Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

22.03.2007 13:08

22 березня – цей день в історії світового кіна

В щоденній рубриці під назвою "Цей день в історії кіна" розповідаємо про різні кінематографічні події, що сталися – відповідно – цього дня в різні роки у світовому кінематографі. Отже, 22 березня...

Ґєорґій Жжонов 22 березня 1915 року в Пєтроґраді народився російський актор Ґєорґій Жжонов (1915 – 2005). Колишній цирковий акробат, він прийшов у кіно 1932 року. Двічі його кінокар’єру переривали малоприємні особисті обставини: спочатку – термін на Колимі (1938–1945), потім – заслання в Норільськ (1949–1953). Почавши життя заново у віці 38 років, він спромігся стати одним із найулюбленіших акторів радянського кіна. Серед фільмів актора – "Чапаєв" (1934), "Комсомольськ" (1938), "Чужа рідня" (1955), "Шторм" (1957), "У дні жовтня" (1958), "Виправленому вірити" (1959), "Планета бур" (1961), "Тиша" (1964), "Помилка резидента" (1968), "Доля резидента" (1970), "Екіпаж" (1980), "Повернення резидента" (1982), "Кінець операції "Резидент" (1986), "Загін" (1987), "Незримий мандрівник" (1999) тощо. Його з’ява у комедії Ельдара Рязанова "Стережись автомобіля" – чи не найкраща другорядна роль в історії кінематографа Союзу. Загалом Жжонов зіграв близько ста ролей, залишивши свій слід і в українському кіні – "Виправленому вірити", "Водив поїзди машиніст", "Така вона, гра" та ін. Останнім часов Жжонов залишив кіно, але продовжував плідно працювати у своєму рідному Театрі ім. Моссовєта.

Фанні Ардан22 березня 1949 року в Сомюрі, містечку на березі Луари, народилася французька актриса Фанні Ардан. Донька полковника кавалерії, вона їздила за батьком по місцях його служби по всій Європі; жила в Швеції, де він був військовим аташе, поки їхня сім’я не осіла за 1960-х у князівстві Монако. Після закінчення школи в 17 років вона почала вивчати політичні науки, а відтак виявила зацікавлення сюрреалізмом та анархізмом. І так потрібно було розташуватися планетам, щоб у неї прокинувся потяг до драматичного мистецтва. Вона не закінчила університету й пішла на театральні курси. Не закінчила й курси, а 1974 року вже дебютувала на сцені в ролі Поліни в п’єсі Корнеля "Поліект". Жодної стратегії в її тогочасному житті не зауважуємо, вона пливла за волею хвиль і майже до тридцяти років не мала ані чітко визначених планів на майбутнє, ані особливих досягнень. Грала в театрі п’єси Расіна, Жіроду, Поля Клоделя. 1978-го Фанні Ардан дебютує в кіні картиною Алена Жессуа "Собаки" (в радянському прокаті – "Собаки в місті") – психологійним трилером, головні ролі в якому належали чоловікам – Віктору Лану і Жерару Депардьє. Кар’єра та особисте життя Фанні Ардан змінилися за один вечір, коли наприкінці 1979-го до французького телеетеру вийшов п’ятисерійний фільм "Дами на березі" Ніни Компанєєц. В грудні 1979 року одним з глядачів, зосередженим на цьому телефільмі – історичній сазі про сім’ю, доля якої ілюструє історію двадцятого сторіччя, був Франсуа Трюффо, живий класик світового кіна. Уражений коханням з першого погляду, Трюффо написав до Фанні листа з проханням про термінову зустріч. Їхнє перше побачення відбулося, коли в розпалі була підготовка до зйомок "Останнього метра" з Жераром Депардьє й Катрін Деньов, вже колишньою музою режисера. "Наступний фільм буде твоїм", – пообіцяв Трюффо Фанні Ардан. За словами Трюффо, в Ардан його захоплювали "її великий рот, глибокий голос і незвичайні інтонації, великі чорні очі й трикутне обличчя". Йому подобалася вітальність її манери акторської гри, стиль, її ентузіазм і почуття гумору, її схильність до потаємности, її відчуженість, замкненість. 31 січня 1981 року, на вечірці з приводу вручення десяти "Сезарів" фільму "Останнє метро", Фанні Ардан приєдналася до Трюффо, що він сидів разом з Депардьє за одним столом. Побачивши акторів разом, він остаточно вирішив зробити їх коханцями в своєму новому фільмі – "Сусідка" (1981). Стосунки Ардан і Трюффо не обмежувалися знімальним майданчиком – тому підтвердження донька Жозефін, котра народилася 1983 року. Як не гірко, Фанні судилося стати надхненницею останнього періоду творчости режисера, що він помер від раку головного мозку 1984 року. За 1980-1990-х років вона продовжувала театральну кар’єру, граючи в п’єсах Стріндберґа і Мольєра; знімаючись у визначних фільмах, Ардан зміцнила свою репутацію драматичної акторки. Режисери, з котрими вона працювала й працює, найкращі з кращих – Андре Дельво ("Бенвенута", 1983) й Ален Рене ("Життя – роман", 1983; "Мелодрама", 1986), Мішель Девіль ("Нахаба", 1986) і Надін Трентіньян ("Наступного літа", 1985), Клод Лелюш ("Можливості пам’яті", 1981) і Коста-Ґаврас ("Сімейна рада", 1986), Марґарет фон Тротта ("Три сестри", 1989) і Франсуа Озон ("8 жінок", 2002), Етторе Скола ("Сім’я", 1987) та Сідні Поллак ("Сабріна", 1995), Фолькер Шльондорфф ("Любов Свана", 1983) і Франко Дзефіреллі ("Каллас назавжди", 2002). Фанні Ардан вільно володіє французькою, англійською, іспанською й італійською мовами. В одязі віддає перевагу Dolce & Gabbana, свій вільний час вечорами присвячує книжкам і грі на фортеп’яні (за матеріалом Олександра Виноградова).

kinokolo.ua




RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com