Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

22.03.2007 13:44

Вийшло з друку весняне KINO-KOЛО (33)

21 березня, на 140 сторінках вийшло з друку весняне (33) число часопису KINO-KOЛО, присвячене польському кінематографу. Пропонуємо ознайомчий вступний текст куратора цього числа Олексія Радинського.

KINO-KOЛОkinokolo.pl

Спеціальне число часопису KINO-КОЛО, присвячене польському кінематографу, постало з кількох причин.

Перша й найголовніша – польське кіно міцно присутнє в глядацькій свідомості України. Не йдеться про реґулярний кінопрокат, практично недоступний для фільмів західного сусіда. На щастя, польська екранна продукція доходить до нас іншими шляхами – насамперед завдяки відеопіратам (які вперто видають збірки «Культового польського кіна»), телебаченню та інтернету. Останніми роками з’явився й цивілізованіший канал доступу до нових творів – Дні польського кіна, проводжені Польським інститутом в Україні.

Отже, число відкривається оглядом найцікавіших польських продукцій 2006 року, що їх наприкінці березня можна побачити на власні очі в Києві, Львові, Харкові та Донецьку. Це Summer Love Пьотра Укланського – «перший польський вестерн», один із найрадикальніших жанрових експериментів останніх років, серед виконавців якого – Вел Кілмер та Боґуслав Лінда; «Віднайдений» добре знаного в Києві Славоміра Фабіцького – фільм, що представляв Польщу в Канні й був висунутий на здобуття «Оскара»; «Мистецтво падання» Томека Баґінського, що стало гітом на фестивалях анімації в усьому світі; «Ода до радости» трійки дебютантів, що претендує на статус «маніфесту нового соціального кінематографа». Про інші фільми Днів польського кіна можна прочитати в інтерв’ю з їхнім куратором Матеушем Вернером та в есеї Уршулі Ґожеляк «Як упізнати новий польський фільм?».

Іншою метою числа було розширити коло сприйняття польського кінематографа в Україні. Тому на цих сторінках практично відсутні Анджей Вайда та Кшиштоф Зануссі – двоє «стовпів» українського уявлення про польське кіно, – звісно, не через неповагу до цих майстрів, а через прагнення акцентувати на інших польських мистцях, маловідомих в Україні.

Виходячи з переконання, що масове кіно здатне сказати про те чи те суспільство як мінімум не менше (а часом – куди більше) за високі зразки екранного мистецтва, особливо наголошуємо на творах польського маскульту: есеї про «Знахаря» Єжи Гоффмана, «Сексмісію» та «Дежа-вю» Юліуша Махульського й «Сару» Мацєя Слєсіцького, що свого часу стали абсолютними гітами в Україні, можна знайти в рубриці «Коло культу».

Готуючи це число, ми також прагнули залучити до українського контексту культові польські твори, часто недосяжні іноземцям через свою герметичність чи призначеність для внутрішнього вжитку. Мова, насамперед, про картину Марека Півовського «Рейс», чия шалена популярість серед поляків контрастує з повним незнанням стрічки поза межами їхньої країни. Аби зробити цей унікальний твір доступним, друкуємо переклад скрипту «Рейсу», зроблений Андрієм Бондарем, та його есей на тему фільму.

Коли йдеться про сучасне кіно, звернення до національних категорій часом може видатися анахронізмом. Тому в розмові про польський кінематограф присутній наднаціональний фокус: матеріали про творчість «великих еміґрантів» польського кіна – Романа Полянського, Анджея Жулавського та Валєр’яна Боровчика.

Можливо, досліджувати національний екран у „постнаціональну добу” – справа невдячна. Та саме на прикладі Польщі легко зрозуміти, чим культура, що створила самé кіно як систему, відрізняється від культури, що такої системи не створила.

Олексій Радинський,
куратор числа




RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com