Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


'

11.12.2002 12:45

Алєксандр Сокуров: "Я перебуваю у ворожому середовищі"

Як ми вже повідомляли, Алєксандр Сокуров відмовився брати участь у церемонії вручення премій Європейської кіноакадемії, де його "Російський ковчег" був висунутий у двох номінаціях – "Краща режисерська робота" і "Краща робота оператора". Церемонія вручення премій відбулася 7 гудня в Римі. “Російський ковчег” нічого не отримав. Ми ж пропонуємо розмову з Алєксандром Сокуровим, що її вела за кілька днів до того Юлія Кантор, кореспондент російської газети, яка називається просто – “Газета”. Інтерв’ю достатньо прикметне...


Алєксандре Ніколайовичу, в чому причина відмови від участи в церемонії Європейської кіноакадемії?


Я не давав свою згоду на номінування "Російського ковчега" як "Кращої режисерської роботи" і "Кращої роботи оператора". Я не можу погодитися з жодною якоюсь іншою номінацією, окрім тієї, яка оцінювала б фільм як єдине ціле. Тут йдеться тільки про фестивалі вищої категорії. Про цю мою позицію чудово знають продюсери. Я взагалі відмовлявся від будь-якого номінування. Два тижні йшли перемовини, вони переконували мене, що це допоможе просуванню фільму. І я погодився, попередивши: не ділімо, не розчленовуймо – це абсолютно незвичайний проект. Відбулося по-іншому, причому я дізнався про це постфактум. Тому і написав листа керівництву академії з вимогою зняти фільм із запропонованих номінацій.


Яка реакція?


Цитую офіційну відповідь: "За 15 років історії академії таке трапляється вперше... Проте ми дотримуємося тієї думки, що рада Європейської кіноакадемії і члени академії мають свободу вирішувати, кого вони хочуть номінувати. Ми залишаємося при своєму рішенні".


А чому ви налаштовані так категорично, адже номінація "Краща режисерська робота" для вас як для автора стрічки, її режисера і співавтора сценарію, автора зображення, що вказано в титрах, мала б вас цілком задовольняти. Очевидно, що в разі перемоги разом із вами буде таким чином відзначений і весь творчий колектив?


Ні, зовсім не задовольняє. Неприйнятна, до речі, номінація і "Краща робота оператора" – Тіллман Бюттнер фактично не впорався з роботою, на виправлення його помилок пішло півмільйона долярів. Після перегляду знімального матеріалу мені та продюсерам стало зрозуміло, що робота оператора виконана погано – з погляду художнього і частково технічного. Більший внесок у створення художньої тканини картини зробили інші німецькі і російські фахівці. По всьому світу картина йде, а у нас немає. Німецька сторона певний час навіть перешкоджала друкові російської копії. Підкреслю: я у жодному випадку не вимагаю, щоб фільм поставили в якусь іншу номінацію. Навпаки, я прошу його зняти з усіх номінацій, якщо фільм не може розглядатися як єдине ціле.


Чи є серед премій Європейської кіноакадемії номінація "Кращий фільм"?


Так. На жаль, сьогодні всі ми перебуваємо в неґативному полі. Глядач, котрий іде на мої картини, приходить із залів, де показують "візуальний товар", комерційну дурницю з дикими, кримінальними сюжетами. Я втрачаю простір культури навколо себе. Кожен вечір на голову кожної людини з телеекрана сиплеться сміття, бруд, створений кінематографістами. Телебачення і кінематограф привчає суспільство, що кіно – дрібничка, яка нічого не означає, що це тільки судина, наповнювана грошовими знаками. А те, що кіно – це унікальна за своїми можливостями акція Людини для людей, як правило, не враховується. Я розумію, чому в американських членів журі в Канні викликало різке роздратування і тривогу поява "Російського ковчега". Музей? Російський музей? Та ніколи! Європейська кіноакадемія не проголосувала за "Російський ковчег" у номінації "Кращий фільм", опріч того, більшість кінематографістів-академіків, швидше за все, просто не додивилися картину до кінця. Важлива обставина: цей фільм треба дивитися на великому екрані, коли всі чесноти цього твору в цілому, як фільму, стають очевидними...


Це дуже важко довести.


Згоден. Але кожен член академії одержує великий стос побутових відеокасет з побутовою якістю зображення і звуку, і мало хто (по собі знаю) встигає проглянути все до потрібного терміну. Голосують по прізвищу автора, по контурах сюжету, за адресністю і технологійною якістю. А російський фільм з великим Музеєм (Ермітажем) у головній ролі виходить не цілком "політкоректним" за європейськими нормами, бо він не про війну, не про ізраїльсько-палестинський конфлікт, не трилер, не про комунізм... Наші німецькі колеґи всією правдою і неправдою виштовхують свого співвітчизника Бюттнера в номінанти. При цьому вони добре знають, що він тільки оператор стедикама і не має жодного стосунку до вирішення художніх зображальних завдань – все, зняте Бюттнером, на превеликий жаль, довелося додатково обробляти, виправляти. На це пішли чимало сотень тисяч долярів. Продюсерська інтриґа.


Інтрига?


Мабуть, є серйозна проблема в німецького кінематографа в контексті міжнародному. Коли йшов показ "Молоха" в Канні, міністр культури ФРН сказав, що для того, щоб Німеччині потрапити в Канн або на інші фестивалі в номінації класу А, вона повинна пред'явити фільм Сокурова. Декілька років Німеччина зі своїми режисерами чомусь не може пробитися до фестивалів вищого рівня... При тому, що там величезна кількість кінофондів і кіношкіл, чудове технічне оснащення і освіти, і виробництва. І всі чекають яскравих кінематографічних результатів. Це сумно. Адже Німеччина – велика кінематографічна країна, велика, прекрасна країна. В публікаціях у Німеччині, як мені розповідали, фільм підноситься як перемога німецької технології і німецького кіна в цілому. Громадська думка оброблена.

Російська сторона майже не захищається. Мені не подобається цей конфлікт. В мене дуже багато роботи над новим фільмом "Батько і син", але навіть у цих умовинах вимушений втрутитися – на мій погляд, наші німецькі "колеґи" перейшли всі рамці пристойности.

Конкурси, фестивалі класу “А” – це змагання великих корпорацій і продюсерів. Автор там не потрібен... А у фестивальні обставини мене весь час включають проти моєї волі. Кажуть, що це важливо для просування картин. Справді, важливо, але, що з цього виходить. Я погоджуюся на фестивальні покази – наприклад, каннський... Потім на мене починають знову тиснути: "Треба їхати". Мені ніколи, не люблю я всього цього, не моє це. Навіщо я там потрібен?! Я роблю інше... Крок за кроком мене примушують.

Цього разу дійшло до відвертого хамства: узяли, скориставшися плодами моєї праці, мій фільм, мою точку зору на долю фільму просто знайшли можливим не помітити. Якби я був режисером не з Росії, реакція на мій лист і протест надійшла б негайно. Або моя вимога ("якщо номінувати, то тільки як єдине ціле") спочатку дійшла до академії в спотвореному виглядові, або вона взагалі не була представлена академії. Продюсер з російського боку Андрєй Дєрябін повідомив мене про те, що моя вимога не врахована, на жаль, пізно. Понад те, я навіть не знав до останніх днів, на які номінації висунуть "Російський ковчег". Я був украй засмучений, довідавшися, що фільм намагаються розтягнути на окремі "досягнення".


Крім навколофестивальных інтриґ ви бачите дискримінацію за ознакою громадянства?


Російському художньому автору і в Європі, і в Америці особливо важко. Я це кожного разу відчуваю. Це серйозніша конфронтація, ніж у політиці й економіці. Саме культурою ми можемо абсолютно рівноцінно брати участь у житті світової спільноти, і це далеко не завжди імпонує моїм західним колеґам, зацікавленим у збереженні колючої огорожі навкруги російської культури. Коли я це кажу, я маю на увазі не глядацьку авдиторію, а тих, хто робить політику, як також і в кінематографі.


Припустімо, що ви все-таки отримуєте премію як кращий режисер. Кому ж її вручатимуть?


Німецькій стороні, оскільки російських представників фільму там не буде.


Ви не апелювали до влади з приводу конфлікту навколо "Російського ковчега"?


Я хотів написати про те, що відбувається, міністрові культури Росії (Міністерство культури РФ брало участь у фінансуванні "Російського ковчега". – “Газета”). Але потім подумав, навіщо вмішувати державу моєї країни? Навіщо, вже з свого боку, додавати цьому ще більшого політичного звучання, яке і так видно? Я, можливо, напишу приватний лист міністру культури ФРН, але провокувати Михайла Швидкого або Олександра Голутву на втручання в ситуацію я не можу. Краще вже я один, сам.


В Ермітажі фільм покажуть у день святої Катерини, покровительки музею, оскільки заснований він Катєріною Второй. Ви будете на цьому показі?


Обов'язково. П'ятнадцять років тому я вперше задумався про те, щоб щось зробити для Ермітажу. Потім виникла кінематографічна форма. Задум народився (у мене навіть щоденники ці є) під враженням від вікон Ермітажу, від настрою, який вони створюють, від самого запаху рам... Потім, дня через два, я записав: "Потрібно зробити безперервну зйомку, не зупиняючись". Але професійних можливостей тоді не було. І ось фільм відбувся – завдяки Ермітажу, завдяки тисячам людей, як також співробітникам самого музею, їхній моральній підтримці, відповідальності, співучасті. Я вже не кажу про Міхаіла Піотровського, про те, що він вкладав у реалізацію цього задуму все життя, всю кар'єру.


Навіть так?!


А як інакше?! Ви уявляєте, що означає пустити на територію музею стільки людей, таку кількість техніки? Все – техніку безпеки, охорону, саму обстановку найскладніших репетицій, знімальних днів – все він брав під особисту відповідальність. Звичайно, ми, знімальна група, ніяк не допустили б жодних ексцесів. Але!.. Адже таких прецедентів у світовій практиці не було ніколи. З боку керівника музею це величезний ризик, тим більше гідний пошанування, бо ризик цілковито усвідомлений, зважений. І "Російський ковчег" відбувся. Я категорично не хочу, не дозволю, щоб його використовували в цілях, вельми далеких од мистецтва.


“Газета”, 4 грудня 2002


Також дивіться:


> “Російський ковчег” поза “європейським вибором”





Інтерв'ю

Архів


Новости кино ukrfilm.com