських фільмів всередині країни рухається досить складно. На жаль, цього року ми не змогли добитися збільшення фінансування для прокату російського кіна. Можливо, вдасться наступного року, адже якщо держава допомагає з коштами на кіновиробництво, то повинна допомогти і з просуванням фільмів. Зараз на підтримку прокату національних фільмів на території Росії виділяється лише 2 мільйони долярів. Цього вочевидь не достатньо. І це не може нас не хвилювати.

Аксінья Куріна. Кого доводитися переконувати в необхідності збільшення бюджету і наскільки це важко?

В першу чергу, Міністерство культури і масових комунікацій РФ, тому що воно виходить потім з бюджетом в Мінфін. Ми не знаходимо підтримки саме на цьому етапі, бо в Мінкульті вважають, що кіно достатньо фінансується і потрібно більше грошей виділяти на інші сфери культури, зокрема, охорону музейних цінностей тощо. Однак наша робота з депутатами привела до того, що ті самі вирішили виділити додаткові кошти на підтримку дитячого кіна. Хоча зараз ми й так знімаємо його досить багато, але ці гроші дозволять фільмувати для дітей ще більше. В принципі, всі розуміють, що справа-то добра, але всіх лякає такий швидкий зліт нашої сфери.

Тобто?

Лякає, тому що все настільки швидко розвивається. Жодна інша сфера економіки в РФ не розвивається такими швидкими темпами, як кіно. Виникають питання. Відбуваються додаткові перевірки.

Хто і кого переконав істотно збільшити фінансування три роки тому?

Дуже велику роль у той час зіграли можливості Міхаіла Швидкого. Саме відбулася чергова адміністративна реформа в країні, було ліквідовано Держкіно, і ми стали підрозділом Міністерства культури. Міхаіл Швидкой вирішив довести всім, що злиття Держкіна з Мінкультом для кінематографа буде набагато кращим. Він пройшовся по всіх кабінетах, зустрічався з Президентом. Тоді були прийняті два укази Президента щодо кіна. Тут потрібно віддати належне особистій ініціативі Міхаіла Швидкого, який добився збільшення фінансування у декілька разів. І тоді багато кінематографістів пробачили йому ліквідацію Держкіна. Він неодноразово казав про переваги такого нового становища, хоча було очевидно, що ліквідація Держкіна – не його рішення. І коли збільшили фінансування, всі зрозуміли, що Швидкой не такий вже й поганий міністр.

Який механізм розподілу державних коштів? Які проекти підтримуються?

Є експертна комісія. Вона формується разом зі Спілкою кінематографістів Росії. Ротація відбувається щороку на 20 відсотків. Проблема в тому, хто може бути експертом. У тих, хто реально зайнятий кіновиробництвом, немає ані бажання, ані можливости читати купу сценаріїв. За одну сесію читається 700 сценаріїв ігрових фільмів! Тут складна ситуація. Запросити людину, яка не працює, тому що їй нічого робити, – але ж який тоді з неї експерт? Брати того, хто реально працює в кіновиробництві? Його відразу запідозрять у лобіюванні своїх інтересів. Доводиться знаходити альтернативи, компроміси. Сценарії в нас читаються на анонімній основі.

Але ж сценарій – це лише частина проекту.

Безумовно. Але перше ставлення до проекту формується на стадії сценарію. Далі дивимося фінансові питання. Держава фінансує до 70 відсотків бюджету.

Чи є винятки?

Дитяче кіно, якщо бюджет не перевищує одного мільйона долярів, і дебютне кіно з бюджетом до 500 тисяч долярів отримує 100 відсотків фінансування. Якщо бюджети більші, то продюсер сам повинен шукати додаткові засоби. Анімаційне кіно в нас практично все короткометражне – тут 100 відсотків фінансування. І ще документальне кіно до 26 хвилин. За кожним напрямом працює велика експертна група. Вони читають сценарії, а далі ми аналізуємо фінансові складові. На сьогоднішній момент маємо укладені договори з понад 600 студіями. Тобто в Росії працює понад 600 кінокомпаній-виробників. 1996 року таких студій було не більше 60-ти, включаючи великі державні. Таке зростання викликане лібералізацією кіновиробництва – нові студії, проекти, продюсери. Тому, з одного боку, це нас радує, з іншого ж – створює проблеми. Коли студій було небагато, ми могли краще відстежувати процес. Однак за останній час у нас було лише 4-5 проектів, за якими компанії не виконали своїх зобов’язань. Це не московські студії, а дальні реґіональні. І це стосується документального кіна. Зараз цим питанням займаються правоохоронні органи. З усіма ж іншими проблем немає.

А чи легко працювати російським продюсерам з державою?

Якби їм було складно працювати, вони б не працювали. Життя показало, що без держпідтримки російського кіна не було б. Звичайно, два проекти ОРТ, в яких ми не беремо участи, можуть бути, але це поодинокий випадок. Якби було складно, не було б цих 600 студій. Будь-який продюсер з вулиці може подати заявку і взяти участь у конкурсі. Наша проблема в тому, щоб відшукати сценарій з хорошим сюжетом. Тепер в Росії тільки ледачий не знімає кіна. Це і плюс, і мінус. Це призводить до того, що не вистачає режисерів. Не завжди професіональні режисери приходять працювати, фільмують ще студенти. Кількісний показник великий, але бракує професіоналів.

Над чим ви збираєтеся працювати найближчим часом?

Найперше і найголовніше завдання – щось зробити з підтримкою в прокаті. Друге – реформувати нашу держпідтримку. Зараз держава виступає в ролі мецената і дає кошти на безповоротній основі. Через два роки буде дві форми підтримки. Перша – на безповоротній основі, для артгаусного, дебютного, анімаційного кіна. Друга форма – надання підтримки комерційним і глядацьким картинам на умовах повернення коштів. Зараз ці документи розробляються. Крім того, складаємо програму переходу російського кіна на електронний показ. Тут потрібне переобладнання кінотеатрів, спеціальні технології тощо.

Хочу запитати, чому в Росії так незлюбили фільм "4" Ільї Хржановського за сценарієм письменника Владіміра Сорокіна? Декілька місяців картина не одержувала прокатне посвідчення. Хтось з моїх російських колег казав, що це перша ластівка цензури в російському кіні.

По-перше, в будь-який інший час ця картина не була б знята. Стрічка фільмувалася за стовідсоткового держфінансування. Фільмувалася довго, спершу як короткометражка, а потім, без узгодження з нами, почали знімати повнометражну версію. Ми, подивившись матеріал, не стали заперечувати і збільшили фінансування, необхідне для повного метра. Хоча ситуація була некоректна з боку режисера й продюсера. Ми могли б цей фільм закрити, однак не зробили цього, а дали можливість Ільї Хржановському завершити його. Подивившись готову роботу, ми сказали, що стрічка в такому вигляді може демонструватися лише в обмеженому прокаті. Йдеться про вікові обмеження. Ми запропонували режисеру зробити поправку – прибрати ненормативну лексику, тоді можна було б говорити про отримання іншої вікової категорії. Ілья сказав, що хоче залишити свою версію, тому що його цікавить не стільки прокат, скільки фестивальна доля фільму, адже це його візитівка. Тому питання видачі-невидачі прокатного посвідчення полягало не в тому, що ми не хотіли його давати. Тривали переговори про те, в якому вигляді картина вийде в прокат. Повірте, жодних ідеологічних претензій до фільму "4" не було. Хоча стрічка дуже не сподобалася ряду режисерів старшого покоління, деяким депутатам Думи. Але перевага нашої нинішньої ситуації в тому, що поки що в нас немає жодної цензури. Немає жодного ідеологічного контролю над сценарієм. За що нас комуністи лають. Можна по-різному ставитися до фільму "4". Я не належу до його великих прихильників. Але в результаті в нас з’явився новий самобутній режисер Ілья Хржановський, який зараз знімає новий проект, завдяки держпідтримці, про великого вченого Ландау, складне велике історичне полотно. Якби ми так вже погано ставилися до Ільї, то могли б знайти способи його не підтримувати. Я впевнений, що нова картина буде хороша, оскільки Хржановський справді професіональний режисер, в цьому можна переконатися і за фільмом "4". До речі, це значною мірою й спровокувало скандал довкола стрічки. "4" – художнє явище, не звернути увагу на яке було неможливо. Ну і, крім того, Ілья – хороший піарник.

Ялта, вересень 2006
Розмову вела Аксінья Куріна




Інтерв'ю

Архів


Новости кино ukrfilm.com