Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Кіноклуби

Статті


Новини

07.06.2007 11:55

КІНОТАВР: Кіно з розуму Валерія Тодоровського

У четвер, 7 червня, завершальний день показів конкурсної короткометражної програми і два наступні конкурсні повнометражні фільми. Вчора ж вступили у змагання стрічки «Прості речі» Алєксєя Попогребського й «Лещата» Валерія Тодоровського. Про них і мова...

Алєксєй Попогребський – це той самий, що він у парі з Борісом Хлєбніковим кілька сезонів тому, 2003-го, дебютував фільмом «Коктебель», картиною, що мала блискучий фестивальний успіх. Нині Хлєбніков у журі як лавреат минулорічного «Кінотавра» – за стрічку «Вільне плавання». І прийшла черга Попогребському представити свою автономну роботу – «Прості речі».

Про картину постановник каже так: «Цей фільм присвячений простим життєвим явищам, в яких герої не в змозі розібратися. В ньому ідеться про те, що простота і ясність влаштованости життя полягає саме в тому, що людські вчинки не варто ділити на чорні й білі. В нашому фільмі немає поганих чи хороших персонажів, і ми не намагаємося їх оцінювати й тим паче судити». Засвідчую, що все сказане – чиста правда.

«Прості речі», де після тривалої екранної перерви з’являється актор Лєонід Бронєвой, чудово змайстровані – справді просто і з непідробною теплотою й режисерською любов’ю до героїв. Драма має непередбачувану інтриґу й розв’язується теж дещо несподівано. Але, коли все зважити, то можна сказати, що цілком у дусі новочасної російської тенденції й налаштованости на «кіно позитивного заряду».

Складно зробити однозначний висновок, якої природи це очевидне соціальне замовлення – стихійної, а чи зорганізованої державними ідеологами. У кожнім разі, останнє простежується тепер у російському кіні очевидно. Або ж виходять на передню лінію різні державні чи напівдержавні фонди (є навіть фонд підтримки патріотичного кіна), або ж бачимо в титрах зафіксовану підтримку котрогось із урядових підрозділів. Ну а на екрані, відповідно, розгортається певна тема й проводиться належна правильна ідея. Краще чи гірше – відповідно до щирости авторів, відповідно до їхнього таланту й фахової майстерности.

Чого-чого, а останнього фільмові Валерія Тодоровського «Лещата»/»Тиски» не бракує. Як і решті його картин, безумовно. Ця ж створена за підтримки (фінансової та консультаційної) Держнаркоконтролю, і змальовано в ній російський наркотрафік у одному з південних міст. (А це Ростов-на-Дону, який на цьогорічному фестивалі фігурує як місце дії різних фірмів чи ще як).

Валерій Тодоровський: «Лещата» – це молода дуже історія, у ній є кохання, у ній є драма, кримінал...». Усе так, але в ній нема душі. Й попри закручений і накручений сюжет, пристрасті, різкість і таке інше, попри участь гарних акторів (Алєксєй Сєрєбряков, Фьодор Бондарчук), – кіно не зачіпає ні вцілому, ні жодним епізодом окремо.

Зрештою, як на мене, це не новина для творчости Тодоровського-молодшого, на відміну від картин його батька Петра Тодоровського. Фільми Валерія, сказати б, дуже вже «від розуму» і чи не всім їм дещо (або й цілком, як у випадку «Лещат») бракує щирого співпереживання героям, тієї самої душевної теплоти, яка й робить кіно чимось більшим, ніж ремесло і навіть більшим за мистецтво.

Володимир Войтенко, Сочі




RSS

Новини

Архів


Новости кино ukrfilm.com